Вирок № 92045388, 06.10.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3436/20

пр. 1-кп/336/686/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б., за участі секретаря судового засідання Палубінської К.М., з участю прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Холодняк І.В., захисника обвинуваченого адвоката Кадуліної І.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , представника потерпілої адвоката Ляпіна В.Ю., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020080050001681 від 24.052020 р., відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Єревана республіки Вірменії, громадянина Білорусі, не одруженого, має вищу освіту, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

24.05.2020 року, приблизно о 14 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес Е270» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Кругової з боку вул. Іванова в напрямку вул. Червоної в м. Запоріжжі.

В цей же час ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102» реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзній частині вул. Кругової у зустрічному для водія ОСОБА_1 напрямі.

Під час руху на закругленні проїзної частини праворуч, розташованому в районі будинку № 57, водій ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та в порушення вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», не переконався в безпеці свої дій та змінив напрямок руху ліворуч, в результаті чого допустив виїзд керованого ним транспортного засобу на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення передньою частиною кузова власного автомобілю із передньою лівою бічною частиною зустрічного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 30 від 23.06.2020 року, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть 01.06.2020 року в лікарні, а саме: на обличчі - поверхнева рана у зовнішнього краю лівої надбрівної дуги; садно у зовнішнього краю лівої очної щілини; в області тулуба - садно на лівій бічній поверхні грудної клітки; забій легенів; розрив селезінки, брижі тонкого кишківника; на верхніх кінцівках - садна на тильній поверхні лівої кисті; синець на рівні лівого ліктьового відростку; на нижніх кінцівках - закритий уламковий перелом лівої стегнової кістки; відкритий переломовивих 1-го пальця правої стопи; рана на передній поверхні правого гомілково-ступеневого суглоба; поверхнева рана у нижній третині лівого от стегна; садна на передній поверхні колінних суглобів.

Всі ушкодження, окрім виявлених на обличчі, у сукупності у живих осіб мали б ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, у даному випадку перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка безпосередньо настала від поєднаної травми тулуба та кінцівок, котра супроводжувалася забоєм легенів, розривом селезінки, брижі тонкого кишківника з крововиливом у черевну порожнину, закритим уламковим переломом лівої стегнової кістки, відкритим переломовивихом 1-го пальця правої стопи. Травма ускладнилася респіраторним дистрес-синдромом дорослих, двобічною гнійною бронхопневмонією, порушенням діяльності дихальної, сердцево-судинної систем з розвитком полі органної недостатності, котра у даному випадку стала безпосередньою причиною смерті.

Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи за експертним напрямом дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди № 9-470 від 17.06.2020 року, вимог п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками. Технічна можливість водія ОСОБА_1 уникнути зіткнення залежала від виконання ним вимог зазначених вище пунктів ПДР України, в цей же час ОСОБА_2 не мав технічну можливість уникнути зіткнення.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 визнав себе винуватим у повному обсязі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та пояснив що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказаний злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 24.05.2020 року, приблизно у час зазначений в обвинувальному акті, керував автомобілем «Мерседес Е270», зі швидкістю 50 км/ч, здійснював рух по проїзній частині вул. Кругової з боку вул. Іванова в напрямку вул. Червоної в м. Запоріжжі, потім змінив напрямок руху ліворуч, в результаті чого допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де трапилось зіткнення з транспортним засобом, під керуванням ОСОБА_2 . Щиро розкаявся та розуміє що скоїв ДТП, спілкується з родичами загиблого ОСОБА_2 , вживає заходи по відшкодуванню шкоди.

Представник потерпілої ОСОБА_3 адвокат Ляпін В.Ю. в судовому засіданні просив заявлений цивільний позов у межах страхового полісу задовольнити у повному обсязі, обвинувачений по теперішній час матеріально допомогає потерпілій, не наполягав на суворому покаранні обвинуваченому ОСОБА_1 , покладається на розсуд суду.

Цивільний відповідач представник ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на виклик до суду не з`явися, але надав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач вважає позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме відповідно до п.27.3. ст.27 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» страховник відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовного одного померлого ставить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Тобто, загальний розмір страхового відшкодування становить 56 676,00 грн. (4723,00 грн.*12). Щодо матеріального відшкодування, просять відмовити, так як відповідно до п.27.4. ст.27 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила втрати на поховання та на спорудження нагробного пам`ятника, за умовами надання страховнику (МТСБУ) документів, що підтвержують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовного одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розміру, встановлених законом на день настання страхового випадку (тобто не може перевищувати 56676,00 грн.). Тобто, ТДВ СК «Кредо», у зв`язку із організацією та проведення поховання загиблого ОСОБА_2 зобов`язано відшкодувати понесені витрати будь-якій особі за умовами надання такою особою відповідних документів, що підтвержують понесені такою особою витрати та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Позивачем же на підтвердження витрат, пов`язаних з організацією та проведенням поховання, до позову надано лише копію квитанції №663167 від 14.08.2020 року на суму 48950,00 грн. від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та копію накладної №264 від 14.08.2020 року, яка не могла бути прийнята відповідачем до уваги у якості доказів, понесених позивачем витрат, оскільки в квитанції зазначено, що замовником та платником ритуальних послуг був Ляпін В.Ю. , одже позивачем не доведений факт понесених витрат, пов`язаних з організацією та проведення поховання ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку експерта №30 від 02.06.2020 року, смерть ОСОБА_2 настала від поєднаної травми тулуба та кінцівок, котра супроводжувалася забоєм легенів, розривом селезінки, брижі тонкого кишківника з крововиливом у черевну порожнину, закритим уламковим переломом лівої стегнової кістки, відкритим переломовивихом 1-го пальця правої стопи. Травма ускладнилася респіраторним дистрес-синдромом дорослих, двобічною гнійною бронхопневмонією, порушенням діяльності дихальної, серцево-судинної систем з розвитком поліорганної недостатності, котра у даному випадку стала безпосередньою причиною смерті, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження. По даним медичних документів, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14.50 годині, що не суперечить даним судово-медичної експертизи трупа.

Відповідно до висновку експерта інженерно-транспортної експертизи №9-432 від 12.06.2020 року, за експертною спеціальністю «дослідження технічного стану транспортних засобів», на момент проведення експертного огляду та дослідження рульове керування, робоча гальмова система автомобіля «Mercedes» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані, а ходова частина в непрацездатному стані. Відмова ходової частини автомобіля «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 у вигляді зміщення передньої лівої амортизаційної стійки разом з переднім лівим колесом у напрямку спереду назад, виникла в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експерта №9-470 від 17.06.2020 року, за експертною спеціальністю «дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», швидкість руху автомобіля «Mercedes» для виникнення заносу при подоланні заокруглення проїзної частини на даній ділянці дороги повинна бути більшою ніж 66.4-70.9 км/год. В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 10.1. 11.3. 12.1, 12.4. 12.96 Правил дорожнього руху України, а водій ОСОБА_2 - у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_1 невідповідності до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України не вбачаються але є невідповідності до вимог п.п.10.1. 11.3 Правил дорожньою руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія ОСОБА_2 , в даній дорожній ситуації, невідповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України не вбачаються. Водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Технічна можливість водія ОСОБА_1 уникнути зіткнення залежала від виконання ним вимог пп. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України. Момент виникнення небезпеки для руху, зазначений в постанові від 03.06.2020 про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, відповідає методичним рекомендаціям з виконання експертиз при дослідженні обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до висновку експерта №9-433 від 26.06.2020 року, за експертною спеціальністю «транспортно-трасологічні дослідження», місце зіткнення транспортних засобів, яке визначене при огляді місця даної дорожньо-транспортної пригоди може відповідати дійсності. В момент первинного контакту кут між поздовжніми осями транспортних засобів становив 55° ± 5°, при цьому автомобіль «Mercedes» реєстраційний помер НОМЕР_1 передньою лівою частиною, в районі передньої лівої фари, контактує з передньою лівою частиною автомобіля «ЗАЗ 1102» реєстраційний номер НОМЕР_2 в районі розташування передньої лівої фари. Встановити розташування місця зіткнення транспортних засобів у вигляді геометричної точки не є можливим, місце зіткнення транспортних засобів розташоване на лівій смузі руху транспортних засобів з боку вул. Іванова у бік вул. Красної, в районі початку подряпини, що утворилися внаслідок контакту опорної поверхні дороги з деформованими елементами підвіски лівого переднього колеса автомобіля «ЗАЗ 1102» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Враховуючи зафіксовану слідову інформацію, встановити чи змінювали рух водії транспортних засобів до зіткнення не є можливим, але враховуючи слід бокового ковзанття лівого переднього колеса автомобіля «Mercedes» реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідно зробити висновок, що на момент його відображення автомобіль «Mercedes» реєстраційний помер НОМЕР_1 зміщувався на смугу зустрічного руху, до місця зіткнення транспортних засобів, в стані бокового заносу. Врахувати сліди бокового ковзання автомобіля «Mercedes» реєстраційний номер НОМЕР_1 для визначення його швидкості руху з технічної точки зору не надається можливим, через неможливість експертним шляхом визначити характер руху автомобіля «Mercedes» реєстраційний номер НОМЕР_1 під час відображення даних слідів.

