Постанова № 9204134, 10.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 лютого 2010 р.                                                                                 № 2-а- 43302/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд:

У складі головуючого судді Зінченко А.В.,

при секретарі Король Д.О.

за участі представника позивача - Підіпригори М.О.

представників відповідача - Єсіної О.В., Вернигора О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства „Електромашстан” до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство «Електромашстан», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000251610/0 від 09.09.2009р., яким ПП «Електромашстан»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008р. на 96667,00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова є протиправними, такими, що порушують права і інтереси ПП «Електромашстан», та було прийнято Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова з порушенням норм чинного в Україні законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві та документи надані до матеріалів справи.

Відповідач у своїх письмових запереченнях на позовну заяву та представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача вказав, що викладені в актах перевірки обставини свідчать про те, що Приватним підприємством «Електромашстан»були вчинені порушення діючого законодавства України, які стали підставою для винесення оскаржуємого податкового повідомлення-рішення. Також представник відповідача зазначив, що оскаржуєме рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова відповідають нормам чинного в Україні законодавства, в зв’язку з чим просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

26 серпня 2009 року начальником відділу відшкодування податку на додану вартість Вернигора О.В. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу відшкодування податку на додану вартість Мезенцевою Л.О. на підставі п. 1 та п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»було проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Електромашстан»(код ЄДРПОУ 32235483) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень 2008 р., результати якої було оформлено актом перевірки № 1634/16-004/32235483 від 26.08.02009р.

Актом перевірки № 1634/16-004/32235483 від 26.08.09р. було встановлено порушення ПП «Електромашстан»підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008р. на суму 96667,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, 9 вересня 2009 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова було складено податкове повідомлення-рішення № 0000251610/0, яким ПП «Електромашстан»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 96667,00 грн.

В акті перевірки № 1634/16-004-32235483 від 09.09.2009 р. зазначено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було включено до складу податкового кредиту за вересень 2008 року суму податку на додану вартість у розмірі 96667,67 грн. по операціям з ПП «Будмаркет-РЕВ».

На думку осіб, які проводили перевірку суми ПДВ з ціни товару придбаного у ПП «Будмаркет-РЕВ»у розмірі 96667,00 грн. не підлягають включенню до складу податкового кредиту позивача за вересень 2008 року внаслідок того, що податкові накладні були виписані не директором ПП «Будмаркет-РЕВ», а невідомою особою, при цьому посилаються на протокол допиту свідка від 21.02.09р. Також в акті перевірки посадові особи ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова як на підставу для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товару придбаного у ПП «Будмаркет-РЕВ» посилаються на те, що не мають можливості провести зустрічну перевірку ПП «Будмаркет-РЕВ»в зв’язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків; придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що 12 вересня 2008 року між позивачем та ПП «Будмаркет-РЕВ»було укладено договір № 2008/09/12, згідно умов якого ПП «Будмаркет-РЕВ»зобов’язалося передати у власність позивача сталь оцинковану (товар), в кількості, складі та за цінами, вказаними в Додатку № 1, а позивач зобов’язався прийняти й оплатити товар на передбачених договором умовах.

ПП «Будмаркет-РЕВ»на підставі накладної № 29/09-06 від 29.09.08р. та накладної № 30/09-06 від 30.09.08р. поставило позивачу товар на загальну суму 580000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,66 грн.

Позивач повністю розрахувався з ПП «Будмаркет-РЕВ»за придбаний товар (сталь оцинковану), що підтверджується платіжним дорученням № 345 від 29.09.08р. та платіжним дорученням № 367 від 30.09.08р.

Судом також встановлено, що ПП «Будмаркет-РЕВ»відповідно до норм чинного законодавства на суму проданого товару були виписані позивачу податкові накладні, в яких окремо було визначено суму податку на додану вартість.

Позивачем суму податку на додану вартість з ціни товару у розмірі 96666,66 грн. за накладними виписаними ПП «Будмаркет-РЕВ»було включено до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008 року.

Як вже зазначалося вище відповідач вважає, що сума ПДВ у розмірі 96666,66 грн. за накладними виписаними ПП «Будмаркет-РЕВ»не підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача за вересень 2008 року внаслідок того, що зазначені накладні підписані не директором ПП «Будмаркет-РЕВ», а невідомою особою, при цьому відповідач посилається на протокол допиту свідка від 21.02.2009р., складений слідчим по ОВС слідчого відділу УСБУ у Луганський області капітаном міліції Талантовим Є.В. у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи № 1436.

Згідно зазначеного протоколу допиту свідка допитана як свідок, засновник та директор ПП «Будмаркет-РЕВ», Ромас О.В. пояснила, що вона не мала жодного відношення до діяльності ПП «Бадмаркет-РЕВ». У 2007 році, на прохання невідомої їй раніше людини, підписала у нотаріуса всі необхідні (установчі) документи, не маючи на меті здійснювати підприємницьку діяльність на вказаному підприємстві, а лише бажаючи отримати грошову винагороду за створення цього підприємства. Після цього Ромас О.В., всі підписані нею документи стосовно ПП «Будмаркет-РЕВ»передала невідомій (сторонній) особі та в подальшому жодного відношення до господарської діяльності підприємства та оформлення фінансово-господарських документів не мала. Хто складав та підписував документи ПП «Будмаркет-РЕВ», вів бухгалтерський облік та фінансову звітність їй не відомо.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, та 6 статті 203 цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України лише недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, лише договір (правочин), який визнаний судом недійсним або є таким в силу закону не створює для сторін юридичних наслідків.

З аналізу норм чинного законодавства також вбачається, що договір є первинним документом на підставі якого відбувається господарська операція, і який спричиняє настання юридичних наслідків.

