Ухвала суду № 92056300, 15.09.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2908/20

Провадження №2/488/1465/20

Ухвала

Іменем України

"15" вересня 2020 р. м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Селіщева Л.І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Океан — Судоремонт” про визнання незаконним звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, зобов`язання вчинити дії, стягнення належної заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача — ТОВ “Океан — Судоремонт”, в якому просить:

- звільнити його, ОСОБА_1 , від сплати судового збору за подання позову в частині визнання незаконним звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП України та зобов`язання вчинити дії;

- визнати незаконним його звільнення від 14.08.2017 року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

- зобов`язати ТОВ «Океан-Судоремонт» внести зміни до трудової книжки щодо підстав для звільнення від 14.08.2017 року за ч. З ст. 38 КЗпП України;

- стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан - Судоремонт» на його користь: вихідну допомогу у розмірі 24 576 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2017 року по 31.08.2020 року в сумі 291 840 грн., а всього на загальну суму 316 416 грн.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про необхідність залишити її без руху через наступне.

Статті 175 - 177 ЦПК України містить вимоги, яким повинна відповідати позовна заява, зокрема:

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В своєму позові позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору, у зв`язку із його скрутним матеріальним становищем, зокрема, через невиплату Відповідачем йому вихідної допомоги впродовж майже 3 років з 15.08.2017 року по 31.08.2020 року, яка є єдиним джерелом його доходів, так як він ніде не працює.

Між тим, перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначений статтями 3, 5, 8 Закону України «Про судовий збір» та статтею 136 ЦПК України.

Відповідно до ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшети їх розмір або звільнити від їх оплати.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначив, що судові витрати – передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 136 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, чи звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплати нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, а також те, що до матеріалів позовної заяви не надані будь-які належні та допустимі докази, датовані 2017 роком, які характеризують матеріальний стан позивача і неможливість з поважних причин сплатити встановлений законом судовий збір, вважаю що підстав для задоволення клопотання немає.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” № 3674 від 08.07.2011 р. (із внесеними змінами) за подання заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового та майнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивач заявляє декілька самостійних вимог як майнового так немайнового характеру, тому він повинний сплатити судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв як майнового так немайнового характеру, та надати суду оригінал квитанції.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштівУК у м.Миколаїв/Корабел.р-н/22030101Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37992781Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)Код банку отримувача (МФО)899998Рахунок отримувачаUA948999980313141206000014004Код класифікації доходів бюджету22030101Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______( ПІБ чи назва установи, організації позивача), Корабельний районний суд м. Миколаєва (назва суду, де розглядається справа)

Отже в заяві мають місце вказані вище недоліки, які позбавляють суд можливості призначити заяву до розгляду.

Враховуючи викладене, вважаю необхідним дану позовну заяву залишити без руху, невідкладно повідомити про це позивача та надати йому строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до положень ст. 185 ЦПК України.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Океан — Судоремонт” про визнання незаконним звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, зобов`язання вчинити дії, стягнення належної заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Селіщева