Ухвала суду № 92054884, 05.10.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 133/1667/20

Ухвала

Ім`ям України

"05" жовтня 2020 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання КУЛИК Т.С., з участю прокурора - ПЕНЬКІВСЬКОЇ Ю.С.,обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників обвинувачених - адвокатів ГОЛІВСЬКОГО В.В., ДОВГАЛЮК Л.І., ПРИСЯЖНЮКА О.Г., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Калинівка Вінницької області, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020170000370 від 05 травня 2020 року, стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020020170000370 від 05.05.2020р., стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Прокурор ПЕНЬКІВСЬКА Ю.С. в судовому засіданні заявила клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Захисники обвинувачених - адвокати ГОЛІВСЬКИЙ В.В., ДОВГАЛЮК Л.І. та ПРИСЯЖНЮК О.Г. , посилаючись на недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б давали підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали за доцільне його змінити на більш м`який.

Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що згідно матеріалів даного кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в ході досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27.08.2020р. продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , терміном на 60 (шістдесят) днів, до 25.10.2020р. включно.

05.10.2020р. прокурором Пеньківською Ю.С. подано до суду письмові клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, яке останні вчинили перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та відносно декількох осіб, будучи при цьому раніше судимими. Конкретні підстави, за яких в ході досудового розслідування було обраний найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених не змінились, в матеріалах кримінального провадження наявні обставини, що дають достатні підстави вважати наявність ризиків, що обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже про їх підвищену суспільну небезпечність. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде співрозмірним особам обвинувачених та суспільній небезпечності вчиненого ними діяння.

Згідно ст.29 Конституції України, ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків, 5) вчинити інше кримінальне правопорушеня.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом установлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, строк тримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою було обранодо 25.10.2020р. включно.

При вирішенні питання щодо продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наявності пред`явленого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення та необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, вплинути на потерпілого, свідків, які ще не допитані у судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.

Доведений і ризик того, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останні офіційно не працевлаштовані, не мають належного та постійного джерела доходу (прибутку).

Ймовірним є й те, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, оскільки останні ще не допитані в судовому засіданні.

При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, судом враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винуватими у його вчиненні, відсутністю сталих соціальних зв`язків та стосунків, а також вільний вибір місця знаходження та проживання, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення, а також беручи до уваги те, що у суду відсутні докази, які б свідчили про те, що ризики передбачені ст. 177КПК України, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, а тому оскільки підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не встановлено, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно нихстроку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На переконання суду, враховуючи викладені обставини, доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, зокрема на домашній арешт, не переважають доводів сторони обвинувачення та не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених за допомогою більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Зазначені ризики виправдовують продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 необхідно продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 03 грудня 2020 року включно.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою, підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не має, а тому у його задоволенні заявникам необхідно відмовити.

Обставини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаного із застосуванням насильства відносно потерпілої сторони, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, щодо високого ступеню ризику ухилення обвинувачених від органів досудового розслідування та суду, особи обвинувачених, також дають підстави суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд вправі з підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору у випадку якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК суд має встановити невідповідність форми та змісту такого обвинувального акта положенням ст.291 КПК України.

У відповідності до вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

При цьому, суд не повинен вдаватися в оцінку доказів (їх належності і допустимості), зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення.

Суд, перевіривши обвинувальний акт вважає, що він складений та підписаний слідчим, уповноваженим в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати відповідне досудове розслідування кримінальних правопорушень, і затверджений в установленому порядку прокурором. За змістом обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зокрема, в обвинувальному акті викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення, обвинувальний акт підписано слідчим та прокурором, до нього додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

За таких обставин, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затверджені прокурором дотримані вимоги закону.

Суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав:кримінальне провадження підсудне Калинівському районному суду Вінницької області;угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло;підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, наявні правові підстави для звернення в порядку ст.314-1КПК України до відповідного органу пробації для складання досудових доповідей.

Частиною 5 ст.128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч.4 ст.128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розміру, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення (стаття 2 Закону України «Про судовий збір»).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону та Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з буквального змісту даної норми закону, позивачі звільнені від сплати судового збору виключно щодо вимоги про відшкодування матеріальних збитків.

Як вбачається із цивільного позову, заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування моральної шкоди) ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що правові засади справляння судового збору платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору нормами КПК України не врегульовано, суд, розглядаючи цивільний позов в кримінальному провадженні, зобовязаний керуватись нормами ЦПК України.

Всупереч вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України, до цивільного позову заявником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за стягнення моральної шкоди, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Посилання позивачів на п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, судом не приймається до уваги, оскільки в порушення вимог процесуального закону останніми на підтвердження наявності у них каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, заподіяних внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, не надано жодних належних та допустимих доказів.

В силу положень ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

За наведених обставин, позовну заяву ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , слід залишити без руху, надавши заявникам строк для усунення її недоліків /тобто, для надання місцевому суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 1000,00грн., або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону/.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись ст.ст.314-316, 369-372, 376, 392 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Козятин Козятинського району Вінницької області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, на момент затримання офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, терміном на 60 (шістдесят) днів, до 03 грудня 2020 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, на момент затримання офіційно не працевлаштованого, зі слів перебуваючого на обліку у відповідному центрі зайнятості в якості безробітного, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, терміном на 60 (шістдесят) днів, до 03 грудня 2020 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Козятин Козятинського району Вінницької області, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, на момент затримання офіційно не працевлаштованого, несудимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, терміном на 60 (шістдесят) днів, до 03 грудня 2020 року включно, без визначення розміру застави.

Обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 утримувати під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)», куди невідкладно надіслати копію цієї ухвали для виконання.

У задоволенні усного клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який - відмовити.

Призначити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.296 КК України, до судового розгляду у судовому засіданні в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області на 13 жовтня 2020 року на 13год. 00хв.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації, а саме Козятинському районному відділу філії ДУ «Центр пробації», скласти досудову доповідь відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яку надати в п`ятнадцятиденний строк, з моменту отримання цієї ухвали.

Копію ухвали невідкладно направити до органу пробації для виконання.

Цивільний позов ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди заподіяної злочином - залишити без руху.

Надати заявникам строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснив при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя