Рішення № 92055140, 05.10.2020, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1196/19

Провадження № 2/147/134/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року смт.Тростянець

Тростянецького районного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 24.03.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6800,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та позивачем договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит в розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2019 року має заборгованість у розмірі 15359,84 грн., яка складається з наступного: 2264,02 грн. - заборгованість за кредитом, 11888,21 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також штрафи, відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 5002,00 грн. - штраф (фіксована частина), 707,61 рн. - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вищезазначену заборгованість та а судові витрати у розмірі 1921,20 грн.

Даний позов надійшов до суду 06.11.2019 року та, відповідно до автоматизованої системи документообігу, був переданий для розгляду судді Дудікову А.В.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.11.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

12.12.2019 р. від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, обгрунтований тим, що у долучених до позовної заяви додатках, зокрема і у заяві-анкеті про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 24.03.2006 не зазначено яку саме платіжну картку «Універсальна» отримав позичальник, її номер, а також відсутні відомості щодо розміру наданого йому кредиту у вигляді кредитного ліміту та тарифів обслуговування такої картки. В матеріалах доданих до позовної заяви відсутня пам`ятка клієнта, докази на підтвердження того, що підписуючи заяву-анкету позичальник мав на увазі саме Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається позивач. Матеріали справи не містять даних про те, що позивачем був відкритий картковий рахунок позичальнику та видана йому відповідна картка і доказів щодо її отримання ним, копія цієї картки та доказів виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а саме надання відповідачу коштів у зазначеній ним у позовній заяві сумі. Дані обставини оспорюються відповідачем, а відтак є такими, що підлягають доказуванню. Однак з поданих до суду матеріалів неможливо конкретно визначити окремі важливі умови договору, про порушення яких вказує позивач і за порушення яких вимагає стягнути з відповідача заявлену грошову суму, встановити дату порушення Позичальником зобов`язань з погашення заборгованості.

Також зазначила, що ще однією самостійною підставою для відмови у задоволенні позову є застосування позовної давності, яку вона просить застосувати та відмовити у задоволенні позову позивача, оскільки на даний час строк звернення до суду закінчився (а.с.36-47).

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.07.2020р. цивільну справу №147/1196/19 (провадження 2/147/134/20) відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за принципом вірогідності було розподілено судді Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 30.07.2020р. цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Натальчук О.А. та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи без участі представника банку.

Відповідач у судове засідання не з`явилася подала заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності АТ КБ «Приватбанк».

Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 24.03.2006 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною картою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір. Даний факт підтверджується підписом відповідача у заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписуючи заяву, відповідач підтвердив той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанк.

Разом з цим, суд встановив, що відповідач не виконала належним чином взяті на себе за договором зобов`язання, що призвело до утворення в неї перед банком заборгованості.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н суд встановив, що станом на 31.08.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 15359,84 грн., а саме: 2264,02 грн. - заборгованість за кредитом, 11888,21 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1207,61 грн. - штрафи (а.с.7-9).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Стаття 1054 ЦК України, визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зважаючи на вищевикладене, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 24.03.2006 року щодо повернення кредитних коштів. Разом з тим, відповідач звернулася до суду з заявою про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

В зв`язку з надходженням даної заяви від відповідача, суд вирішує питання про доцільність застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Так, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.03.2006 року вбачається, що відповідачем було здійснено останній платіж 29.03.2016 року щодо погашення суми за наданим кредитом в розмірі 169,67 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Верховний суд України 16.11.2016 у справі за № 6-2469цс16 зробив правовий висновок посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (тут і надалі за текстом - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Також, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов`язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Правовою позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 3 червня 2015 року, справа № 6-31цс15, зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Отже, позивач міг дізнатися про порушення свого права з настанням строку погашення чергового платежу за кредитним договором, тобто у квітні 2016 року. Однак, з позовом для захисту своїх прав АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд лише в листопаді 2019 року, тим самим допустивши порушення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Аналізуючи положення даної статті, суд приходить до висновку, що якби відповідач після 29.03.2016 року здійснив часткове погашення заборгованості, то строк позовної давності був би перерваний. Проте, жодних коштів після вказаної дати відповідачем більше не вносилось на рахунок позивача.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року справа № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, позивачем відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України не доведено, що ним нараховувалися щомісячні платежі в межах строку дії картки, оскільки даних про строк дії картки позивач суду не надав.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВСУ від 22.10.2014 року у справі № 6-127цс14 автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Оскільки Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було пропущено строк звернення до суду, то суд вважає за неможливе задовольнити позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги подане відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності та вважає за можливе не вдаватись до оцінки доказів по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, строк звернення до суду з даним позовом пропущено, а тому позов не підлягає задоволенню.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

Доказів на підтвердження понесення відповідачем судових витрат, матеріали справи не містять

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 258, 261, 264, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 191, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місце реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.10.2020 року.

Суддя О.А. Натальчук