Ухвала суду № 92052719, 07.10.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3539/20

Провадження № 2-з/0203/104/2020

УХВАЛА

07 жовтня 2020 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення,

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (був. Дніпропетровськ) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2171280512101;

- накладення заборони щодо відчуження будь-яким шляхом квартири АДРЕСА_1 (був. Дніпропетровськ) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2171280512101;

- накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на квартиру АДРЕСА_1 (був. Дніпропетровськ) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2171280512101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- заборони здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких фізичних осіб в квартирі АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши додержання заявниками вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), вважає, що заяву слід повернути заявнику, з наступних підстав.

Вимоги до змісту заяви встановлені статтею 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд, вирішуючи питання щодо повернення заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (рішення Європейського суду з прав людини «Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову шляхом одночасного застосування всіх зазначених в заяві видів забезпечення позову. Крім того, заявниками належним чином не обґрунтовано необхідності застосування в сукупності видів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (був. Дніпропетровськ) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2171280512101; накладення заборони щодо відчуження будь-яким шляхом квартири АДРЕСА_1 (був. Дніпропетровськ) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2171280512101; накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на квартиру АДРЕСА_1 (був. Дніпропетровськ) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2171280512101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; заборони здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких фізичних осіб в квартирі АДРЕСА_1 (був. Дніпропетровськ).

Заява містить лише особисту думку та припущення заявників, що заявлені ними засоби забезпечення позову будуть ефективними для забезпечення виконання рішення суду.

В заяві заявниками взагалі не наведено жодних належних та допустимих доказів, які свідчили б про існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Окрім цього, у відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

У відповідності до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За приписами ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вказаних вище обставин, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам вимог статті 151 ЦПК України, тому підлягає поверненню заявникам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151, 153, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення – повернути заявникам.

Роз`яснити заявникам, що повернення заяви не перешкоджає їх повторному зверненню до суду з такою заявою, після усунення умов, що стали причинами для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ф.М. Ханієва