Рішення № 92042681, 02.10.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/6383/20

Провадження № 2/243/2137/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”

вимоги позивача: про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 02.09.1998 року по 17.07.2017 року він працював у вагонному депо “Іловайськ” Державного підприємства “Донецька залізниця” на посаді оглядача-ремонтника 5 розряду пункту передачі вагонів ст. Марцево. Згідно до Наказу №» 11256/Д/1-ос від 17.07.2017 року його було звільнено у зв`язку з переведенням до структурного підрозділу Краснолиманське вагонне депо регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця за п.5 ст. 36 КзпП України. У період часу з 04.2017 року по 07.2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 7755 грн. 76 коп. йому не виплачена. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь вищезазначені суми.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Литвиненко В.І., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2518 від 30.07.2007 року (а.с.18) належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явились, позов просили розглянути за своєї відсутності, вимоги задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” – Малиновський М.А., який діє на підставі Довіреності, від 09.04.2020 року (а.с.117-120) про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, справу просив розглянути за своєї відсутності, у задоволенні вимог просив відмовити. Відповідно до наданого 04.09.2020 року відзиву на позовну заяву (а.с.42-45), зазначив що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ Укрзалізниця розташованих у, зокрема у м. Донецьк, м. Іловайськ, у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної,технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання АТ Українська залізниця обов`язків, передбачених, зокрема ст.ст. 115,116 КЗпП України, та є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони. Таким чином та враховуючи, що відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання АТ «Укрзалізниця» своїх обов`язків перед позивачем, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» відмовити у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.07.2020 року (а.с.20), відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що з 02.09.1998 року по 17.07.2017 року він працював у вагонному депо “Іловайськ” Державного підприємства “Донецька залізниця” на посаді оглядача-ремонтника 5 розряду пункту передачі вагонів ст. Марцево. (а.с.7-8).

Згідно до Наказу №» 11256/Д/1-ос від 17.07.2017 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з переведенням до структурного підрозділу Краснолиманське вагонне депо регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця за п.5 ст. 36 КзпП України. (а.с.69).

Відповідно до розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.12-15), йому була нарахована заробітна плата у період:

-за квітень 2017 року - 2677 грн. 29 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 2628 грн. 32 коп., матеріальна допомога 48 грн. 97 коп. сума до виплати 2128 грн. 95 коп.;

-за травень 2017 року - 2800 грн. 60 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 2749 грн. 37 коп., матеріальна допомога 51 грн. 23 коп. сума до виплати 2226 грн. 99 коп.;

-за червень 2017 року - 2800 грн. 60 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 2749 грн. 37 коп., матеріальна допомога 51 грн. 23коп. сума до виплати 2226 грн. 99 коп.;

-за липень 2017 року - 1550 грн. 01 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1521грн. 66 коп., матеріальна допомога 28 грн. 35коп. сума до виплати 1172 грн. 83 коп.;

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.120-124), розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) за квітень - червень 2017 року дані відсутні, за липень 2017 року становить 1665 грн. 79 коп.

V. Оцінка суду.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», відповідно до яких врегульовано порядок нарахування та виплати заробітної плати працівникам, з якими укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із статтею 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із вимогами статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідність з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно до статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (статті 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 за квітень - липень 2017 року узгоджуються з наказом начальника дирекції Косий Ю.П. від 17 березня 2017 року № 236/ДНД про встановлення простою (а.с.56) з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року.

Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування позивача у трудових відносинах та звільнення його саме 17 липня 2017 року.

Отже відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачці заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи представник відповідача не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за квітень-липень 2017 року.

Таким чином вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 7 755 грн. 76 коп., оскільки саме зазначена сума вираховується з наданих позивачем розрахунків заробітної плати за квітень 2017 року - липень 2017 року.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 року у сумі 2 102 грн. 00

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 17.07.2020 року, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 44,94,115-117,280-282 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 7 755 грн. 76 коп., з урахуванням обов`язкових платежів та податків.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їй пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко