Рішення № 92048449, 07.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/2915/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проскасування вимоги №Ф241957-17 від 05.12.2018,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд скасувати вимогу №Ф241957-17 від 05.12.2018 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про відсутність надання йому доказів на підтвердження наявності у нього недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що унеможливлює встановити ні базу нарахування, ні періоду за який нарахована така недоїмка.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятої ним вимоги та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, контролюючий орган вказав, що станом на 15.04.2019 року у ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий боргу у сумі 834, 60 грн. по сплаті авансових внесків єдиного податку за січень 2019 року.

При цьому, у відзиві на позовну заяву вказано, що у позивача станом на 15.04.2019 рік згідно АІС «Податковий блок» за технологічним кодом 71040000, код територіального органу ДПІ 2654 обліковуються в автоматичному режимі нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі-адвокату на загальну суму 8075,54 грн., в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 704,0 грн., а також щоквартальні нарахування єдиного внеску на загальну суму 7371,54 грн., в т.ч. за 1 кв. 2018 - 2457,18 грн., за 2 кв. 2018 - 2457,18 грн., за 3 кв. 2018р. - 2457,18 грн.

Крім того, згідно електронної бази даних АІС «Податковий блок», станом на 15.04.2019 рік в ІКП по рахунку зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (22%) ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховано в автоматичному режимі єдиного внеску як фізичній особі - підприємцю, в тому числі, яка обрала спрощену систему оподаткування на загальну суму 10532,72 грн., в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 704,0 грн., а також щоквартальні нарахування єдиного внеску за 2018 рік на суму 9828,72 грн., в тому числі за 1 кв.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2020 року у справі №640/2915/19 витребувано від сторін додаткові документи.

Представником відповідача подано додаткові пояснення по справі від 22.09.2020 року, у яких повідомляється про наявність у позивача заборгованості по єдиному соціальному внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб, у тому числі ті, які проводять незалежну професійну діяльність) в сумі 22 913,44 грн. Також, контролюючим органом надано додаткові пояснення по справі від 02.09.2020 року.

Позивачем вимоги ухвали суду віл 06.07.2020 року не виконано, копії платіжних документів по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування починаючи з грудня 2017 року по грудень 2018 року включно не надано.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

05.12.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-241957-17, якою повідомлено ОСОБА_1 про наявність станом на 30.11.2018 року заборгованості зі сплати єдиного внеску (недоїмка) у розмірі 7141,42 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 року №5284/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача на спірну вимогу залишено без задоволення, а останню без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 вказаного закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Разом з цим, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положення пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 передбачають, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 визнаечно, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Водночас, у редакції Закону №2464 від 03.10.2017 року платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Як свідчать матеріли адміністративної справи позивачем, як фізичною особою-підприємцем сплачено єдиного соціального внеску за 2017-2018 рік на загальну суму 18002,31 грн. Вказані обставини підтвердженні копіями платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, контролюючий орган вказує на наявність обов`язку позивача щодо сплати єдиного соціального внеску як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пукнту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України визначено, що облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно із пунктом 63.5 статті 65 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи-підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно із підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Між тим, положення пунктів 178.1-178.2 статті 178 ПК України встановлюють, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 ркоу особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

В той же час, доходи від здійснення незалежної професійної діяльності підлягають оподаткування згідно статті 178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Аналогічний правовий підхід до спірних правовідносин застосовано в рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 року по зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/10/19).

Відповідно до даних облікової картки позивача, наданої контролюючим органом до суду, станом на 30.11.2018 року у ОСОБА_1 наявний борг (недоїмка) по єдиному внеску у розмірі 7141,42 грн.

Заборгованість почала виникати з 19.04.2018 року та становила на вказану дату 704 грн., внаслідок нарахування 19.04.2018 року ОСОБА_1 єдиного внеску як ФОП, в тому числі на спрощеній системі у розмірі 2457, 18 грн., з яких позивачем платіжними дорученнями від 19.04.2018 року №339385485 сплачено 115,06 грн., №347964583 сплачено 819,06 грн., №356574378 сплачено 819,06 грн.

В той же час, 19.04.2018 року позивачу нараховано єдино внеску як ФОП, в тому числі з незалежної професійної діяльності у розмірі 2457,18 грн., що зумовило наявність боргу з урахуванням 704 грн. на загальну суму станом на 19.04.2018 рік у розмірі - 3161,18 грн.

Станом на 20.04.2018 рік сума боргу становила - 2457,18 грн., яка, в свою чергу дорівнює сумі боргу (недоїмки) нарахованої позивачу, як ФОП, в тому числі з незалежної професійної діяльності. За несвоєчасну сплату нарахованого позивачу єдиного внеску як ФОП, в тому числі на спрощеній системі у розмірі 2457, 18 грн., останньому нараховано пеню 0,7 грн, застосовано штрафну санкцію у розмірі 140, 80 грн. Також, за несвоєчасну сплату єдиного внеску як ФОП, в тому числі за незалежною професійною діяльністю у розмірі 2457,18 грн. позивачу нараховано пеню у розмірі 0,12 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23,01 грн., що зумовило наявність недоїмки станом на 30.04.2018 року на загальну суму 2342, 12 грн.

Звідси слідує, що контролюючим органом нараховано позивачу єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю, що обрала спрощену систему оподаткування, так і фізичній особі-підприємцю, який здійснює незалежну професійну діяльність. Вказане, в свою чергу, зумовило безпідставне виникнення у позивача недоїмки станом на 30.04.2018 року у розмірі 2318,99 грн.

В подальшому, позивачу також нараховувався єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю, що обрала спрощену систему оподаткування, так і фізичній особі-підприємцю, який здійснює незалежну професійну діяльність, що зумовлювало збільшення недоїмки.

Зважаючи на те, що при формуванні спірної вимоги контролюючим органом враховувалось безпідставне нарахування позивачу подвійної сплати єдиного внеску, що зумовлювало збільшення недоїмки, приймаючи до уваги часткове виконання контролюючим органом вимог ухвали суду від 06.07.2020 року в частині надання розрахунку податкового боргу, відображеного в оскаржуваній вимозі, та встановлені судом обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф241957-17 від 05.12.2018 року в повному обсязі.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем слід стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (03680, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф241957-17 від 05.12.2018 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (03680, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева