Рішення № 92040561, 07.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року № 520/8079/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172501 від 31 березня 2020 року, яка винесена ОСОБА_2 , начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

По справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 01.09.2020 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позову позивача зазначено, що спірна постанова є протиправною та такою, що ґрунтується на помилкових висновках посадових відповідача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідачі надали відзиви на позов, в яких вказали на необґрунтованість та безпідставність позову.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області у період з 03.02.2020 по 07.02.2020 та направлення на рейдову перевірку від 31.01.2020 № 007776, 06.02.2020 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області проводилась рейдова перевірка на автошляху Н-14 «Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв» 75 км+812 м та був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, модель MAGNUM 440, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки TRAILER, модель 383 EL 1L, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Водієм було надано до перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричепу).

За результатами габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу марки з напівпричепом було встановлено наступні показники: загальна маса тягача разом з напівпричепом та вантажем становила 57,78 т при нормативно допустимій 44 т для даного типу транспортного засобу; навантаження на першу одиночну вісь тягача становить 7,26 т при нормативно допустимій 11 т для даного типу транспортного засобу; навантаження на другу одиночну вісь тягача становить 15,1 т при нормативно допустимій 11т для даного типу транспортного засобу; навантаження на строєну вісь напівпричепа становить 35,42 т при нормативно допустимій 24 т для даного типу транспортного засобу.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить квитанція про зважування № 24025 від 06.02.2020.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034015 від 06.02.2020 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами, зафіксований в акті № 212149 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2020 р.

Водій ОСОБА_4 з актом № 212149 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень ознайомився, проте, відмовився від його підпису та від надання пояснень.

Враховуючи, що позивач зареєстрований на території Харківської області акт № 212149 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2020 р. разом із супровідним листом № 4554/28/18-20 від 12.02.2020 направлено до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Повідомленням № 25865/37-1/24-20 від 20.03.2020, направленим поштою, відповідно до списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів позивача було викликано на 31.03.2020 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Повідомлення було отримано позивачем 26.03.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

На розгляд справи щодо акту № 212149 позивач не прибув.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172501 від 31.03.2020, якою, за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху України та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 34000 грн.

Вказану постанову направлено позивачу та ним отримано, що вбачається з відповідного повідомлення.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою звернувся до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області з листом від 09.04.2020 року, в якому вказав, що транспортний засіб, який перевірено, не перебуває в його власності та користуванні, прізвище водія йому не знайомо, в найманих працівниках він не обліковується.

Управління Укртрансбезпеки у Харківській області листом від 27.04.2020 року повідомило позивача, що не наділене повноваженнями зі скасування постанов та запропонувало звернутись до суду.

Позивач звернувся зі скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті відносно спірної постанови та останнє, листом від 15.05.2020 року залишило скаргу без задоволення.

Вказані обставини зумовили позивача звернутись до суду.

На підтвердження того, що за позивачем не зареєстровані транспортні засоби, він надав витяг з ЄДР МВС від 05.06.2020 року № 31/20/4-275 та лист Територіального сервісного центру № 6347 в Харківській області МВС України.

По суті позову суд зазначає наступне.

Законом України "Про автомобільний транспорт" ( надалі - Закон) визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Статтею 1 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (надалі- Порядок).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами ( п. 1 Порядку).

Відповідно до п.12 Порядку, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту ( п. 14. Порядку).

Згідно п.15 Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно п. 20-25 Порядку виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). 22. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Відповідно до п.26-27 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Тобто, у разі порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно- господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.

Згідно з витягу з реєстру платників єдиного податку, видами господарської діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки, вантажний автомобільний транспорт.

Однак, надані позивачем докази відсутності реєстрації за ним транспортних засобів, у тому числі тих, відносно котрих проведено перевірку, що підтверджується витягом з ЄДР МВС від 05.06.2020 року № 31/20/4-275 та листом Територіального сервісного центру № 6347 в Харківській області МВС України свідчать про те, що позивач не є суб`єктом даних порушень вимог чинного законодавства у сфері здійснення автомобільних перевезень.

За таких обставин, штраф, застосований до нього оскаржуваною постановою, незаконний та остання підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України шляхом стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті судового збору у сумі 420,40 грн.

Визначення вказаного відповідача, з якого стягуються витрати зі сплати судового збору обумовлено тим, що постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до п. 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є органом центральної виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, одним з яких є Управління Укртрансбезпеки у Харківській області. Отже, управління Укртрансбезпеки у Харківській області створено без статусу юридичної особи та не має власних рахунків в органах Державної казначейської служби.

Відносно витрат на професійну правничу допомогу, позивач у позові просив суд про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Між позивачем та адвокатом Браславською О.А. укладено Договір про надання правничої допомоги № 47 від 04.06.2020 року, в якому зафіксовано вартість послуг з консультацій -1000 грн., з вивчення документів для подання позову -1000 грн., складання позову – 3500 грн.

Матеріали справи з цього приводу містять копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність та акт приймання правничої допомоги від 04.06.2020 року

Дослідивши вказані документи, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5500 грн., виходячи з того, що в акті не відображено час, витрачений адвокатом на надання послуг та доказів оплати послуг.

В Акті міститься підпис про отримання вказаних коштів, однак, зазначене не є фактичним доказом оплати.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (пл. Свободи, буд. 5,Держпром, 6 під.,7пов.,кім.42,м. Харків,61022), Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172501 від 31 березня 2020 року, яка винесена ОСОБА_2 , начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя О.М. Шляхова