Вирок № 92058730, 06.10.2020, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/370/20

06 жовтня 2020 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківського Л.М.,

секретаря Остапишин І.Р.,

за участю прокурора Дем`яника В.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерплої Тиніва І.Д.,

захисника Розганюк Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12020090120000050 стосовно :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Нивочин та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з повною загальною середньою освітою, одруженої, працює сезонно, на утриманні повнолітня дочка, яка продовжує навчання, не судимої;

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 заподіяла потерпілій ОСОБА_1 умисні легкі тілесні ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинила при таких обставинах:

17 лютого 2020 року близько 14 год. 30 хв. на території господарства ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті тривалих неприязних стосунків, що існують між сторонами з приводу землекористування, виник словесний конфлікт.

В ході суперечки ОСОБА_1 вимагала від ОСОБА_2 припинити прибирати з частини земельної ділянки, яка слугувала заїздом до її господарства, гравійну суміш, що була завезена для облаштування дороги членами її сім`ї. ОСОБА_2 натомість зажадала від ОСОБА_1 покинути територію її господарства. До сварки долучився чоловік обвинуваченої ОСОБА_3 . Будучи роздратованою поведінкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючи умисно, декілька раз нанесла удар лопатою, яку тримала у руці по ногах потерпілої. Внаслідок заподіяних ударів потерпілій було спричинено легкі тілесні ушкодження у виді саден в ділянках обох гомілок та обох стоп.

В судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала частково. Пояснила, що дійсно протягом кількох останніх років з ОСОБА_1 перебуває у неприязних стосунках, хоч раніше взаємини були добросусідські. Між ними існує спір з приводу земельних питань, а саме можливості ОСОБА_1 та членів її сім`ї використовувати земельну ділянку, що належить до її господарства, для власного проходу та проїзду. Спір з даного приводу вирішується у порядку цивільного судочинства. Під час того, як вона порядкувала на своєму подвір`ї, ОСОБА_1 , на її думку з метою вчинення провокації, перелізла через огорожу на її подвір`я і самовільно, без її на те згоди стала проводити відеозйомку, провокуючи конфлікт. Дійсно у її руках була лопата, оскільки вона нею працювала на ділянці. Під час сварки, будучи роздратованою тим, що ОСОБА_1 не реагує на її вимогу покинути територію її господарства, вона не стрималась і нанесла удар по ногах ОСОБА_1 . Вважає, що потерпіла зумисне спровокувала конфлікт аби в подальшому мати змогу шантажувати її при вирішенні земельного спору. Просила відмовити у задоволенні цивільного позову за безпідставністю.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що з обвинуваченою дійсно протягом останнього часу склались неприязні стосунки, оскільки вони з чоловіком загородили існуючий віддавна проїзд до їх господарства. 17.02.2020 року близько 14 год.30 хв. побачила ОСОБА_2 , яка лопатою намагалась розсунути гравій, що свого часу був завезений ними для підсипання проїзду до господарства. Аби зафіксувати той факт, що ОСОБА_2 знищує докази існування проїзду, вона взяла планшет і вирішила зафіксувати це на відео. З цією метою перелізла через огорожу. Це роздратувало обвинувачену і вона стала проганяти її. До обвинуваченої приєднався чоловік, який штовхнув її до огорожі, внаслідок чого в ділянці плеча у неї утворився синець, а також вона вдарилась головою. Вимагаючи покинути територію на словах, ОСОБА_4 не давали їй можливості цього зробити, оскільки затисли біля огорожі і коли вона рушала, замахувались на неї. Під час конфлікту ОСОБА_2 стала лопатою кидати їй на ноги глину, а також декілька раз вдарила металевою частиною лопати (штиком) по обох ногах, а також завдала удару по ногах заду. Внаслідок події зазнала фізичних та моральних страждань. Через головні болі була госпіталізована до неврологічного відділення Богородчанської ЦРЛ, перенесла нервове потрясіння, вимушено терпіла фізичний біль. А тому просила стягнути з обвинуваченої 25000 грн. заподіяної моральної шкод, 4539 грн. майнової шкоди, що полягає у понесених витратах на лікування та понесені витрати на правову допомогу.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 - мати потерпілої, пояснила, що в день конфлікту дочка зателефонувала їй на роботу, повідомивши, що ОСОБА_2 забирає з-під їх брами гравій. Згодом довідалась, що ОСОБА_2 , під час конфлікту побила доньку. Внаслідок пережитого нервового стресу донька змушена була проходити лікування у неврологічному відділенні Богородчанської ЦРЛ.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що стала випадковим очевидцем конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . З вулиці бачила, що під час сварки ОСОБА_2 декілька раз замахувалась на потерпілу лопатою, а та кричала «не бий мене».

