Рішення № 92053841, 05.10.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10699/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві 09 жовтня 2015 року, індексний номер 45393602. В даній квартирі залишився зареєстрованим ОСОБА_2 , який з 12 липня 2018 року фактично не проживає разом з позивачем, а з 2019 року постійно проживає на території Російської Федерації. Самостійно знятися з реєстраційного обліку відповідач не в змозі, оскільки постійно проживає за кордоном. Перешкоди в проживанні та користуванні майном позивачем ніколи не чинилися, проте відповідач участі в утриманні квартири не приймає та житлово-комунальні послуги не сплачує. У зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Повідомлена належним чином. Подала заяву в якій просила розгляд справи провести у її відсутність. На позовних вимогах наполягає в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Коровайко О.С. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту складеного мешканцями будинку від 16 липня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживав за адресою АДРЕСА_1 з 12 липня 2018 року та не проживає на дату складання акту.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 ст.16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Виходячи зі змісту ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень ст.13, ч.3 ст.16, ст. 319 ЦК України, у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Крім того, згідно п.34 вказаної Постанови, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Таким чином, аналізуючи наявні докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки судом встановлено, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад встановлений законом строк без поважних причин, що підтверджується належними та допустимими доказам, а також той факт, що відповідачем була подана заяв про визнання позову, з урахуванням наведеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420 грн. 40 к.

Крім того, позивачу необхідно повернути 420 грн. 40 к. судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 81, 82, 141, 209, 258, 263-268 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) 420 грн. 80 коп.

Повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору сплаченого при подачі позовної заяви в розмірі 420 грн. 40 к. на користь ОСОБА_1 відповідно до фіскального чеку 1044371004 від 23 липня 2020 року на р/р UA478999980313141206000026005, МФО 899998, ЄДРПОУ 38012871, банк отримувача УК у Дніпровському районі м. Києва, фіскального чеку 1044279565 від 22 липня 2020 року на р/р UA478999980313141206000026005, МФО 899998, ЄДРПОУ 38012871, банк отримувача УК у Дніпровському районі м. Києва та фіскального чеку 1044370951 від 23 липня 2020 року на р/р UA478999980313141206000026005, МФО 899998, ЄДРПОУ 38012871, банк отримувача УК у Дніпровському районі м. Києва

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2020 року.

Суддя Н.О. Яровенко