Відповідно до висновку експерта №9-440 від 19.06.2020 року, за експертною спеціальністю «дослідження технічного стану транспортних засобів», на момент експертного огляду та дослідження ходова частина автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилась в непрацездатному стані, робоча гальмівна (гальмова) система автомобіля знаходилась у стані обмеженої працездатності. Визначити в якому стані на момент огляду знаходиться рульове керування автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_2 не є можливим через затиснення переднього лівого колеса деформованими елементами кузову автомобіля. Відмова ходової частини автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_2 у вигляді зміщення передньої лівої амортизаційної стійки разом з переднім лівим колесом у напрямку спереду назад та зліва направо, деформації важеля підвіски переднього лівого колеса та реактивної штанги підвіски переднього лівого колеса, виникла в момент дорожньо-транспортної пригоди. Визначити, коли відносно моменту ДТП виникла відмова ходової частини у вигляді пошкодження шини, ободу та диску переднього лівого колеса, та відсутності тиску в ньому, не є можливим, оскільки дане питання виходить за межі компетенції експерта при проведенні інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів». В цілому визначити стан ходової частини автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний помер НОМЕР_2 до моменту ДТП не налається можливим. На момент експертного огляду та дослідження елементи робочої гальмової системи переднього правого та заднього лівого коліс автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходяться в працездатному стані. Вирішити питания, стосовно рульового керування автомобіля ЗАЗ-1102 реєстраційний номер НОМЕР_2 не є можливим, внаслідок затиснення переднього лівого колеса деформованими елементами кузову автомобіля. Вирішити питання стосовно ходової частини в цілому не надасться можливим, оскільки не надалося можливим встановити, коли виникла відмова в ходовій частині в цілому. На момент експертною огляду та дослідження елементи РГС переднього правого та заднього лівого коліс знаходяться в працездатному етані.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, представник потерпілої та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував, саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1 , представника потерпілої і цивільної ползивачки, дослідивши висновки експертів та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 надані в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

За таких обставин суд вважає доведеним пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України, хоча і віднеспений до тяжких, але вчинений є необережним злочином. Вину у його вчиненні ОСОБА_1 визнав повністю, розкаявся. Відповідно до інших даних, що характеризують особу винного, він раніше не судимий, має постійне місце проживання, не одружений, офіційно не працевлаштований, матеріально допомагає потерпілій.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. " Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Беручи до уваги викладене, враховуючи всі пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, суд уважає, що з метою виправлення обвинуваченого попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, та враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, слід призначити основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації таке покарання буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23 грудня 2005 року, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, вчинив кримінальне правопорушення вперше і з необережності, та не становить високої небезпеки для суспільства, добровільно частково відшкодовував шкоду, що не оспорюється і потерпілою, яка не наполягає на призначенні суворого покарання, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого необхідно обрати в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Дане покарання на переконання суду відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головним є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" за № 14 від 23.12.2005 року встановлено, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК необхідно вирішувати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом встановлено, що порушення Правил дорожнього руху України, допущені обвинуваченим, знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Таким чином, враховуючи обставини провадження, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткове покарання, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік, дане покарання покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим злочинів у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню, як учасника дорожнього руху.

При вирішенні цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як слідує зі змісту ч.3 ст. 374 КПК України, суд в мотивувальній частині ухваленого вироку повинен навести докази на підтвердження доведеності обставин, визначених в ст. 91 КПК України, мотиви їх оцінки й зазначити підстави для задоволення цивільного позову.

