Постанова № 92041718, 07.10.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

07.10.2020 227/3966/20

ПОСТАНОВА

07 жовтня 2020 року м.Добропілля

Суддя Добропільського міськрайоного суду Донецької області Здоровиця О.В. розглянувши заяву судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області про самовідвід по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.106-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.106-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Добропільського міськрайонного суду Донецької області вказану судову справу ЄУНСС 227/3966/20 (номер провадження 3/227/1500/2020) передано на розгляд судді Любчик В.М.

06.10.2020 року суддею Любчик В.М. в рамках вищевказаної справи заявлено самовідвід, в якому остання посилається на те, що вона не може брати участь у розгляді цієї справи, оскільки брала участь у кримінальному провадженні, яке було закрито провадженням та на підставі матеріалів якого і було порушено провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.106-2 КУпАП. Вказує, що в рамках закритого кримінального провадження вона, як слідчий суддя Добропільського міськрайонного суду надавала дозвіл на проведення обшуку будинку, що належить ОСОБА_1 . Вказане, на думку судді Любчик В.М., виключає її участь, як судді у розгляді адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.106-2 КУпАП.

Вирішуючи питання заявленого самовідводу суд виходить з такого.

Відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ст. 129 Основного Закону суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Аналогічне положення міститься і у ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», згідно якого кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, передбачено, що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення.

У відповідності до Бангалорських принципів поведінки судді, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зокрема, в п. 2.5.1 Бангалорських принципів міститься обов`язок судді заявити самовідвід у справі якщо в судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

Відповідно ст. 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а згідно вимог ч. 2 ст. 7 провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Незважаючи на закріплення у Конституції України, міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надана ВРУ, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» права на ефективний та справедливий суд, чинний КУпАП не містить положень щодо можливості відводу судді.

В той же час, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06).

Конституційний суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011)аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, усталеної правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при вирішенні питання про відвід (самовідвід) судді, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності та їх захисників (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій – важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Такими нормами у КПК є:

ст. 7, 21, які визначають, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону;

ст. 81, згідно якої у разі заявленого відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.

Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що відвід судді у справі про адміністративне правопорушення має розглядатися іншим суддею, а за відсутності іншого судді у цьому місцевому суді – заява по відвід має бути розглянута суддею іншого місцевого суду у межах юрисдикції апеляційного суду.

Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

З досліджених судом матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вбачається, що підставою для притягнення останнього до відповідальності стали матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12020050230000450 від 09.04.2020 року за ч.1 ст.310 КК України.

З копії ухвали від 04.06.2020 року, яка була надана суддею Любчик В.М. до заяви про самовідвід, вбачається, що даною ухвалою слідчим суддею Любчик В.М., в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12020050230000450 від 09.04.2020 року за ч.1 ст.310 КК України, вирішувалось питання про надання дозволу на обшук житла.

Таким чином вбачається, що суддя Любчик В.М. брала участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і тому, на підставі ст..76 КК України не має права брати участь у провадженні про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.106-2 КК України.

З урахуванням викладеного, вважаю, що заява судді Любчик В.М. про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.76,80 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 про самовідвід в рамках справи про адміністративне правопорушення ЄУНСС 227/3966/20 (номер провадження 3/227/1500/2020) - задовольнити.

Справу про адміністративне правопорушення ЄУНСС 227/3966/20 (номер провадження 3/227/1500/2020) за ч.1 ст.106-2 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , передати до канцелярії Добропільського міськрайонного суду Донецької області для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судя О.В.Здоровиця