Ухвала суду № 92048469, 07.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/23647/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Державної фіскальної служби України від 17.08.2020 № 144 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2019 № 791» в частині забезпечення після затвердження штатного розпису здійснення заходів щодо звільнення працівників ДФС ОСОБА_1 ; визнати протиправними та скасувати попередження про наступне вивільнення, поновити Кпозивача на посаді.

Позивачем, до позовної заяви подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

"зупинити дію пункту 4 наказу Державної фіскальної служби України від 17.08.2020 № 144 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2019 № 791» в частині забезпечення після затвердження штатного розпису здійснення заходів щодо звільнення працівника ДФС ОСОБА_1 ;

заборонити Державній фіскальній службі України та її службовим особам приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії, спрямовані на звільнення позивача, саме на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 17.08.2020 № 144 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2019 № 791» та/або попереджень про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 25.08.2020;

заборонити Державній фіскальній службі України та її службовим особам приймати на роботу на посаду, яку обіймає ОСОБА_1 , чи на аналогічну посаду із зміненими найменуваннями відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 17.08.2020 № 144 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2019 № 791» інших осіб, окрім випадків звільнення позивача з будь-яких інших підстав, аніж на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 17.08.2020 № 144 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2019 № 791» та/або попереджень про наступне вивільнення позивача від 25.08.2020."

Вимоги зазначеної заяви мотивовано посиланнями на очевидну протиправність оскажуваного рішення, та тим, що, у випадку невжиття заходів забезпечення позову оскаржуваний наказ в частині здійснення заходів щодо звільнення працівників ДФС залишиться чинним, а рішення про звільнення позивача буде остаточно виконане шляхом прийняття 26.10.2020 відповідного наказу про звільнення.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, суд зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Надаючи оцінку доводам клопотання позивача суд виходить з того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до реалізації оспорюваного наказу щодо позивача, тобто відсутності підстав розгляду позовних вимог, тобто унеможливить захист прав позивача шляхом розгляду позовних вимог про скасування оскаржуваного наказу.

При цьому суд доходить висновків, що для забезпечення можливого захисту прав позивача та розгляду пред`явлених позовних вимог по суті достатньо зупинення дії оскаржуваного наказу, натомість заборона відповідачу приймати на роботу інших осіб, є неспівмірною з заявленими позовними вимогами.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Таким чином, клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

З огляду на вищевикладене та керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зупинити дію пункту 4 наказу Державної фіскальної служби України від 17.08.2020 № 144 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2019 № 791» в частині забезпечення після затвердження штатного розпису здійснення заходів щодо звільнення працівника ДФС ОСОБА_1 .

3. Заборонити Державній фіскальній службі України та її службовим особам приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії, спрямовані на звільнення позивача, саме на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 17.08.2020 № 144 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2019 № 791» та/або попереджень про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 25.08.2020;

4. В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.

Дана ухвала може бути пред`явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», у строк до 7 жовтня 2023 року.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУНОМЕР_1 ) , а боржником Державна фіскальна служба України (ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8,Київ,04053, код ЄДРПОУ39292197) .

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян