Рішення № 92044750, 18.09.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6776/20 2/335/2143/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУПФУ) про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В обґрунтування позову зазначила, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2011 по справі № 2а-9064/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 06.03.2010 по 23.07.2011, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Постанова суду набрала законної сили 11.07.2013.

Крім того, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 по справі № 337/6444/14-а зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 з 06.04.2014 року державну пенсію в обсязі не нижче 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю обсязі 75 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, за відрахуванням фактичного отриманих сум.

Постанова суду набрала законної сили 10.12.2014.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2018 по справі № 337/6444/14-а замінено у виконавчому провадженні стягувача з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 та замінено сторону боржника з управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Оскільки відповідач своєчасно не виплатив позивачеві вказані суми пенсії, позивач, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, просила стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних розміром 26 566,22 грн. за період з 11.07.2013 по 30.03.2018 на суму заборгованості, нараховану на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2011 у справі № 2а-9064/2011, інфляційні втрати та 3% річних розміром 31 116,50 грн. за період з 10.12.2014 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нараховану на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 у справі № 337/6444/14-а.

17.08.2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

09.09.2020 року відповідач ГУПФУ в особі представника ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спадщина, на яку позивачу видано свідоцтво про право на спадщину, складається лише з грошових коштів на загальну суму 71 515,50 грн., таким чином у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, оскільки до складу спадщини входять лише невиплачені пенсійні нарахування.

Вказує, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиконання постанов суду, а тому на них не розповсюджуються норми ст. 625 ЦК України. У постановах судом не визначено конкретної суми до стягнення, а тому зобов`язання в даному випадку не можуть вважатися грошовими. Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2011 по справі № 2а-9064/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 06.03.2010 по 23.07.2011, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2011 по справі № 2а-9064/2011 залишено без змін.

Постанова суду набрала законної сили 11.07.2013.

Судове рішення по справі № 2а-9064/2011 було передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, однак відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 17 534,06 грн., що підтверджується листом відповідача від 08.09.2014 № 166/Ч-9. В кінці березня 2018 року позивачу були виплачено суму заборгованості на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2011 по справі №2а-9064/2011.

Крім того, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 по справі № 337/6444/14-а зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Хортицького районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 з 06.04.2014 року державну пенсію в обсязі не нижче 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю обсязі 75 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, за відрахуванням фактичного отриманих сум.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 по справі № 337/6444/14-а залишено без змін.

Постанова суду набрала законної сили 10.12.2014.

Судове рішення по справі № 337/6444/14-а було передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, однак відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 22 934,16 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з грошових коштів на загальну суму 71 515 грн. 50 коп.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2018 по справі № 337/6444/14-а замінено у виконавчому провадженні стягувача з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 та замінено сторону боржника з управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відповідач ГУПФУ є правонаступником прав і обов`язків Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя у спірних правовідносинах.

Позивач у позові просить на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних розміром 26 566,22 грн. за період з 11.07.2013 по 30.03.2018 на суму заборгованості, нараховану на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2011 у справі № 2а-9064/2011, інфляційні втрати та 3% річних розміром 31 116,50 грн. за період з 10.12.2014 по 31.05.2020 на суму заборгованості, нараховану на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 у справі № 337/6444/14-а.

Так, відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На будь-яке грошове зобов`язання поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України в тому числі і на зобов`язання щодо виконання рішення суду майнового характеру.

Аналогічні висновки підтверджені Верховним судом у постановах від 24 січня 2019 року по справі № 758/5545/16-ц, від 23 січня 2019 року по справі № 320/7215/16-ц, від 15 січня 2019 року по справі № 910/17566/17.

За змістом норми статті 625 ЦК України закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відтак, у випадку припинення відповідних правовідносин з пенсіонером у зв`язку з його смертю спірні відносини вже врегульовуються положеннями ч. 1 ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім`ї а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Положенням ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Право на такі виплати мають особистий характер, оскільки покликані забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб. Тому зі смертю уповноваженої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати. Однак, наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач (спадкоємець) успадкувала кошти, які ПФУ був зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 (спадкодавцю), проте, внаслідок невиконання вказаного зобов`язання, позивач звернулась до суду за захистом свого права в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов`язання за постановою суду від 20.09.2011 у справі № 2а-9064/2011 за період з 11.07.2013 по 30.03.2018, інфляційні втрати за вказаний період становлять 24083,22 грн., а 3% річних складають 2483,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов`язання за постановою суду від 21.10.2014 у справі № 337/6444/14-а за період з 10.12.2014 по 31.05.2020, інфляційні втрати за вказаний період становлять 27 348,50 грн., а 3% річних складають 3768,00 грн.

Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, сумнівів у їх обґрунтованості у відзиві на позов не наведено. Позиція відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього вказаних коштів ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058 саме на органи Пенсійного фонду покладено обов`язок із визначення розміру пенсій та інших виплат, а тому розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, не підлягає врахуванню. Разом із тим, у даному випадку позивачем не порушується питання про стягнення пенсійних чи інших виплат з відповідача, а предметом спору є саме застосування наслідків неналежного виконання грошового зобов`язання, що регулюється ст. 625 ЦК України, а не Законом № 1058.

Крім того, відповідач у відзиві посилався на те, що грошові кошти не були виплачені позивачеві, оскільки не були профінансовані з Державного бюджету України. Разом із тим, відсутність бюджетного фінансування не може вважатися законною підставою для не виплати позивачеві належних йому сум грошових коштів. До того ж, ст. 625 ЦК України не пов`язує підстави для застосування встановленої неї відповідальності із наявністю чи відсутністю бюджетного фінансування боржника.

Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на Порядок № 440, оскільки цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Відповідно до частин 1-2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави по виконанню судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаним Законом передбачається виконання саме рішень про стягнення коштів з державного органу, натомість, постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя стосувались зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачеві за певний період.

Також, суд вважає помилковим посилання відповідача у відзиві на позов на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиконання постанов суду, а також, що постановами суду не визначено конкретної суми до стягнення, а тому приписи ст. 625 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки така позиція суперечить вищенаведеним положенням законодавства та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.

Зазначаючи про те, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України, відповідач у відзиві вказує, що відповідальність лежить на державі в особі Державного казначейства. У той же час, постановами суду обов`язки з нарахування та виплати основної та додаткової пенсій ОСОБА_2 покладені саме на орган ПФУ, а не на Державне казначейство. До того ж, саме орган ПФУ як суб`єкт владних повноважень вчинив протиправні дії, які призвели до порушень прав позивача на своєчасне отримання пенсій у визначеному законом розмірі, що і було встановлено вищезазначеними постановами суду, з огляду на що твердження відповідача про те, що відповідальність за несвоєчасну виплату пенсій позивачеві лежить на Державному казначействі є неспроможними.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 тому, позов підлягає задоволенню у вказаній частині шляхом стягнення з відповідача на його користь вищезазначених сум.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 гривень

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ППК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати розміром 24 083 грн. 22 коп., та 3% річних розміром 2 483,00 грн. 00 коп., нарахованих на суму заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2011 року у справі № 2а-9064/2011 за період з 11.07.2013 року по 30.03.2018 року, всього стягнути 26 566 грн. 22 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати розміром 27 348 грн. 50 коп. та 3% річних розміром 3 768 грн. 00 коп., нарахованих на суму заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням постанови Хортиць кого районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 у справі № 337/6444/14-а за період з 10.12.2014 року по 31.05.2020 року, всього стягнути 31 116 грн. 50 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б).

Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами і складене в повному обсязі 18 вересня 2020 року.

Суддя Ю.В.Геєць