Рішення № 92048008, 30.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ № 640/6567/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (далі також - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 05.04.2019 року №0000055018 за порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 535 171,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки помилка в номері касового апарату не призвела до несплати податків підприємством до бюджету за використання ліцензії, а невірно зазначений заводський номер єдиного встановленого в місті роздрібної торгівлі (АЗС позивача) електронного контрольно-касового апарату не причинило негативних наслідків для держави та бюджету в цілому.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС була проведена фактична перевірка Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (далі - ПІІ «Амік Україна») з питань дотримання норм законодавства регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документу, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами фактичної перевірки з 20.02.2019 по 01.03.2019, складено акт №0004/28/10/РРО/30603572 від 04.03.2019.

Проведеною перевіркою дотримання позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 року встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій, який не зазначений у ліцензії, а саме: в періоді з 01.02.2017 по 01.03.2019 ПІІ «Амік України» здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними напоями на АЗС магазином за адресою: м. Харків, вул. Нетіченська Набережна, 12, через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) типу ND 797.01, заводський НТ 00000635, фіскальний 3000203091, зареєстрований 13.01.2016, який не зазначений у ліцензіях на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №162038642686, №172038643167, №182038643056. Загальна вартість алкогольних напоїв, реалізованих в роздріб через зазначений РРО з 01.02.2017 по 01.03.2019 склала 267 585,80 грн., чим порушено вимоги ст.15 Закону №481.

На підставі акту перевірки Офісом великих платників ДФС було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 05.04.2019 №0000055018 на суму штрафних санкцій 535 171,60 грн.

ПІІ «Амік України» вважаючи, що рішення про застосування фінансових санкцій від 05.04.2019 №0000055018 на суму 535 171,60 грн. не відповідає діючому законодавству, є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даними позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до положень п. п. 19-1.1.16-19-1.1.19 п. 19.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.

Відповідно до п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Спеціальним Законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (надалі - Закон № 481/95-BP).

Відповідно до статті 1 Закон № 481/95, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно з абзацом 7 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Частиною першою статті 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

За приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено та не спростовано сторонами, що під час проведення фактичної перевірки позивача було встановлено, що у період з 01.02.2017 по 01.03.2019 підприємством здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями через РРО не зазначений у ліцензії, чим порушено ст.15 Закону від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і збігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Як вказувалось вище, вказане порушення відображене з акті перевірки від 04.03.2019 №0004/28/10/РРО/30603572.

Так, відповідальність за таке порушення передбачена абз. 7 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР у вигляді застосування фінансових санкцій у розмірі 200% вартості і товарів, але не менше 10000,00 грн.

Згідно з розрахунку фінансових санкцій за результатами документальної планової перевірки (а.с.12) встановлено, що вартість реалізованих алкогольних напоїв у період з 01.02.2017 по 01.03.2019 склала 267 585,80 гривень.

Отже, сума фінансової санкції, застосованої в рішенні відповідача від 05.04.2019 №0000055018, складає 535171,60 грн.

Факт проведення операцій з продажу алкогольних напоїв через ЕККА не зазначений у ліцензії, не заперечується позивачем та підтверджується додатками до позовної заяви.

Водночас, обґрунтування вимог позовної заяви фактично зводиться до посилань на недосконалість законодавчого врегулювання процедури внесення змін у додаток до ліцензії.

При цьому, позивачем зареєстровано ЕККА у ГУ ДФС у Харківській області типу ND 797.01, заводський НТ 00000635, фіскальний 3000203091, зареєстрований 13.01.2016, який не зазначений у ліцензіях на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №162038642686, №172038643167, №182038643056.

Аналізуючи наведене, слід дійти до висновку, що жодних об`єктивних перешкод для внесення змін у додаток до ліцензії ані з боку відповідача, ані з боку законодавця позивачу створено не було з часу реєстрації ЕККА, а саме - з 2016 року.

При цьому, у період з 01.02.2017 по 01.03.2019 позивачем не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на внесення відповідних змін до ліцензії (додаток є невід`ємною частиною ліцензії, разом вони складають один цілісний документ).

Суд зауважую, що факт реєстрації нового ЕККА жодним чином не вказує на намір суб`єкта господарювання використовувати даний ЕККА під час реалізації підакцизних товарів.

Нормами чинного законодавства також не встановлено обов`язку органу ДПС вносити до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб`єкта господарювання всі зареєстровані ним реєстратори розрахункових операцій.

Так, згідно з ч. 35 ст. 15 Закону № 481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються перелік ЕККА (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі.

Відповідно до ч. 36 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту підприємницької діяльності ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта підприємницької діяльності), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта підприємницької діяльності протягом трьох робочих днів видає суб`єкту підприємницької діяльності ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Отже, зважаючи на викладене, роздрібна торгівля алкогольними виробами здійснюється виключно через реєстратор розрахункових операцій, зазначений у ліцензії.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Верховного Суду викладеній в постанові суду від 20.11.2018 по справі № 2а-9358/11/1370.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В порушення вказаного, судом встановлено, що позивачем не вжито всіх необхідних дій для внесення інформації про ЕККА до ліцензії на право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, як передбачено ч. 36 ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд робить висновок, що контролюючий орган діяв виключно на підставі вимог чинного законодавства та в межах повноважень, рішення про застосування фінансових санкцій винесені законно, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище та довів його відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі ХіроБалані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити.

Позивач: Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік України» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572).

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби ДФС України (61052, м. Харків, Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій