Рішення № 92047979, 30.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ № 826/6081/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Шрамко Ю.Т., Смолія І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавної фіскальної служби України Головне управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28.03.2017р. №4254/Р/99-99-11-02-02-25;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України направити скаргу ОСОБА_1 від 20.12.2016р. на вимогу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016р. № Ф-2242-16 на повторний розгляд до ГУ ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 05.07.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що оскаржуване рішення про результати розгляду скарги є невмотивованим, а суб`єкт владних повноважень, не перевіряючи доводів Позивача, просто відмовив в задоволенні повторної скарги, хоча на переконання позивача така скарга мала бути повернута на повторний розгляд до третьої особи.

Відповідач і третя особа заперечують заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на те, що рішення про результати розгляду скарги жодним чином не порушує майнових прав позивача, в той час як належним способом захисту є оскарження рішень контролюючого органу, якими платнику податків визначають суми грошових зобов`язань або ЄСВ.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2016 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу №Ф-2242-16, якою позивача повідомлено про те, що станом на 31.10.2016 заборгованість зі сплати ЄСВ становить 16 324,00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю вказаної вимоги позивач звернувся з первинною скаргою до Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 18.01.2017 №428/Р/26-15-10-02-16 про результати розгляду первинної скарги скасовано вимогу від 07.11.2016 №Ф-2242-16 в зв`язку з тим, що вимога винесена не за встановленою формою. Враховуючи те, що складення вимоги не за встановленою формою саме по собі не скасовує заборгованості позивача з ЄСВ та є виключно процедурним моментом, скарга позивача була задоволена частково, а ДПІ у Голосіївському районі зобов`язано винести вимогу за встановленою формою.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у м. Києві в частині частково задоволення скарги, позивач подав повторну скаргу до Державної фіскальної служби України.

Оскаржуваним рішенням ДФС України від 28.03.2017 року №4254/Р/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, рішення за результатом розгляду первинної скарги від 18.01.2017 №428/Р/26-15-10-02-16 Головного управління ДФС у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення ДФС України позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділами 3-4 Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1124 від 09.12.2015 передбачено наступне.

У разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС.

Скарга в письмовій формі подається безпосередньо до ДФС. Про подання повторної скарги до ДФС скаржник зобов`язаний одночасно повідомити відповідний територіальний контролюючий орган.

Скаржник подає скаргу до ДФС разом із необхідними для її розгляду документами, зазначеними в пункті 4 розділу II цього Порядку, що засвідчують обставини справи, та матеріалами розгляду первинної скарги.

Якщо в повторній скарзі, отриманій ДФС, порушуються питання, що не розглядалися в рішенні, винесеному за первинною скаргою, скарга направляється на новий розгляд до відповідного головного управління ДФС в області, місті Києві, рішення якого оскаржується. При цьому перебіг строків розгляду скарги, встановлених цим Порядком, починається з дня одержання таким територіальним контролюючим органом рішення про направлення скарги на новий розгляд за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Рішення ДФС, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;

скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;

скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;

направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;

залишає скаргу без розгляду.

Оскаржуваним рішенням ДФС України від 28.03.2017 року №4254/Р/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, рішення за результатом розгляду первинної скарги від 18.01.2017 №428/Р/26-15-10-02-16 Головного управління ДФС у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, контролюючим органом не прийнято до уваги доводів та обґрунтувань позивача з приводу наявності підстав для направлення скарги на новий розгляд до Головного управління ДФС у м. Києві та вжиття заходів для припинення вчинення працівниками ДПІ у Голосіївському районі протиправних дій по винесенню вимог про сплату ЄСВ, оскільки ГУ ДФС у м. Києві самостійно скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 №Ф-2242-16.

Разом з тим, невірність суджень посадових чи службових осіб контролюючого органу при застосуванні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядку №1124, зроблених ними на основі фактичних даних, на думку суду, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений можливості оскаржити в судовому порядку визначені йому новою Вимогою зобов`язання з ЄСВ.

Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, які призводять до виникнення певних обов`язків платника та які впливають на майнові права такої особи. Рішення про результати розгляду скарги не впливає на майнові права позивача, оскільки не призводить до виникнення обов`язку вчиняти дії на погашення заборгованості з ЄСВ.

Відтак, оскаржуване рішення ДФС України про результати розгляду повторної скарги не є юридично значеним для позивача, адже воно не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак воно безпосередньо не порушує його права та інтереси.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м.Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді І.В. Смолій

Ю.Т. Шрамко