Постанова № 9204381, 17.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2010 р. № 2-а- 45278/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді - Заічко О.В.

при секретарі- Міхно А.О.

за участю представників сторін:

позивача: Недашковського В.М.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення- ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, винесене відносно нього, а саме: № 000271540/2 від 15.12.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час перевірки відповідачем не встановлено формування податкового кредиту, виходячи з вартості товарів, послуг вище звичайних. Також не встановлено формування подат кового кредиту по операціям з придбання, виготовлення товарів, послуг, основних фондів і таке інше, що використовуються не у межах господарської діяльності, чи в неоподатковуваних ПДВ операціях, а тому, порушення пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вар тість" відсутні. Крім цього, зазначив, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Відпові дно, порушення вимог пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" відсутні, відтак нарахування зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санк цій є незаконними.

У судовому засіданні представник підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, який є суб»єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та надавши заперечення на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржувані податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушені п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову зі слідуючих підстав.

Встановлено, що з 28.08.2009р. старшим державним податковим інспектором-ревізором сектора проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова Петіновим Є.В. проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" з питання включення до податкового кредиту податкових накладних минулих періодів.

В ході даної перевірки відповідною стороною зафіксовані слідуючи порушення:

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач неправомірно завищив податковий кредит на суму 21364,09 грн. та занизив податок на додану вартість на суму 21364,09 грн., у т.ч. за січень 2009р. 14502,76 грн., за лютий 2009р. 3096 грн., за квітень 2009р.- 3765,33 грн.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 28.08.2009р. № 1608/15/414/33413857.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова згідно листа від 07.12.2009р. № 9851/10/15-414 внесено зміни до зазначеного акту, на підставі яких зафіксовані слідуючи порушення:

- п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач неправомірно завищив податковий кредит на суму 21364,09 грн. та занизив податок на додану вартість на суму 21364,09 грн., у т.ч. за січень 2009р. 14502,76 грн., за лютий 2009р. 3096 грн., за квітень 2009р.- 3765,33 грн.

Відповідно до акту перевірки від 28.08.2009р. № 1608/15/414/33413857 та враховуючи лист від 07.12.2009р. № 9851/10/15-414 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000191540/0 від 03.09.2009р про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 32046,14 грн., (у т.ч. за основним - платежем - 21364,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10682,05 грн.).

На виконання свого права на апеляційне узгодження податкового зобов'язання, наданого ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та керуючись абз. 7 п. 3, п.п. 5.1 п.5 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», затвердженого Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 року із змінами та доповненнями 22.09.2009р. позивач надав відповідачу скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 000191540/0 від 03.09.2009р про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 32046,14 грн.

Рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 9134/10/25-016 від 17.11.09 року про результати розгляду первинної скарги відповідач скасував податкове повідомлення - рішення від 03.09.09р. №000191540/0 в частині ви значення податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 9577,89 грн. (у т.ч. за основним платежем - 6385,26 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 3192,63 грн.), в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишене без змін, а скарга ТОВ "НВК ""Гідроелектропрогрес" в цій частині залишена без задоволення.

Відповідач надав позивачу податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009р. № 000271540/1, яким він, з посиланням на акт від 28.08.2009 року, визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 22468,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 14978,83 грн., за штрафними(фінансовими)санкціями-7489,42 грн.).

23.11.2009р. позивач направив ДПА у Харківській області повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 25.11.2009р. № 000271540/1 щодо донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.

Рішенням ДПА у Харківській області від 08.12.2009 р. № 5149 /10/25-103 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009р. № 000271540/1 залишено без змін, а скарга без задоволення.

15.12.2009р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000271540/2 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.

Суд не погоджується з вищевказаним рішенням, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.3 ч. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року N 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 2.6 1 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків» від 10.08.2005 р. N 328 податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).

Згідно абз. 4 п. 1.8 ч. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року N 327 в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних, проте всупереч цього, відповідач, згідно листа за від 07.12.2009р. № 9851/10/15-414 вніс зміни у вищевказаний акт перевірки стосовно самої суті та змісту порушень, а саме: додано п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, органи державної податкової служби зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України. Будь які прояви податкової дискримінації з боку органа державної податкової служби суперечать ст. ст. 1, 3 Закону України „ Про систему оподаткування". Жодним нормативним чи законодавчим документом не передбачена можливість чи право податкового органу вносити до службового документу зміни (у даному випадку виправлення самої суті акту), після їх складання та підписання.

Перевіркою встановлено, що згідно із податковими деклараціями по ПДВ за січень, лютий, квітень 2009 року ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес" було включено до складу податкового кредиту податкові накладні з періодом виписки інший ніж звітний (а саме - липень, серпень, вересень, жовтень 2007 та лютий 2008), виписаних ТОВ "ПКП Промтехмонтаж", ТОВ "ВКП "Універсал", ФОП ОСОБА_3, на загальну суму податок на додану вартість -1364,09 грн. Відповідачем було вручено ТОВ "НВК "Пдроелектропрогрес" запит від 15.07.09р. № 5357/10/15-414 з питання надання пояснень та документального підтвердження. На виконання зазначеного запиту, ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес" було надано податкові накладні та лист від 22.07.09р. №22/07-1, згідно якого було повідомлено, що податкові накладні не були включені в періоди виписки цих накладних, оскільки вони надійшли до підприємства із запізненням.

Як слідує з акту перевірки № 1608/15/414/33413857 від 28.08.2009 р., порушення полягало в тому, що у податкових деклараціях позивача з ПДВ за сі чень, лютий, квітень 2009 року було включено до складу податкового кредиту податкові накладні з періодом виписки інший ніж звітний (а саме - липень, серпень,вересень, жовтень 2007 та лютий 2008), виписаних ТОВ "ПКП Промтехмо-нтаж", ТОВ "ВКП "Універсал", ФО-П ОСОБА_3, на загальну суму ПДВ 21364,09 грн.

Відповідач з посиланням на роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 11 серпня 2003 року № 6936/6/15-2415-9, від 30 грудня 2005 року № 26268/7/16-1117, від 10 сер пя 2006 року N 8799/6/16-1515-10, враховуючи норми статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», погодився з позицією позивача щодо права на податковий кредит з ПДВ за податковими накладними, отриманими з запізненням.

Але не дивлячись на те, що єдиною підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 03.09.09 р. №000191540/0 було саме формування податково кредиту з ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, відповідач скасував зазначене податкове повідомлення-рішення не в повному обсязі.

При цьому, під час розгляду первинної скарги була фактично проведена ще одна документальна невиїзна перевірка, встановлені нові порушення (що зроб лено безпідставно) та без оформлення відповідного акту перевірки нараховані нові податкові зобов'язання за новими підставами.

Згідно із п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податковим періодом є один календарний місяць (пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, держана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пп. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В рішенні відповідача про результати розгляду первинної скарги N 9134/10/25-016 від 17.11.09р. зазначено:

«під час розгляду первинної скарги було встановлено, що ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес" були включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, квітень 2009 року податкові накладні, виписані ТОВ "ПКП Промтехмонтаж", які оформлені неналежним чином, а саме - в податкових накладних невірно вказано податковий номер платника податків (покупця - ТОВ "НВК "Гідроелектропрогрес"), чим було порушено Закону України «Про податок на додану вартість».

Але наведені висновки є передчасними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідач, вказуючи про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», не враховує, що у цій нормі Закону мова йде про обов»язкову наявність оригіналів податкових накладних, а не їх копій, які фактично вивчались під час розгляду скарги.

Позивач отримав із запізненням від ТОВ "ПКП Промтехмонтаж " саме належним чином оформлені податкові накладні.

Тобто спочатку позивачу були надані податкові накладні, які оформлені з порушенням вимог пп. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Потім постачальник надав разом із відповідними супровідними листами нале жним чином оформлені податкові накладні, а податкові накладні, надані з початку -визнав нечинними.

На запит ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 5357/10/15-414 від 15.07.09 р. позивачем помилково були зроблені копій з нечинних податкових наклад них, але це відбулося після складення акту перевірки і не може бути підставою для якихось нарахувань.

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контра ктної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо дого вірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах госпо дарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капіталь них інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з ме тою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподаткову ваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також; від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Під час перевірки не встановлено формування податкового кредиту, виходячи з вартості товарів, послуг вище звичайних. Також не встановлено формування подат кового кредиту по операціям з придбання, виготовлення товарів, послуг, основних фондів і таке інше, що використовуються не у межах господарської діяльності, чи в неоподатковуваних ПДВ операціях.

Таким чином, порушення пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вар тість" не встановлені.

Згідно пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахо-шаного) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені пода тковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами ідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На виконання запиту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 5357/10/15-44 від 15.07.09 р. ра зом із супровідним листом № 22/07-1 від 22.07.09 р. Позивачем були надані усі податкові накладні, які до того ж перелічені на стор. 2 акту перевірки.

Таким чином, усі суми, що були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Відпові дно, порушення вимог пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" відсутні, відтак нарахування зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санк цій є неправомірним.

На виконання вимог пп. 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість", сума, що підлягає сплаті (перерахуван ню) до бюджету позивачем була визначена, як різниця між сумою податкового зо бов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту такого звітно го податкового періоду, що підтверджується податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та податковими деклараціями з подат ку на додану вартість за перевіряємий період.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірнос ті та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, враховуючи фактичне здійс нення господарської операції, відповідачем не встановлено якихось передбаче них законом обставин, які би впливали на податковий кредит покупця.

Згідно вимог пп. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період зая ву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього датку до складу податкового кредиту.

Тобто пп. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість» передбачено право платника податку подати заяву на постачальника товарів (послуг), а не обов'язок виконати ці дії. Метою цієї норми За кону не є визначення переліку документів, які надають право на податковий кредит. ЇЇ мета - встановлення процедури, за якою платник податків має право сформувати датковий кредит без наявності податкової накладної. Слід наголосити, що це ви ключно є правом платнику податків, а не обов'язком.

Під час перевірки відповідач неправомірно взагалі не врахував вимоги пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", за якими:

датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважа ється дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».

Таким чином, датою виникнення права на податковий кредит є, зокрема, дата отримання податкової накладної.

Позивач сформував податковий кредит у повній відповідності із приписами пп. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме за датою отримання податкових наклад них, що підтверджується даними Реєстру отриманих та виданих податкових наклад них.

До того ж, будь-які недоліки в заповненні податкових накладних не роблять по даткові накладні недійсними, не свідчать про їхню неналежність та недопустимість як доказів.

Недотримання продавцем порядку, встановленого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених поку пцем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення ві дповідача, оскільки згідно з абзацом другим пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підста вою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, вклю ченого до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при порушенні вимог Закону України "Про податок на додану вартість" про давцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нараху вання та накладення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення № 000271540/2 від 15.12.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн. належним чином не довів.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" п.п. 7.2.1, п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», про завищення податкового кредиту на суму 21364,09 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 21364,09 грн., у т.ч. за січень 2009р. 14502,76 грн., за лютий 2009р. 3096 грн., за квітень 2009р.- 3765,33 грн. грунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняте Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова спірне податкове повідомлення-рішення № 000271540/2 від 15.12.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.. є протиправним і повинне бути визнано нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" № 000271540/2 від 15.12.2009р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22468,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Гідроелектропрогрес" суму сплачених судових витрат - судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

У повному обсязі постанова виготовлена 19 лютого 2010 року.

Суддя О.В. Заічко