Судом встановлено, що договір № 2008/09/12 від 12.09.08р. укладений між позивачем та ПП «Будмаркет-РЕВ»нікчемним або недійсним, у порядку встановленому чинним законодавством, відповідачем не визнавався, тобто на момент розгляду справи зазначений договір є дійсним.

Спірні податкові накладні виписані ПП «Будмаркет-РЕВ»також не визнавалися недійсними і на момент розгляду справи є чинними.

Відповідач не надав суду доказів, що будь-яких осіб визнано винним у здійсненні через ПП «Будмаркет-РЕВ»фіктивно підприємництва. Зазначений доказів також не було й на момент проведення перевірки позивача та складання акта перевірки № 1634/16-04/32235483 від 26.08.09р.

Проаналізувавши у сукупності надані позивачем документи, зокрема договір, розрахункові документи, податкові накладні судом встановлено, що договір укладений позивачем з ПП «Будмаркет-РЕВ»мав реальний характер, був виконаний сторонами у повному обсязі, а спірні податкові накладні надані позивачем до податкового органу виписані ПП «Будмаркет-РЕВ»по реальній господарській операції, що відбулася між позивачем та ПП «Будмаркет-РЕВ».

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця, покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що виписані ПП «Будмаркет-РЕВ»на адресу позивача накладні № 29/09-06 від 29.09.09р. та № 30/09-06 від 30.09.09р. повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, судом встановлено, що на момент укладення договору та виписування спірних накладних ПП «Будмаркет-РЕВ»було юридичною особою та було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість»видно, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –відсутність податкової накладної, згідно абзацу 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що платник податку має право на відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість сплаченої контрагенту-продавцю, а не до бюджету.

Згідно норм чинного в Україні законодавства зменшення платнику податку суми бюджетного відшкодування є одним із видів юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету та/або не відобразив господарські операції у податковому обліку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене на підставі наданих позивачем документів, зокрема договору, податкових накладних, розрахункових документів, податкових декларацій з ПДВ судом встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008р., зокрема щодо включення до його складу сум податку на додану вартість у розмірі 96666,66 грн. за накладними виписаними ПП «Будмаркет-РЕВ», та як наслідок правомірність визначення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувався в вересні 2008р.

Правильність формування позивачем податкового кредиту за вересень 2008 року та як наслідок правильність визначення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року було встановлено ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова в ході здійснення позапланової виїзної перевірки ПП «Електромашстан»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень –листопад 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.07.08р. по 30.11.08р., яка оформлена актом перевірки № 429/16-32359553 від 06.03.2009р.

Крім цього в ході розгляду справи представником позивача було надано пояснення, що у жовтні 2008 року позивачем було повернуто ПП «Будмаркет-РЕВ»товар, а ПП «Будмаркет-РЕВ»повернуло позивачу сплачені за товар кошти у сумі 580000,00 грн., внаслідок чого позивачем у жовтні 2008 року було здійснено коригування податкового кредиту (рядок 16 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2008р.), а також складено розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2008 року.

Судом встановлено, що податкова декларація з ПДВ за жовтень 2008 та розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2008 р. були подані 20.11.2008 року позивачем до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Представники відповідача в судових засіданнях заперечували проти здійснення позивачем коригування, та зазначали, що позивачем в порушення норм чинного законодавства, не було зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму коригування (96666,66 грн.) та не було подано до ДПІ у Орджонікідзеського району м. Харкова відповідної заяви.

При цьому представники відповідача не змогли пояснити, які саме норми чинного законодавства передбачають здійснення коригування сум бюджетного відшкодування у разі повернення товару, та який нормативний акт передбачає форму заяви щодо здійснення такого коригування.

В пункті 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

В п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про ПДВ»зазначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Коригування суми ПДВ продавцем і покупцем здійснюється згідно з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників за формою, наведеною в додатку 2 до податкової накладної.

Відповідно до пункту 27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, розрахунок коригування складається виключно продавцем –особою, яка є платником ПДВ та має право виписувати податкову накладну. Суми ПДВ, зазначені в розрахунку коригування, відображаються в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 166 у разі повернення товарів покупцем коригування сум ПДВ, яке здійснюється згідно з пунктом 4.5 Закону України «Про ПДВ»у декларації з ПДВ відображається зі знаком «-»в розділі ІІ «Податковий кредит» для покупця.

Судом встановлено, що ПП «Будмаркет-РЕВ повернув позивачу грошові кошти сплачені за товар у розмірі 580000,00 грн., в т.ч. ПДВ 96666,66 грн.

Тобто в зв’язку з поверненням позивачем товару, ПП «Будмаркет –РЕВ»були складені та надані позивачу розрахунки коригування кількісних і вартісних показників.

На підставі зазначених розрахунків, згідно п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про ПДВ»позивачем у жовтні 2008 року було здійснено коригування сум податкового кредиту на суму –96666,66 грн. (сума ПДВ з ціни товару придбаного у ПП «Будмаркет-РЕВ»), що знайшло своє відображення у розділі 16 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2008 року.

Вищевикладене свідчить про те, що позивач відповідно до норм чинного законодавства здійснив коригування сум податкового кредиту. Будь-яких підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2008 року на суму 96667,00 грн. у позивача не було і жодний нормативний акт таких дій не передбачає.

Крім цього суд ще раз зазначає, що в акті перевірки № 429/16-32359553 від 06.03.09р., коли позивачем вже було здійснено коригування сум податкового кредиту з ПДВ внаслідок повернення товару ПП «Будмаркет-РЕВ», відповідач встановив правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008 року, та правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2008р.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства „Електромашстан” до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000251610/0 від 09.09.2009р., яким ПП «Електромашстан»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008р. на 96666,66 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 лютого 2010 року.

Суддя Зінченко А.В.