Рішення № 92040506, 07.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/62/20

07 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 09.12.2019 у виконавчому провадженні №56231442,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" (далі-позивач, ПрАТ "Тернопільміськгаз") з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Лесьної Н.В. щодо винесення постанови ВП №56231442 від 09.12.2019 про стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" виконавчого збору;

- скасувати постанову ВП №56231442 від 09 грудня 2019 року про стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, державним виконавцем не було стягнуто з позивача (божника за виконавчим провадженням) на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, жодних заходів примусового виконання рішення не вчинено, у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 08.01.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали шляхом сплати судового збору.

Позивач виконав вимоги даної ухвали.

Ухвалою суду від 27.01.2020 справу прийнято до провадження та ухвалено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання.

Відповідач подав 04.02.2020 відзив на адміністративний позов, в якому позов не визнав та зазначив, що примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вважає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем відповідно до вимог Закону “Про виконавче провадження” та є правомірною.

Ухвалою суду від 06.02.2020 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання замінено відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на його правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та продовжено процесуальний строк розгляд справи до 27.02.2020.

При заміні на належного відповідача, та встановленні його процесуальної дієздатності суд враховував положення Наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2019 № 4224/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2019 р. за № 1305/34276 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України", внесено зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5): а саме у розділі I: пункт 3 викладено у такій редакції: « 3. Органами державної виконавчої служби серед інших є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України. Крім того, було враховано Положення про відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ), затвердженого Наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) №03/4 від 02.01.2020 (далі - Положення). Так, відповідно до п.п.9.13 та 13.1 начальник відділу та державні виконавці здійснюють самопредставництво інтересів Відділу в судах.

Ухвалою суду від 27.02.2020 провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 09.12.2019 у виконавчому провадженні №56231442 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2540/3203/18 яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою суду 10.07.2020 поновлено провадження у справі №500/62/20 та призначено у справі судове засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2020 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання продовжено процесуальний строк розгляду справи до 3-ох місяців.

Представник відповідача 20.07.2020 подала додаткові пояснення (аркуш справи 87-90).

В судове засідання представник позивача не прибув, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував повністю.

Представник відповідача в судове засідання також не прибула, в попередніх судових засіданнях проти позову заперечувала в повному обсязі.

Враховуючи положення ч.1, 9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Як випливає із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10 серпня 2016 року по справі №921/299/16-г/8 стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2750187,66 грн основного боргу, 2103412,73 грн пені, 591970,11 грн - 3% річних, 1413836,00 грн інфляційних нарахувань, 134442,29 грн - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

На виконання вказаного рішення, Господарським судом Тернопільської області від 06.02.2017 видано наказ про примусове виконання рішення суду (аркуш справи 56).

Головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Конопадою М. І. винесена 23.04.2018 постанова №56231442 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу (аркуш справи 35).

Відповідачем винесена постанова 09.12.2019 ВП №56231442 про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою стягувача - ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” (аркуш справи 53).

Водночас, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьною Н.В. винесена постанова від 09.12.2019 ВП56231442 про стягнення з ПАТ “Тернопільміськгаз” виконавчого збору у розмірі 699384,87 грн (аркуш справи 51).

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України № 1404).

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону України № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

А тому, суд зазначає, що позивач посилається на правові норми Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року №2475-VIII (далі - Закон №2475-VIII).

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19.

Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 29.04.2020 у справі № №480/3452/19.

Крім того, доводи позивача про скасування відповідної постанови ґрунтуються на тому, що виконавчий документ був повернений стягувачу за його заявою, а не внаслідок дій державного виконавця.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача суд враховує, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.05.2018 у справі № П/811/482/17 (К/9901/2149/17), виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується, визначений в частинах 5, 9 статті 27 Закону України № 1404, які у даному випадку відсутні.

Також суд зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем здійснювались дії з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області 06.02.2017 видано про примусове виконання рішення суду по справі №921/299/16-г/8, а саме:

- 23.04.2018 винесений запит державного виконавця про наявність будь-якого майна за боржником;

- 23.04.2018 винесено постанову про арешт майна боржника (аркуш справи 38);

- 13.02.2019 постанову про передачу виконавчого провадження (аркуш справи 40);

- 03.12.2019 постанову про передачу виконавчого провадження (аркуш справи 42);

- 06.12.2019 постанову про прийняття виконавчого провадження (аркуш справи 45);

- 06.12.2019 постанову про приєднання виконавчого провадження №56231442 до зведеного виконавчого провадження №57549964 (аркуш справи 47);

Вказані обставини підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Посилання позивача на правові висновки викладені у постанові Великої Палати ВСУ від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 є безпідставним, оскільки у вказаній справі державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а також у вказаній постанові для вирішення спірних правовідносин суд керувався нормами Закону №1404-VІІІ, які були чинними до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року №2475-VIII. Таким чином, обставини у вказаних справах суттєво відрізняються.

З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, суд вважає за необхідне зазначити, що на дату прийняття рішення про стягнення виконавчого збору, у державного виконавця не було підстав його не стягувати за вказаним виконавчим документом.

Постановою державного виконавця було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, а тому, враховуючи, що виконавчий збір у цьому провадженні стягнуто не було, державний виконавець мав всі підстави для винесення постанови про його стягнення відповідно до вимог частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII винести постанову про його стягнення.

У цьому випадку суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/16620/19.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьної Н.В. щодо винесення постанови ВП №56231442 від 09.12.2019 про стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" виконавчого збору у розмірі 699384,87 грн, є правомірними та винесена оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу відповідно до приписів статті 139 КАС України не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП №56231442 від 09 грудня 2019 року про стягнення виконавчого збору в сумі 699384,87 грн, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" - місцезнаходження/місце проживання вул. Шептицького, 20,м. Тернопіль,46006, код ЄДРПОУ/РНОКПП 21155959;

відповідач:

- Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - місцезнаходження/місце проживання вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,46021, код ЄДРПОУ/РНОКПП 34905804.

Головуючий суддя Осташ А.В.