Постанова № 9205864, 11.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2010 року 10:20 № 2а-14235/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Сінельнікової Л.Б.;

відповідача: Гончарової І.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

простягнення коштів

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міський центр зайнятості (далі по тексту позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_1.), в якому просить стягнути 4094,04 грн. допомоги по безробіттю.

В якості підстави для постановлення судового рішення щодо стягнення 4094,04 грн. допомоги по безробіттю позивачем зазначено не повідомлення та приховування відповідачем в період перебування на обліку позивача факту перебування у трудових відносинах та отримання доходу, що призвело до одержання допомоги з порушенням положень Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14235/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 січня 2010 року

В судовому засіданні 11 січня 2009 року представником позивача подано клопотання в якому уточнено позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 3294,04 грн., відповідач у відповідності до положень частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України визнав адміністративний позов, шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про зайнятість населення” та Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Частиною першою статті 18 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (вищим органом виконавчої влади), створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 3 грудня 1997 року, Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації.

За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Київський міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.

24 січня 2008 року ОСОБА_1 подано заяву до Деснянського районного центру зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. При цьому, відповідачем зазначено, що вона не є підприємцем, не займається трудовою діяльністю та не отримує пенсію.

Наказом Деснянського районного центру зайнятості 24 січня 2008 року №861 відповідачу з 24 січня 2008 року надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Наказом Деснянського районного центру зайнятості від 22 січня 2009 року №1343 припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з закінченням строку її виплати з 18січня 2009 року.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до змісту частин першої та другої статті 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, а також особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю.

Водночас, відповідно до змісту пункту “б” частини третьої статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пункту 16 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та частини третьої статті 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Відповідно до висновків акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 19 серпня 2009 року №113 відповідач в період перебування на обліку в якості безробітної перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська ДіВіДі Компанія” з 01квітня 2008 року по 31 липня 2009 року на посаді менеджера та отримувала дохід, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів від 01 квітня 2008 року №11-к та від 31 липня 2009 року №28-к.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю за період з 01 квітня 2008 року по 18 січня 2009 року у розмірі 5594,04 грн., що підтверджується довідкою Деснянського районного центру зайнятості від 06 листопада 2009року №1155.

Відповідно до пункту 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Наказом Деснянського районного центру зайнятості від 21 серпня 2009 року №254 прийнято рішення про повернення відповідачем коштів за період з 01 квітня 2008 року по 18січня 2009 року.

21 серпня 2009 року відповідачу направлено повідомлення №25-3040, яким запропоновано в добровільному порядку повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 5594,04 грн. протягом 15 днів після отримання цього повідомлення. Повідомлення Деснянського районного центру зайнятості від 21 серпня 2009 року №25-3040 отримано ОСОБА_1. 27 серпня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №2652373.

Відповідачем частково повернуто незаконно отриману допомогу по безробіттю, докази повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 3294,04 грн. отриманих нею в якості допомоги по безробіттю в матеріалах справи відсутні.

Статтею 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (02232, м. Київ, вул. Цветаєвої, 10/87, кв. 317, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 у Головному управлінні Державного казначейства міста Києва, МФО 820019, ідентифікаційний код 03491091) грошові кошти у розмірі 3294,04 грн. (три тисячі двісті девяносто чотири гривні 04 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кузьменко В.А.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 18 січня 2010 року.