Рішення № 92048430, 07.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11931/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва» (далі - позивач та/або КП «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва») з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправним та скасувати припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку оформлення, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 28.05.2019 року №538, прийнятого Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про обставини неправомірності здійсненої відповідачем перевірки, з огляду на відсутність таких повноважень, вказує на правомірність здійснення ним з 10.06.21018 року по 30.04.2019 рік нарахувань за послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не передбачення на законодавчому рівні з 10.06.2018 року послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а статтею 5 Закону №2189-VIII передбачено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, згідно з якою житловою послугою є послуга з управління багатоквартирним будинком, а з 10.06.2018 року органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення (у тому числі і за результатами корегування) тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Окрім цього, КП «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва» вказує на відсутність в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 року по справі №826/8441/17 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 року жодного зобов`язання, зокрема щодо застосування тарифу, встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №442 від 30.04.2015 року, яке було скасоване розпорядженням Київської міської ради №668 від 06.06.2017 року, або щодо здійснення нарахувань за надані послуги з утримання будинків і споруд прибудинкових територій згідно тарифу встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №442 від 30.04.2015 року. Разом з цим, позивач вказує, що акт складений відповідачем як документ не має юридичного підґрунття, оскільки не затверджено його уніфіковану форму у встановленому порядку.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки фахівцями Головного Держпродспоживслужби в місті Києві правильно виявлено та описано порушення вимог законодавства з посиланням на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17, саме позивачем, за яким закріплено на праві господарського відання житловий фонд, надавались Київській міській раді (Київській міській державній адміністрації) вихідні дані по будинках для затвердження тарифів, саме як суб`єкту господарювання, який подає дані для формування тарифів та застосовує тарифи (ціни) при наданні послуг, за результатами перевірки винесено правомірний припис від 28.05.2019 року №538 за порушення порядку формування та застосування цін.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

На підставі наказу від 08.05.2019 року №2271, направлення на проведення заходу №1834 від 08.05.2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві здійснено позаплановий захід Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва», за наслідком якого складено акт №2271-10 перевірки дотримання вимоги щодо формування, встановлення та застосування державним регульованих цін від 22.05.2019 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 6 пункту 2 «Порядку формування тарифів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Постанова/Порядок № 869), частини 3 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI), за що передбачена відповідальність відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», частиною 1 статті 165-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивачем подано зауваження на акт перевірки.

В подальшому, Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві з урахуванням висновків акту перевірки винесено припис №538 від 28.05.2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Зазначеним приписом відповідач вимагає від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва» усунути виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 22.05.2019 року №2271-10 та вжити заходи відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення»:

1. Щодо застосування в період з 01.07.2017 року по 31.04.2019 рік тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим розпорядженням №668 від 06.06.2017 року згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 року, Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 року у справі №826/8441/17, у термін до 01.07.2019 року.

2. В триденний термін з моменту виконання припису повідомити про вжиті заходи Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві, за адресою: м. Київ, вул. Некрасовська, б. 10/8.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 року №5007-VI (далі - Закон №5007-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" (ч. 1 ст. 2 Закону №5007-VI).

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №5007-VI законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, законів України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення: 1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності; 2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення; 3) розширення сфери застосування вільних цін; 4) збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості; 5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін; 6) необхідних економічних гарантій для виробників; 7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку (ч. 1 ст. 4 закону №5007-VI).

Відповідно до положень статті 13 Закону №5007-VI державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Між тим, частиною 1 статті 16 Закону №5007-VI визначено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Згідно із частиною 2 статті 16 Закону №5007-VI повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

Основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення (ч. 1 ст. 18 Закону №5007-VI).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 19 Закону №5007-VI уповноважені органи мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Як вже було вказано судом вище, пунктом 1 спірного рішення вимагається від позивача вжити заходів відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» щодо застосування в період з 01.07.2017 року по 31.04.2019 рік тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим розпорядженням №668 від 06.06.2017 року згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 року, Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 року у справі №826/8441/17, у термін до 01.07.2019 року.

В акті перевірки, в колонці «Детальний опис виявленого порушення» розділу «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» з посиланням на вищевказані рішення зазначено наступне: «на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва» обліковується квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 46, 44 м2. В період з 01.07.2017 року по 20.12.2018 року застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим Розпорядженням № 668 від 06.06.2017 року, згідно рішення суду. В період з 21.12.2018 року по 31.04.2019 року застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування. Всього сума надлишкового нарахування власнику квартири АДРЕСА_1 за період з 01.07.2017 року по 31.04.2019 рік становить 4016,92 грн. Сума необґрунтовано одержаної виручки КП «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва» за період з т01.07.2017 року по 31.04.2019 рік становить 4016,92 грн.».

У відповідності до частини 4 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон № 877-V) орган державного нагляду не може здійснювати державний нагляд у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду.

Згідно із статтею 16 Закону №5007-VI органом державного контролю та спостереження у сфері ціноутворення є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами.

Отже, виключно законом визначаються повноваження відповідача під час здійснення ним заходів державного нагляду.

Так, відповідно до пункту 5 та пункту 14 частини 1 статті 1 Закону №5007-VI, застосуванням ціни є продаж (реалізація) товару за встановленою ціною, а формуванням ціни є механізм визначення рівня ціни товару.

Між тим, як вже було вказано судом вище статтею 18 Закону №5007-VI визначений вичерпний перелік прав органу державного нагляду.

Відповідач на підставі вказаної правової норми має право серед іншого, проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Суд звертає увагу на те, що матеріали адміністративної справи не містять в собі будь-якої документації, визначеної статтею 18 Закону №5007-VI, доказів її витребування у позивача під час здійснення заходу.

Варто відмітити, що Закон №5007-VI не надає повноважень відповідачу, як уповноваженому органу, не здійснюючи фактичну перевірку визначеної законом документації, встановлювати наявність порушень у діяльності суб`єкта господарювання на підставі судових рішень.

Визначивши у акті перевірки факт щодо застосування позивачем тарифу з 01.07.2017 року по 20.12.2018 року, відповідач не витребував та не надав належну оцінку документації щодо застосування у цей період позивачем певного тарифу. Тобто, відповідач мав повноваження перевірити, за яким саме тарифом позивачем фактично була продана у вказаний період послуга, що ним надається. Встановлення органом місцевого самоврядування певного тарифу не є підтвердженням того, що саме його було застосовано і саме органи державного нагляду, в даному випадку - відповідач, мають повноваження перевірити, чи продана послуга саме за встановленим тарифом, а не будь-яким іншим.

Відповідач обмежився висновками судових рішень, в межах адміністративної справи №826/4441/17, що не відповідає змісту та об`єму його повноважень відповідно до статті 18 Закону №5007-VI.

В матеріалах справи, також, відсутні докази на підтвердження висновку відповідача щодо застосування позивачем тарифу на послуги, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування в період з 21.12.2018 року по 31.04.2019 року. Суд зазначає, що рішенням органу місцевого самоврядування встановлюється тариф на послуги та структура тарифу. В акті перевірки відсутня інформація про які саме послуги йдеться у вказаному висновку. Відсутні витребувані докази на підтвердження застосування позивачем певного тарифу у цей період, його розмір та сума отриманих коштів за надані позивачем послуги.

Судом також враховуються висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 12.06.2019 року у справі № 826/8441/17, якою вищевказані судові рішення у цій справі скасовані.

Так, Верховним Судом зазначається:

- у пункті 37 - у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині (частина восьма статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на момент розгляду судом справи у першій інстанції). Скасування нормативного акту і визнання його незаконним має різні правові наслідки. Відтак, дійшовши висновку про протиправність оскаржуваного розпорядження, суд має повноваження визнати його незаконним;

- у пунктах 47-49 - суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність відповідних технічних паспортів, та/або надання будь-яких інших документів, окрім технічних паспортів, є порушенням положень вищезазначеного Порядку № 869. Відповідач затвердив тарифи та структуру тарифів без перевірки їх економічної обґрунтованості та за відсутності визначеної Порядком № 869 документації, тобто без дотримання вимог статей 30, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 47). Такий висновок суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що «упродовж розгляду справи відповідачем не надано містобудівної та землевпорядної документації на жоден з будинків, для яких затверджено тариф оскаржуваним розпорядженням від 06.06.2017, а надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків, при цьому акти щодо таких обмірів відсутні» (пункт 48). Суд не може погодитися з таким висновком, оскільки його зроблено з порушенням правил оцінки доказів (пункт 49);

- у пункті 51 - відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку № 869 тарифи на послуги розраховуються окремо за кожним будинком. Отже, суди мали оцінити Розпорядження №668 щодо кожного окремого будинку: чи був наявний технічний паспорт цього будинку; чи відповідає зазначена в технічному паспорті сумарна загальна площа реальній, а якщо не відповідає, то чим це підтверджується; яку загальну площу було взято для розрахунку тарифу; чи був тариф саме для цього конкретного будинку розрахований правильно;

- у пункті 52 - оскільки тарифи встановлюються щодо кожного окремого будинку, то у разі встановлення неправильності розрахунку тарифу для конкретного будинку, Розпорядження № 668 підлягає визнанню незаконним саме в частині встановлення тарифу щодо цього будинку, а не в цілому;

- у пункті 53 - висновки судів попередніх інстанцій про те, що «надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків» не можуть слугувати підставою для визнання тарифів необґрунтованими, оскільки законодавством не встановлено строку чинності технічних паспортів.

Отже, вимога відповідача щодо виконання позивачем пункту 1 припису, який ґрунтується на скасованих Верховним Судом судових рішеннях, є в будь-якому випадку протиправною.

Враховуючи обставини скасування Верховним Судом рішень в адміністративній справі №826/4441/17, що покладені в основну пункту 1 спірного рішення, на думку суду останні є самостійною та достатньою підставою для скасування останнього.

Таким чином, наведене в сукупності, дає суду підстави вказати, що інші доводи позивача, у тому числі відсутність повноважень, відсутність затвердженої уніфікованої форми акту тощо, у тому числі заперечення щодо них відповідачем по суті не досліджуються, адже не мають визначального значення для вирішення даного спору по суті.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про невідповідність спірного рішення критеріям, які встановлені положеннями частини 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва» (02127, м. Київ, вул. Закревського, б. 15, код ЄДРПОУ 39611267) до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 12, код ЄДРПОУ 40414833) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку оформлення, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 28.05.2019 року №538, прийнятий Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві.

3. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 12, код ЄДРПОУ 40414833) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування Деснянського району м. Києва» (02127, м. Київ, вул. Закревського, б. 15, код ЄДРПОУ 39611267) сплачений ним судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева