Ухвала суду № 92043936, 05.10.2020, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1421/20

Номер провадження № 2/315/438/20

У х в а л а

05 жовтня 2020 року м. Гуляйполе

Суддя Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника – адвоката Кириченка Віталія Сергійовича, до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим через представника – адвоката Кириченка В.С., до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору № б/н від 21.06.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АТ КБ «ПриватБанк» на підставі заяви-анкети від 21.06.2006 року.

Вивчивши надані документи, приходжу до висновку, що позовну заяву подано з порушенням вимог чинного законодавства і має бути залишено без руху з наступних підстав.

Позов - це вимога позивача до відповідача, звернена через суд про захист порушеного чи оспорюваного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Зміст позову - це частина позову, яка відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов`язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При ознайомленні з позовною заявою ОСОБА_1 було з`ясовано, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України з огляду на таке.

Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до п.п. 4, 5, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинна містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

З матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначила обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Так, ст. 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, звертаючись до суду з позовом до відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, позивач посилається на те, що вона не підписувала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якої було видано кредит у формі встановленого кредитного ліміту без зазначення відсотків та як вбачається з зазначеної копії анкети-заяви остання також не містить будь-яких даних про суму кредиту в розмірі 8500,00 грн., навпаки там зазначена сума кредитного ліміту 500,00 грн., дані про видачу кредитної картки, її виду та строки відсутні.

Вищезазначені твердження позивача є суперечливими та заявлені без зазначення правових підстав поновлення прав позивача за заявленим способом захисту.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України. Правила, встановлені цими нормами, застосовуються судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Вивчивши позовну заяву суддя вважає, що заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України має особа, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з`ясувати предмет спору та межі доказування.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, на підтвердження кожної обставини позову щодо порушення прав позивача є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтування позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, встановити предмет та підстави позову, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог ЦК України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просить визначити у рішенні, сформулювати вірно, відповідно до ст. 16 ЦК України, позовні вимоги.

Позивачем долучено до позову копію позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 78531,75 грн. Встановлені обставини справи вказують на те, що між сторонами договору виник спір щодо виконання зобов`язання за договором № б/н від 21.06.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та АТ КБ «ПриватБанк» на підставі заяви-анкети від 21.06.2006 року.

Таким чином, враховуючи, що в провадженні Гуляйпільського районного суду Запорізької області вже є справа між тими самими сторонами з тих самих обставин, позивач не позбавлена можливості, крім відзиву на позов, подати до суду зустрічний позов про визнання кредитного договору № б/н від 21.06.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та АТ КБ «ПриватБанк» на підставі заяви-анкети від 21.06.2006 року, недійсним.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

За таких обставин є незрозумілим, чому раніше питання щодо визнання договору недійсним позивачем не порушувалося і вона звернулася з окремим позовом, а не заявила зустрічних вимог у вже наявній цивільній справі за позовом ПАТ КБ Приватбанк до неї.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.9 ст.83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Суд зауважує, що відповідно до ч.4, ч.5 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, а також позивач зобов`язаний викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 та ч.5 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивачем не надано суду доказів зміни свого прізвища з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) (саме таке прізвище вказано в позові АТ КБ «Приватбанк», який перебуває в провадженні суду, на ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) (як вказано в поданому позивачем позові). Анкета-заява від 21.06.2006 року містить прізвище « ОСОБА_4 ».

Зазначені недоліки не дають можливості суду підготувати та розглянути справу у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, подана позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника – адвоката Кириченка Віталія Сергійовича, до Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору - залишити без руху.

Надати позивачу, представнику позивача строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а якщо останній день Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу та її представнику.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу зі всіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. О. Романько