Так, за матеріалами кримінального провадження вбачається, що потерпілою ОСОБА_3 до початку судового розгляду по суті справи подано цивільний позов про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на її користь моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн. та матеріальну шкоду шкоду у розмірі 48950,00 грн.

Розглянувши цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд вважає його такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 обґрунтувала з посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого потерпіла втратила сина, що є найглибшим та найболісним моральним потрясінням для неї, з урахуванням значущості втрати рідної людини, що є невідворотнім, тяжкості психологічної травми, завдану моральну шкоду оцінила у 200000,00 грн.

Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 обґрунтувала з посиланням на те, що витрати пов`язані з похованням ОСОБА_2 у сумі 48950,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст.22,23,1167,1168 ЦК України, особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй внаслідок порушення її прав, зокрема, витрат, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також втрат через перенесені душевні страждання у зв`язку з протиправною поведінкою відносно членів його сім`ї або близьких родичів.

Крім цього, у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з пунктами 22.1 ст.22, 23.1 ст.23 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

За положеннями статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту Закон) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 260000,00 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Кредо» згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2398410 від 01.12.2019 року., максимальний розмір страхового відшкодування у зв`язку зі смерю становить 260000,00 грн.

Відповідно до п.27.3. ст.27 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» страховник відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовного одного померлого ставить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Тобто, загальний розмір страхового відшкодування становить 56 676,00 грн. (4723,00 грн.*12).

Відповідно до п.27.4. ст.27 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила втрати на поховання та на спорудження нагробного пам`ятника, за умовами надання страховнику (МТСБУ) документів, що підтвержують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Загальний розмір такого відшкодування стосовного одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розміру, встановлених законом на день настання страхового випадку (тобто не може перевищувати 56676,00 грн.), який підгялгає стягненню з цивільного відповідача в рахунок моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3

ТДВ СК «Кредо», у зв`язку із організацією та проведення поховання загиблого ОСОБА_2 зобов`язано відшкодувати понесені витрати будь-якій особі за умовами надання такою особою відповідних документів, що підтвержують понесені такою особою витрати та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Потерпіла ОСОБА_3 , для відшкодування витрат на поховання ОСОБА_2 в розмірі 48950,00 грн., звернулась до стархової компанії, однак отримала відмову, оскільки в квитанції зазначено, що замовником та платником ритуальних послуг був Ляпін В.Ю. , а не сама потерпіла ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 мала право звернутись до ТДВ СК «Кредо» із заявою на виплату страхового відшкодування у зв`язку із смерттю ОСОБА_3 , однак отримала відмову у виплаті такого стархового відшкодування, оскільки в квитанції зазначено, що замовником та платником ритуальних послуг був Ляпін В.Ю. , а не сама потерпіла ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що в квитанції був зазначений замовником та платником ритуальних послуг Ляпін В.Ю. , оскільки потерпіла ОСОБА_3 з Ляпіним В.Ю. заключила договір про надання правничої допомоги, тому в частині стягнення з цивільного відповідача матеріальної шкоди пов`язаної з витратами на поховання та спорудження нагробного пам`ятника в розмірі 48950,00 грн. підлягає задоволеню у повному обсязі.

На підставі ст.ст.122, 124 КПК України, витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз в сумі 9153,20 грн.

Долю долучених до справи речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відносно обвинуваченого під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строк застосування якого сплинув 23.08.2020 р. Згідно ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Оскільки під час судового провадження прокурор з клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не звертався, суд дане питання не вирішує за відсутності передбачених законом підстав.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.286, ст.ст.100,366-368,371,373-374,376,395 КПК України, суд,-

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно вимог ст.76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Позов ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (ЄДРПОУ 13622789, м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 34) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН не відомий, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в сумі 56 676,00 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (ЄДРПОУ 13622789, м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 34) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН не відомий, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду в сумі 48950,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН не відомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в дохід держави витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні в сумі 9153,20 грн

Скасувати арешт на автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 накладений ухвалю слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2020 року.

Речовий доказ: автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на території майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, повернути власнику - ОСОБА_6 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , за належністю, зняти з зазначеного автомобіля арешт, накладений ухвалою слідчої судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2020 року.

Речовий доказ: автомобіль «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився на території майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, повернути потерпілій ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_3 , за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Жупанова І.Б.