Рішення № 92048207, 07.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/451

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2020 року № 640/13506/19

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обчислення, призначення та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з обмеженням максимальною величиною фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 22.05.2008 перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів);

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, з урахуванням перерахунку такої пенсії без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів) з 22.05.2008 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника за Законом України "Про державну службу", без обмеження граничного окладу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів), з урахуванням перерахунку.

Ухвалою суду від 19.08.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.

11.09.2019 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву. Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 6646,50 грн.

У лютому 2019 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із запитами про надання публічної інформації з приводу нормативного регулювання встановлення обмежень окладу померлого годувальника та встановлення ОСОБА_1 пенсії від окладу годувальника з урахуванням обмеження у період 2007-2018 за чинним законодавством та здійснення розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 не від повного окладу померлого годувальника, а від його окладу з урахуванням обмеження.

Листами від 12.02.2019 року № 28777/02 та від 26.02.2019 року № 40160/02 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило представника позивача про те, що перерахунок пенсії здійснювався, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Заробіток для обчислення пенсії згідно Закону №3723 не може перевищувати сум заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Додатково повідомлено, що пенсії, призначені згідно Закону №3723, після 01.02.2008 року не перераховувались. П. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону №3723. У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ скасовано, зокрема ст. 37 Закону №3723 (пункт 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону №889).

06.05.2019 р. представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про здійснення з 22.05.2008 р. перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р., без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів); виплатити недоотриману пенсію, з урахуванням перерахунку такої пенсії без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів) з 22.05.2008 р. та без обмеження максимального розміру пенсії; виплачувати пенсію по втраті годувальника за Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. без обмеження окладу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів), з урахуванням перерахунку.

04.06.2019 р. листом № 119809/02/Д-7019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що з 01.05.2016 р. набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

Закон № 3723 (крім статті 37) згідно з пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 втратив чинність.

Перерахунок пенсії особам, яким пенсію призначено відповідно до Закону України "Про державну службу", проводиться для визначення частини розміру, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" буде більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону України "Про державну службу", проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ. Оскільки розмір пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" буде меншим, проведення перерахунку пенсії є недоцільним.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії, посилаючись на порушення її прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивач зазначає, що відповідачем в порушення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, продовжував з 2008 року обраховувати та виплачувати пенсію із обмеженням розміру заробітної плати (окладу), з якої обчислюється пенсія.

Крім того, позивач зазначає, що пенсія їй призначена до набрання чинності Законом № 3668-VІ від 08.07.2011р., а тому вона не може обмежуватися максимальним розміром, встановленим початковою редакцією Закону, так і внесеними до нього змінами.

Положеннями ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. (в редакції чинній на час призначення пенсії та здійсненого перерахунку у 2007 та 2009 роках), за приписами яких позивач на законних підставах набула пенсію по втраті годувальника державного службовця у розмірі 70% від заробітної плати відповідної посади та рангу, з якої призначено пенсію, встановлено порядок призначення, обчислення та перерахунку пенсій державним службовцям без обмеження максимального розміру пенсії.

Відтак, дії відповідача щодо обчислення, призначення та виплати раніше призначеної пенсії з обмеженням максимальною величиною фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, та відмова у здійсненні перерахунку пенсії без таких обмежень, протиправні.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши наступне.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, що набрав чинності з 01.05.2016 р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 не передбачено умови та порядок перерахунку пенсії державним службовцям.

Згідно з вищевикладеного, пенсії, призначені згідно Закону №3723, перераховуються тільки у випадку підвищення прожиткового мінімуму, якщо складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, доплати тощо) визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму.

Крім того, відповідача зазначає про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, посилаючись на те, що виплата пенсії є строковою і позивач отримуючи її знав у якому розмірі і мав можливість звернутися до Управління та з`ясувати розрахунок пенсії та звернутися до суду за відновленням порушених на його думку прав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ст. 37-1 Закону 3723-ХІІ у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Перерахунок раніше призначених пенсій державним службовцям здійснювався в порядку та на умовах, що був визначений п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій" на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді та рангу, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

У ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95 ВР "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст. 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Ч. 2 ст. 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26.03.2019 року у справі № 712/14740/16-а.

В даному випадку згідно з матеріалами справи, починаючи з 2005 року, розмір пенсії позивача було обмежено у відповідності з п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, згідно з яким з дня набрання чинності цим Законом, при призначенні пенсій відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів, заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку, тоді як статтею 93 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" було установлено з 1 січня 2005 року максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійного фонду України, в розмірі 4 100 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 положення абзацу третього пункту 13 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) з тих мотивів, що розмір пенсій для окремих категорій громадян, в тому числі і тих, яким пенсія призначається відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається у відсотках і не фіксується максимальним граничним розміром пенсії у грошовому еквіваленті. При цьому Конституційний Суд України наголосив на неприпустимості обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

В силу вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дня прийняття Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 положення пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не підлягали застосуванню при визначенні пенсії.

