Рішення № 92047514, 06.10.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1697/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення нарахування та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити повне нарахування та повну виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІІ починаючи з 01.04.2020 року;

- здійснити виплату недоотриманих з 01.04.2020 року сум.

В обґрунтування позову вказує, що він є військовим пенсіонером за вислугою років, з жовтня 2015 року отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 25.11.2015 року. 29.12.2017 між ним та ДСНС України в Херсонській області було укладено контракт про проходження служби цивільного захисту терміном на 10 років. 25 квітня 2020 року позивач отримав лист ГУ ПФУ, згідно якого з квітня 2020 року позивач припиняє йому виплату пенсії за вислугу років. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.07.2020 року до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач позов не визнає з наступних підстав. Так, відповідач зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 2 Закону №2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Згідно ч. 3 ст. 2 Закону №2262 пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач уклав з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Контракт про проходження служби цивільного захисту, що набрав чинності 29.12.2017. Вважає, що оскільки позивача прийнято службу цивільного захисту, а положення ч. 3 ст. 2 Закону №2262 стосуються осіб, прийнятих на військову службу, то дія цієї норми не розповсюджується на ОСОБА_1 . Тому дії ГУ ПФУ є законними, а вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо строків розгляду справи, суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" установлено з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" дію карантину знову продовжено до 31 серпня 2020 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення"Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3.

Згідно якого, окрім іншого, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.17.07.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.

Після змін п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Також наведений пункт кодексу доповнено приміткою, за якою процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

Отже, строки, раніше продовжені п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України до кінця дії карантину в новій редакції кодексу обмежені 20 денним строком, який починає перебіг після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

Зазначене, у сукупністю з перебуванням судді у відпустці, має наслідком прийняття рішення 06.10.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років та з 01.10.2015 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, на підставі грошового атестату, виданого УДАІ УМВС України в Херсонській області у розмірі 56% від суми чинної (заробітної) плати. Знаходження позивача на обліку в ГУ ПФУ та отримання пенсії підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 25.11.2015 року.

Протягом жовтня 2015 - квітня 2020 років позивач щомісячно отримував пенсію.

29.12.2017 між ОСОБА_1 та ДСНС України в Херсонській області укладено контракт № 221/17 про проходження служби цивільного захисту терміном на 10 років.

Наказом ДСНС України в Херсонській області 29.12.2017 року № 668 позивач був прийнятий на службу на посаду інспектора служби безпеки дорожнього руху аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (а.с. 14) позивача повідомлено про те, що починаючи з квітня 2020 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії.

Не погоджуючись таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв`язку з мобілізацією, на особливий період (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 року №1932-XII, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду надано і в статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), якою передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Крім того, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абзацом четвертим статті 1 вищезазначеного Закону завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.

Так, на підставі Указів Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, від 06 травня 2014 року №454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015, на Україні діяла часткова мобілізація, отже, з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період. І це є загальновідомим фактом.

Також, необхідно зазначити, що аналогічний висновок викладений і в роз`яснені Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної ради України, викладений у листі від 13 червня 2016 року на запит заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора Матіоса А.В .

До того ж, слід звернути увагу й на те, що сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, a тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв особливий період.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №813/1919/16, від 27 березня 2020 року у справі №806/1286/17.

Статтями 39, 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII передбачено, що призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу підчас мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом підчас мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими законами України.

Аналіз наведеної норми Закону дає підстави стверджувати, що громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії захищені законодавством України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052 "Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій" державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014р. №11 затверджено Положення (далі - Постанова КМУ №11) про єдину державну систему цивільного захисту. Зазначене Положення регулює питання здійснення заходів цивільного захисту в державі, визначає склад органів управління та сил цивільного захисту, планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, порядок виконання нею завдань та організації взаємодії.

Постановою КМУ № 11 визначено, що єдина державна система цивільного захисту - сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту; органи управління цивільного захисту - органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі органи рад та їх структурні підрозділи, призначені для безпосереднього керівництва діяльністю у сфері цивільного захисту відповідно до компетенції.

Основною метою функціонування єдиної державної системи цивільного захисту є забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період.

Керівництво єдиною державною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України.

Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту здійснює ДСНС.

До складу сил цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту входять:

- оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

- аварійно-рятувальні служби;

- формування цивільного захисту;

- спеціалізовані служби цивільного захисту;

- пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

- добровільні формування цивільного захисту.

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі ДСНС.

Отже, як вбачається з витягу з Наказу від 29.12.2017 року № 668 (а.с. 11), майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 зараховано в кадри за посадою інспектора служби безпеки дорожнього руху аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Херсонській області.

Таким чином, оскільки позивач був прийнятий на службу за контрактом шляхом укладення нового контракту на проходження служби, до органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду, то на нього розповсюджується дія частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо неприпинення виплати пенсії.

Схожа за суттю правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №522/23018/16-а.

Стосовно посилання відповідача на те, що Контракт від 29.12.2017 року №221/17 "Про проходження служби цивільного захисту" укладений між позивачем та ГУ ДСНС України у Херсонській області в особі начальника на проходження служби цивільного захисту не є контрактом на проходження військової служби, а отже положення частини 3 статті 2 Закону № 2262 не розповсюджується на ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та питання, пов`язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту регулюються Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 (далі - Положення №593).

Пунктом 33 наведеного Положення передбачено, що на службу цивільного захисту із зарахуванням до кадрів ДСНС приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни з повною загальною середньою освітою, які досягли 18-річного віку, відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я виконувати службовий обов`язок.

Відповідно п.п. 45,46 Положення №593 контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Для проходження служби цивільного захисту можуть бути укладені такі контракти:

1) про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в порядку, встановленому цим Положенням;

2) про навчання (проходження служби цивільного захисту) - з особою, яка зарахована до закладу освіти цивільного захисту і якій виповнилося 18 років, а у разі, коли особа на час зарахування не досягла зазначеного віку, - після його досягнення;

3) про перебування у резерві служби цивільного захисту - з особою, зарахованою до резерву служби цивільного захисту в порядку, встановленому цим Положенням.

З аналізу наведеного вбачається, що в органах та підрозділах цивільного захисту укладення контракту на проходження військової служби законодавчо не передбачено.

Тобто, в разі прийняття правової позицій ГУ ПФУ щодо буквального тлумачення приписів ч.3 ст. 2 Закону №2262 в частині того, що виплата пенсії продовжується тільки в разі укладення нового контракту на проходження саме військової служби, вказівка законодавця в цьому переліку на органи та підрозділи цивільного захисту не мала б жодного сенсу, оскільки такого виду контракту (про проходження військової служби) в органах та підрозділах цивільного захисту не має.

Таким чином, при наведені переліку органів та підрозділів укладення контракту на проходження служби, в яких дає право на збереження виплати пенсії призначеної відповідно Закону №2262, законодавець включає до такого переліку й контракт на проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту.

Суд також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони (функції якої виконує ДСНС), Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років з 01.04.2020 року є протиправними.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з наданих до суду доказів, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Щодо негайного виконання вказаного рішення, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що у ст.371 КАС України наведено вичерпний перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню. Однак, звернення рішення суду до негайного виконання в межах суми в частині пенсії за один місяць можливо у разі стягнення конкретно визначеної суми. В даному ж випадку суд, в межах заявлених позивачем позовних вимог, прийшов до висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити згідно з ним пенсію, тобто, вчинити певні дії.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо звернення до негайного виконання рішення суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії,6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо припинення нарахування та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2 ) з 01.04.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії,6, код ЄДРПОУ 21295057) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІІ починаючи з 01.04.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії,6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити виплату недоотриманих ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2 ) з 01.04.2020 року сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 112010201