Ухвала суду № 92052352, 07.10.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7359/20

2-з/212/69/20

У Х В А Л А

про забезпечення позову

07 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участі секретаря судового засідання Колісник К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без повідомлення осіб та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Пульс: новини, факти, коментарі» про захист честі та гідності,

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Пульс: новини, факти, коментарі» про захист честі та гідності.

Одночасно з пред`явленням вказаного позову позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, яка передана в провадження судді 06 жовтня 2020 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову – до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У заяві про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 просить суд, заборонити підготовку, виготовлення, відтворення, друк, опублікування (випуск у світ), розповсюдження та інше використання газети (в тому числі виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників) Іформаційно-аналітичного тижневика «Пульс: новини, факти, коментарі» (випуск №36 (634) від 02 вересня 2020 року) до моменту набрання законної сили рішенням по суті у даній справі.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, оскільки після розповсюдження у повному обсязі чи виготовлення нової друкованої продукції недостовірні відомості щодо позивача будуть ширитися серед читачів, а недостовірна інформація завдасть шкоди діловій репутації, буде посягати на його честі і гідність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суддя встановив, що предметом позову є визнання такими, що не відповідають дійсності, принижують, честь, гідність та ділову репутацію позивача, відомості, що викладенні у друкованому виданні під назвою: Іформаційно - аналітичного тижневик «Пульс: новини, факти, коментарі» (випуск №36 (634) від 02 вересня 2020 року).

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати,що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Також слід зазначити, що статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У цьому контексті, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці.

У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо визнання такими, що не відповідають дійсності, принижують, честь, гідність та ділову репутацію інформації у виданні та заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони підготовки, виготовлення, відтворення, друку, опублікування, розповсюдження та іншого використання газети є взаємопов`язаними із предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

З аналізу матеріалів справи, вбачається, що без вжиття заходів забезпечення позову неможливим буде ефективне поновлення прав позивача, тому метою забезпечення позову є не лише виключення унеможливлення безперешкодного виконання судового рішення в майбутньому, але й забезпечення ефективного захисту, поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Продовженням поширення недостовірної інформації без обмеження судом підготовки, виготовлення, відтворення, друку, опублікування, розповсюдження та іншого використання газети на час розгляду справи, права позивача зазнають невиправного втручання, а обмеження не є незворотнім.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами має місце спір з приводу захисту честі, гідності, ділової репутації. Ураховуючи оскарження позивачем достовірності розповсюдженої відповідачем інформації, до якої має та буде мати доступ необмежене коло осіб, суд виходить із істотності ускладнення ефективного захисту порушених прав на час вирішення спору.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Проте суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Керуючись ст.ст. 149-154, 157, 259, 260 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Пульс: новини, факти, коментарі» про захист честі та гідності, задовольнити.

Заборонити підготовку, виготовлення, відтворення, друк, опублікування (випуск у світ), розповсюдження та інше використання газети (в тому числі виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників) Іформаційно - аналітичного тижневика «Пульс: новини, факти, коментарі» (випуск №36 (634) від 02 вересня 2020 року) до моменту набрання законної сили рішенням по суті у даній справі.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали негайно направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ст. 355 ЦПК України, протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. В. Дехта