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 - чоловік обвинуваченої пояснив, що дійсно між дружиною і сусідкою ОСОБА_1 мав місце конфлікт, до якого втрутився і він. Під час інциденту вони вимагали від ОСОБА_1 покинути територію їх господарства. Потерпіла провокувала їх на конфлікт. Не заперечував того, що під час сварки міг штовхнути потерпілу. Не бачив, щоб дружина під час інциденту умисно наносила удари ОСОБА_1 , хоч не заперечував, що погрожувала і замахувалась лопатою.

Допитаний в суді як свідок ОСОБА_7 підтвердив, що з власного подвір`я спостерігав за конфліктом, який відбувався на території господарства ОСОБА_4 . Між обвинуваченою та потерпілою дійсно відбувалась суперечка, однак факту нанесення будь-кому тілесних ушкоджень не бачив. Конфлікт завершився тим, що ОСОБА_1 перестрибнула через паркан і повернулась на своє подвір`я.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 18.02.2020 року №112 у потерпілої ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді синця в ділянці лівого плеча, садна в ділянках обох гомілок, обох стоп, які могли утворитись як при нанесенні ударів тупими твердими предметами у вказані ділянки так і при ударах цими ділянками до тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну вказаному у постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та локалізацію ушкоджень, на думку експерта ОСОБА_1 було спричинено не менше 8 фізичних контактів у вказані ділянки тіла.

У судовому засіданні судом безпосередньо досліджено відеозапис з місця події, який у ході проведення досудового розслідування добровільно видано слідчому поетрпілою. При перегляді файлу «20200217_145519_1.mp4» встановлено, що у ході супречки, яка відбувається між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на території господарства ОСОБА_2 , у руках обвинуваченої знаходиться штикова лопата. В ході сварки, обвинувачена, намагаючись прогнати ОСОБА_8 з території свого господарства декілька раз завдала ударів по нижніх кінцівках потерпілої. Зокрема хронологічно на 6:00; 6:30 та 7:20 хвилинах відеозапису. Крім того, на 1:45, 2:05 хв. запису зафіксовано, як обвинувачена, виштовхувала потерпілу, а на 2:55 хв. ОСОБА_8 штовхав ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд справи проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Дослідивши подані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй дій доведена у частині заподіяння тілесних ушкоджень у виді саден в ділянках обох гомілок та обох стоп. Заподіяння обвинуваченою синця в ділянці лівого плеча спростувала в ході судового розгляду сама потерпіла, яка ствердила, що синець на плечі отримала від поштовху до огорожі, який вчинив ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст.125 ч.1 КК України, оскільки вона заподіяла потерпілій ОСОБА_1 умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, її характеристику з місця проживання, ставлення до скоєного, обставини, за яких проступок було вчинено.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання судом не встановлено.

Посилання сторони захисту на наявність таких пом`якшуючих обставин як щире каяття та вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілої є безпідставним.

Суд не знаходить підстав для визнання обставиною, що пом`якшує відповідальність щирого каяття. Вказана обставина, яка відображає психічний стан особи, що вчинила злочин, повинна свідчити про глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто це перед усім явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею діяння, його наслідків. Щире каяття як внутрішнє переживання особи, повинне віднайти свій зовнішній прояв у подальшій поведінці та вчинках. Водночас за обставинами справи суд вважає, що позиція ОСОБА_2 не може бути розцінена судом як щире каяття.

Так само не підтверджене належними доказами твердження про вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного таким, що принижує честь і гідність особи поводження з боку потерпілої. Дійсно, до певної міри суд погоджується, що потерпіла самовільно зайшовши на територію господарства обвинуваченої і не виконуючи розпоряджень власника покинути її, до певної міри спровокувала інцидент. Однак вказана обставина не утворювала стану сильного душевного хвилювання.

За таких умов, суд вважає, що обвинуваченій слід обрати покарання в межах санкції ст. 125 ч.1 КК України у виді штрафу.

Цивільний позов потерпілої по справі слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають. Матеріалами кримінального провадження та позивачем не доведено прямий причинний зв"язок між перебуванням потерпілої на стаціонарному лікуванні та діями обвинуваченої. Суду не подано належних і допустимих доказів на підтвердження лікарських призначень та понесених витрат на придбання ліків, що було би пов`язано з заподіянням тілесних ушкоджень, які інкриміновані обвинуваченій. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер немайнових втрат, обсяг душевних страждань, яких зазнала потерпіла, стан її здоров`я, інші обставини, що мають значення. Зважаючи на те, в якій матеріальній формі ОСОБА_1 оцінює заподіяну їй моральну шкоду та з яких міркувань при цьому виходить, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити на суму 3000 грн. Документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду не подано, тому суд позбавлений можливості прийняти рішення про стягнення вказаних коштів.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_2 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, засудити та призначити їй покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Цивільний позов потерпілої задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди. В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя