Постанова № 92045200, 07.10.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/2111/20

07.10.2020

3/328/880/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Людмила Василівна, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працює, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 173-2 ч.2 КУпАП,-

встановила:

28 серпня 2020 року о 17.51 годині громадянин ОСОБА_1 , за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою матері ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне насильство в сім`ї, що могло завдати шкоди психологічному здоров`ю матері.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 28 серпня 2020 року о 17.51 годині за місцем мешкання, з матір`ю виникла сварка в ході якої він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, перебував в станів алкогольного сп`яніння. З повторністю правопорушення не згоден, пояснив, що події відбувалися до винесення постанови суддею Токмацького районного суду Запорізької області від 01 вересня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому вважає кваліфікацію правопорушення не вірною.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши адміністративний матеріал, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно зі ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення також підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 629825 від 28 серпня 2020 року, у якому зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме 28 серпня 2020 року о 17.51 годині громадянин ОСОБА_1 , за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою матері ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне насильство в сім`ї, що могло завдати шкоди психологічному здоров`ю матері; - протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28 серпня 2020 року, де ОСОБА_2 просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки він, 28 серпня 2020 року перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку та висловлювався грубою нецензурною лайкою; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 28 серпня 2020 року, пояснила, що 28 серпня 2020 року о 17-51 год. син ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив конфлікт в ході якого висловлювався грубою нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив викладені в протоколі обставини, просив матір в судове засідання не викликати, оскільки її пояснення відповідають дійсності і він їх не оспорює.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП п ровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Тобто обов`язковою кваліфікуючою ознакою є вчинення правопорушення особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Суддею Токмацького районного суду Запорізької області винесено постанову від 01 вересня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, 170 грн.

Події, про які йдеться в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 629825 від 28 серпня 2020 року, відбулися 28 серпня 2020 року, тобто до винесення постанови Токмацького районного суду Запорізької області від 01 вересня 2020 року.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 629825 від 28 серпня 2020 року в графі чи притягався до адміністративної відповідальності зазначено за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП 28.08.2020 року, вказані відомості не відповідають дійсності, оскільки суддею Токмацького районного суду Запорізької області винесено постанову від 01 вересня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, 170 грн.

На час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 28 серпня 2020 року, в посадової особи, яка складала протокол були відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 629825 від 28 серпня 2020 року дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, проте суддя не може погодитися з такою кваліфікацією, оскільки на час складання вказаного протоколу 28 серпня 2020 року, в посадової особи, яка складала протокол були відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В даному випадку посадова особа, яка складала протокол не вірно кваліфікувала дії ОСОБА_3 .

Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, та вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення зафіксованих в протоколі.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України від 07.12.2017 №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема на таких осіб: батьки (мати, батько) і дитина (діти).

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до статті 33 КУпАП судом при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вину визнав та розкаявся у вчиненому, офіційно не працевлаштований, але має тимчасові заробітки, у зв`язку з чим вважаю необхідним та достатнім призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу передбаченого санкцією частини 1 статті 173-2 КУпАП, а саме штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн., який буде необхідним і достатнім для його виправлення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року – 2102 грн.

В даному випадку особа на яку накладено адміністративне стягнення повинна сплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 40-1, 173-2 ч.1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя,-

постановила:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. (сто сімдесят гривень 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави (отримувач коштів Токмацьке УК / Токмак / 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37942194, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA628999980313121206000008014, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір, (Державна судова адміністрація України, 0,50) судовий збір в розмірі 420 гривень 40 коп. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Штраф підлягає сплаті за наступними реквізитами: отримувач коштів Токмацьке УК / Токмак / 21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37942194, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA518999980313030106000008014, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу - адміністративні штрафи та інші санкції.

Відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: