Ухвала суду № 92048379, 06.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

06 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21957/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Наумець К.В. розглянувши заяву про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до про Офісу великих платників податків ДПС встановлення відсутності повноважень, скасування рішень від 14.09.2020,за участі:

представника позивача - Куса Л.І.,

представника відповідача - Єгоров А.Є.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 жовтня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою суду від 18.09.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про забезпечення позову задоволено частково; зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, дію рішення Офісу великих платників податків ДПС №19/37014600 від 14.09.2020 про опис майна у податкову заставу щодо платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»; зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, дію податкової вимоги Офісу великих платників податків ДПС від 14.09.2020 № 508-50, форми «Ю», винесеної відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»; заборонено, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, Офісу великих платників податків ДПС, Центральному управлінню Офісу великих платників податків ДПС, Східному управлінню Офісу великих платників податків ДПС, Дніпропетровському управлінню Офісу великих платників податків ДПС, Головному управлінню ДПС у Донецькій області та іншим територіальним органам Державної податкової служби України та їх посадовим особам передавати майно у податкову заставу, призначати платнику податків податкового керуючого та здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі, здійснювати примусове списання грошових коштів з рахунків, а також вчиняти будь-які інші дії щодо стягнення, арешту, обтяження та/або продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на підставі податкової вимоги Офісу великих платників податків ДПС від 14.09.2020 № 508-50, форми «Ю» та рішення від 14.09.2020 №19/37014600 про опис майна у податкову заставу винесених щодо платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»; заборонено, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, Офісу великих платників податків ДПС, Центральному управлінню Офісу великих платників податків ДПС, Східному управлінню Офісу великих платників податків ДПС, Дніпропетровському управлінню Офісу великих платників податків ДПС, Головному управлінню ДПС у Донецькій області та іншим територіальним органам Державної податкової служби України та їх посадовим особам, а також податковому керуючому (у разі його призначення) описувати майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» в податкову заставу, проводити опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» для його продажу у випадках, передбачених Податковим кодексом України, здійснювати адміністративний арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», вчиняти дії направлені на ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» з метою задоволення виконання податкової вимоги Офісу великих платників податків ДПС від 14.09.2020 № 508-50, форми «Ю» та рішення від 14.09.2020 №19/37014600 про опис майна у податкову заставу винесених щодо платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля». В іншій частині заяви відмовлено.

28 вересня 2020 року відповідачем подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.09.2020 призначено до судового розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні з розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача подане клопотання підтримав.

В обґрунтування необхідності скасування вжитих заходів забезпечення позову представник відповідача зазначив, про те, що сума зазначена у податковій вимозі є узгодженою, з огляду на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 та Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 в справі №0540/7689/18-а; про те, що запропонований позивачем захід забезпечення позову фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті. Тобто, застосований запобіжний захід забезпечення позову є фактично рівнозначним задоволенню позовних вимог; про відсутність в клопотанні позивача беззаперечних мотивів що свідчить про протиправність поведінки позивача, що полягає в зловживанні процесуальними правами.

Представник позивача проти його задоволення заперечив з підстав, що зазначені в ухвалі від 18.09.2020 про забезпечення позову.

Так, представник позивача зазначив, що фактично клопотання про скасування заходів забезпечення позову мотивоване відсутністю правових підстав та належного обґрунтування для застосування заходів забезпечення позову, тобто у поданому клопотанні відповідач висловлює незгоду із клопотанням, за результатами розгляду якого, було постановлено ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року про забезпечення позову.

Однак, на думку позивача такі твердження відповідача не відповідають дійсності виходячи наступного.

Твердження відповідача про те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року про забезпечення позову судом фактично зупинене виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2020 не відповідають дійсності, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року забезпечено позов у спосіб, що прямо передбачений частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо відсутності беззаперечних мотивів, як про те зазначає відповідач, то в обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» є підприємством, яке належить до енергогалузі, основним видом діяльності якого є видобування вугілля для потреб теплової генерації. Позивач вказує, що з огляду на кризову ситуацію в енергогалузі України існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам товариства, оскільки податковим органом можуть бути здійснені заходи, передбачені Податковим кодексом України, щодо погашення податкового боргу. Позивач вважає, що здійснення відповідачем таких дій можуть призвести до зупинення господарської діяльності, невиконання зобов`язань перед кредиторами та перед працівниками, внаслідок чого можуть настати незворотні наслідки для підприємства, в результаті чого воно взагалі може припинити свою діяльність.

Також, позивач вказав, що Офісом великих платників податків ДПС було виставлено позивачу податкову вимогу від 14.09.2020 № 508-50 на суму 27 399 477,74грн, а також прийнято рішення №19/37014600 від 14.09.2020 про опис майна у податкову заставу. Тобто, відповідач вже вчиняє активні дії щодо стягнення податкового боргу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є хоча б одна з названих обставин, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав для забезпечення позову покладається саме на позивача.

Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зазначив про те, що на підставі оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу відповідачем можуть бути здійснені заходи, передбачені Податковим кодексом України, щодо погашення податкового боргу.

При цьому, позивач вважає, що опис майна товариства та вчинення відповідачем дій направлених на погашення податкового боргу, який не визнається та оскаржується позивачем в судовому порядку, призведе до зупинення його господарської діяльності, з приводу чого суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Разом з тим, згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, контролюючі органи мають право здійснювати заходи щодо примусового стягнення податкового боргу з платника податків, зокрема, звертатись до суду з позовом до платника податків про стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

У той же час, обов`язковою передумовою для здійснення вищевказаних заходів контролюючим органом є наявність у платника податків податкового боргу, тобто суми грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз.4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Оскаржуваною податковою вимогою від 14.09.2020 № 508-50 Офіс великих платників податків ДПС повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", що станом на 14.09.2020 сума податкового боргу становить 27 399 477,74 грн.

Рішенням від №19/37014600 від 14.09.2020 про опис майна у податкову заставу Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке набуде у майбутньому.

Листом Офіс великих платників податків ДПС №30695/10/28-10-50-21-13 від 14.09.2020 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", що станом на 14.09.2020 у нього обліковується податковий борг в загальній сумі 27 399 477,74 грн за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань по податку на додану вартість (код кдб 14010100). Крім того, відповідач просить у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" надати інформацію про все майно (основні засоби, готова продукція, товари, матеріали та інше), яке перебуває у власності підприємства для проведення опису майна, на яке буде розповсюджуватися право податкової застави, та подальшої реєстрації цього майна у відповідному Державному реєстрі обтяжень.

Таким чином, прийняття податкової вимоги та передання майна позивача у податкову заставу надає право Офісу великих платників податків ДПС здійснювати заходи щодо примусового стягнення податкового боргу у сумі 27 399 477,74 грн., зокрема, відповідач має право на: опис та продаж майна позивача, що передається в податкову заставу; застосування адміністративного арешту майна позивача з накладенням обтяжень на таке майно позивача; звернення до суду з позовом про стягнення коштів, які перебувають у його власності тощо.

Враховуючи вищезазначене, суд, в ухвалі, яку просить скасувати Відповідач дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам та правам позивача, оскільки позивача попереджено про застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення податкового боргу. Зокрема, існує небезпека, що вчинення дій, направлених на погашення податкових зобов`язань, визначених на підставі вказаної податкової вимоги, призведе до порушення права позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном в період оскарження рішень контролюючого органу та неузгодженості визначених грошових зобов`язань, а стягнення грошових коштів чи реалізація майна позивача в рахунок погашення податкового боргу призведе до того, що захист прав та інтересів може стати неможливим або занадто ускладненим.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №810/3306/17 та в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №826/6161/18.

Розглянувши клопотання про скасування заходів забезпечення позову та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що виходячи із сутності інституту забезпечення позову, скасування вжитих заходів забезпечення позову може мати місце у випадку якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Як свідчить зміст ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, вжиття заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин здійснене судом у зв`язку із тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Клопотання мотивовано тим, що судом порушено норми процесуального права при вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, клопотання про скасування заходів забезпечення позову та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої, сьомої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

У свою чергу, клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову мотивовано порушенням судом норм процесуального права при вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Таким чином, у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову фактично висловлено незгоду з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020.

Разом з тим, суд звертає увагу, що незгода з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є підставою для її оскарження в апеляційному порядку.

Таким чином, відповідачем не наведено обставин, які можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову. До суду не надано доказів, які б підтверджували, що у межах спірних правовідносин підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову, відпали.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Офісу великих платників податків ДПС про скасування заходів забезпечення та необхідність відмови в його задоволенні. Керуючись ст. ст. 157, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Офісу великих платників податків ДПС в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду від 18.09.2020р. у справі №640/21957/20.

Відповідно до частини четвертої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Амельохін