Пп. 4 п. 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. №107-VI ч. 4 ст. 19 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" було викладено у такій редакції: "4. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють п`ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб".

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення, зокрема, підпунктів 1-6 пункту 35 вказаного Закону визнано неконституційними.

При цьому, ст. 19 Закону № 1058-1 (в редакції станом на квітень 2006 - лютий 2008) визначено, що до сум, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, віднесено суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення), що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Однак, вказаними законами не було встановлено величину цих сум, тобто не встановлено, що при призначенні чи перерахунку пенсії державному службовцю, така пенсія обчислюється із заробітної плати, яка не перевищує межу максимальної величини сум, з якої роботодавець сплачує страхові внески до соціальних фондів.

Окрім того, положенням п. 37 ч. II р. II Закону №107-VI були внесені зміни до Закону №3723-ХІІ, а саме - у статті 37: а) y частинах другій та п`ятій слова "без обмеження граничного розміру пенсії" виключити; б) у частині четвертій: слова "у повному розмірі" виключити: доповните реченням такого змісту: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15)".

Тим самим рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення п. 37 р. II Закону №107-VI визнано неконституційним.

Ст. 19 Закону №1058-IV (в редакції станом на квітень 2006 - лютий 2008) визначено, що до сум, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, віднесено суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення), що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Згідно з матеріалами справи з 22.05.2008 перерахунок призначеної пенсії позивачу здійснювався без врахування висновків рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, відповідно до Закону України "Про державну службу" з застосуванням обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів), тобто, у цій частині дії відповідача є протиправними, і належним захистом порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, виходячи з повного розміру окладу, який був обмежений при перерахунку пенсії з 2008 року.

При чому, спір у даній справі виник не щодо наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а щодо порушення відповідачем законодавства при проведенні перерахунку пенсії, починаючи з 2008 року, з підстав застосування відповідачем положень ч.4 ст. 19 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що належним захистом порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, виходячи з повного розміру окладу, який був обмежений при перерахунку пенсії з 2008 року, що вплинуло на розмір пенсії позивача і при перерахунках, здійснених на підставі вказаних законів, і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника за Законом України "Про державну службу", без обмеження граничного окладу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів), з урахуванням перерахунку суд зазначає наступне.

Після 2008 р. в законодавстві відбулися зміни, пов`язані з процедурою та порядком призначення та перерахунку пенсій, а саме.

01.05.2016 р. набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VІІІ, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

Згідно з п. 3 ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу (ситуації позивача не стосуються).

Згідно зі ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII (набув чинності з 01.04.2015 р.) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Також згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 03.10.2017 р. № 2148-VIII, що набув чинності з 11.10.2017р. мало бути проведено осучаснення пенсії позивача.

В матеріалах справи відсутні докази щодо осучаснення пенсії позивача, проте, в будь-якому випадку згідно з загальним правилом п. 4 р. XV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1058-IV, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, на майбутнє пенсія позивачу має здійснюватися згідно чинного станом на час виплати законодавства; станом на час розгляду справи таким є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV, на який міститься посилання у ст. 90 Закону № 889-VІІІ, тоді як положення Закону № 3723-ХІІ мали бути враховані при попередніх перерахунках розміру пенсії позивача та її осучасненні згідно з положеннями Закону № 2148-VIII.

Також суд зазначає, що оскільки розмір пенсії за кожен конкретний рік не визначається судовим рішенням, судом не з`ясовується питання щодо застосування обмежень максимального розміру пенсії позивача, передбачених відповідним законодавством, тоді як правомірність застосування таких обмежень може бути предметом окремого розгляду.

За таких обставин в задоволенні вказаної вимоги суд відмовляє.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Ч.1-3 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою під час розгляду справи №646/6250/17 (постанова від 24.04.2018 р.) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73634676, системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Також згідно з висновком Верховного Суду у справі №806/1952/18 (постанова від 19.03.2019 р.) http://reyestr.court.gov.ua/Review/80580127 системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).

За таких у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Оскільки в даному випадку судом встановлено порушення відповідача щодо визначення розміру нарахованої пенсії, тобто, позивачем не отримано пенсію у належному розмірі за відсутності її вини, у зв`язку з чим вона має бути перерахована і виплачена без обмеження розміру.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обчислення, призначення та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з обмеженням максимальною величиною фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з 22.05.2008р. перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р., без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів) та виплатити недоотриману пенсію.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 1 536, 8 грн. судового збору.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 07.10.2020 р.