Рішення № 92040000, 07.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3398/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/3398/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області (надалі - БПП в м. Кременчук, відповідач), визначивши в якості третіх осіб Головне управління Національної поліції в Полтавській області та Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування до стажу його служби період служби у кримінально-виконавчій службі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області у період з 15.08.2002 по 05.03.2013 та зобов`язати відповідача врахувати цей період до стажу служби ОСОБА_1 , зобов`язати відповідача перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням періоду служби у кримінально-виконавчій службі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області та виплатити заборгованість, а також зобов`язати відповідача перерахувати тривалість додаткової оплачуваної відпустки та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку.

В якості підстави звернення до суду заявник вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, яка прямо суперечить приписам частини п`ятої ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", що призводить до порушення трудових прав позивача.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд вмотивував відсутність у необхідності залучення до участі у справі в якості третіх осіб Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

28.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому той зазначив, що служба в Державній пенітенціарній службі України не є службою в органах внутрішніх справ. А у зв`язку із тим, що Закон України "Про міліцію" втратив чинність на підставі пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", питання щодо проходження служби поліцейськими, у тому числі перерахунок строку служби, регулюються статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої служба в Державній кримінально-виконавчій службі не входить до переліку, який надає право на зарахування відповідних періодів роботи до стажу служби в поліції. Відтак і відсутні правові підстави для зарахування вказаного періоду до стажу служби позивача в поліції. Вважає, що відсутні підстави і для виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки виплата такої передбачена ч. 10 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію" для осіб, які звільняються у році звільнення, тоді як позивач досі проходить службу у структурному підрозділі відповідача (а.с. 26-31).

Ухвалою суду від 29.07.2020 клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви залишено без задоволення.

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 03.08.2020, позивач спростовуючи твердження відповідача, вказує на те, що служба в Державній пенітенціарній службі України здійснювалася в порядку встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" повинна зараховуватися до стажу служби в поліції. При цьому період навчання позивача з 15.08.2002 по 09.07.2005 в Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України курсантом має зараховуватися до вислуги років за наслідками закінчення відповідного навчального закладу та присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання (а.с. 68-72).

У запереченні на відповідь на відзив від 06.08.2020 представник відповідача наголошує на тому, що позивач до позову не надав належних та допустимих доказів проходження ним служби у кримінально-виконавчій службі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області з 15.08.2002 (а.с. 76-78).

Ухвалою суду від 20.08.2020 від ОСОБА_1 витребувано докази на підтвердження обставин проходження ним служби у кримінально-виконавчій службі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області у період з 15.08.2002 по 05.03.2013 (копія трудової книжки, наказ про зарахування на службу тощо); докази навчання у Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України та присвоєння після його закінчення офіцерського звання.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Повний текст судового рішення складений після виходу з відпустки судді головуючого у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області №17 о/с від 01.03.2013 ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 "ж" (за власним бажанням) (а.с. 10). Визначено вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні 10 років 06 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні - 13 років 00 місяців 28 днів.

21.12.2015 ОСОБА_1 прийнято на службу в Національну поліцію відповідно до наказу ГУНП в Полтавській області від 18.12.2015 №45 о/с як це видно з копії трудової книжки (а.с. 86).

Як повідомляє позивач, 11.11.2019 він звернувся до керівництва БПП в м. Кременчук з рапортом, в якому просив зарахувати йому до вислуги років у поліції період служби в Державній пенітенціарній службі України.

У відповідь на рапорт заступник командира ОСОБА_2 своїм листом від 02.12.2019 №22174/41/26/1/02-2019 фактично відмовив у його задоволенні вказавши, що серед відомств, зазначених у статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", військова служба в яких зараховується до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, додаткової оплачуваної відпустки, відсутня Державна пенітенціарна служба України (а.с. 12).

Не погодившись із правомірністю позиції відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV "Про державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

У попередніх редакціях частиною п`ятою статті 23 цього ж Закону було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Системний аналіз вищеприведених норм законодавства свідчить на користь висновку про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про державну службу"), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України "Про міліцію" та відповідні норми Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

З огляду на вищевикладене слід дійти висновку про те, що в правовому аспекті служба в органах внутрішніх справ (в подальшому - в поліції) є аналогічною службі персоналу органів і установ виконання покарань.

Відтак, твердження відповідача протилежного змісту суд визнає помилковими.

На виконання вимог суду щодо надання доказів на підтвердження обставин проходження служби в кримінально-виконавчій службі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області та інших доказів позивач надав засвідчені належним чином копії:

- витягу з трудової книжки серії НОМЕР_1 , відповідно до записів 1 та 2 якої той проходив службу в органах кримінально-виконавчої служби безперервно десять років шість місяців двадцять днів (а.с. 85);

- довідки Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 07.09.2020 №7/М-113/20 про періоди проходження служби колишнього співробітника державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (а.с. 86-87);

- довідки Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№69)" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 07.09.2020 №7/21-114/20 щодо її перейменувань (а.с. 88);

- послужного списку ОСОБА_3 . Державного департаменту України з питань виконання покарань (а.с. 89-93).

Відповідно до наданих доказів позивач у періоди:

- з 15.08.2002 по 08.07.2005 був курсантом Чернігівського юридичного училища Державного департаменту України з питань виконання покарань відповідно до наказу ЧЮК від 01.08.2002 №50 о/с;

- з 09.08.2005 по 16.05.2008 був начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Кременчуцької виправної колонії УДДУПВП в Полтавській області (№69) згідно з наказом УДДУПВП України в Полтавській області від 09.08.2005 №47 о/с;

- з 16.05.2008 по 21.05.2010 був оперуповноваженим оперативного відділу Кременчуцької виправної колонії УДДУПВП в Полтавській області (№69) відповідно до наказу УДДУПВП України в Полтавській області від 16.05.2008 №19 о/с;

- з 21.05.2010 по 05.03.2013 був старшим оперуповноваженим оперативного відділу Кременчуцької виправної колонії УДДУПВП в Полтавській області (№69) відповідно до наказу УДДУПВП України в Полтавській області від 21.05.2010 №27 о/с.

В період проходження служби позивачу були присвоєні спеціальні звання:

- рядовий внутрішньої служби - наказ по училищу №57 о/с від 05.09.2002;

- молодший сержант внутрішньої служби - наказу по коледжу №114 о/с від 23.12.2004;

- сержант внутрішньої служби - наказу по коледжу №114 о/с від 23.12.2004;

- лейтенант внутрішньої служби - наказ ДДУПВП №59 о/с від 08.07.2005;

- старший лейтенант внутрішньої служби - наказ УДДУПВП №45 о/с від 01.10.2007;

- капітан внутрішньої служби - наказ УДДУПВП №58 о/с від 01.11.2010.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про необхідність зарахування періоду служби ОСОБА_1 в органах Державної пенітенціарної служби України з 09.08.2005 по 05.03.2013 до стажу служби в поліції на підставі п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому не підлягає задоволенню вимога позивача про зарахування до цього стажу періоду його навчання у Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15.08.2002 по 08.07.2005, оскільки це не передбачено приписами статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".

Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено, що до вислуги років поліцейським додатково зараховується час їхнього навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, суд визнає безпідставними, оскільки цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Оскільки питання про призначення пенсії в даному випадку не йде, то й процедури визначені вищевказаним Законом до позивача застосованими бути не можуть.

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання відповідача перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням періоду служби в кримінально-виконавчій службі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області та виплатити заборгованість, а також зобов`язати відповідача перерахувати тривалість додаткової оплачуваної відпустки та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, суд виходить з того, що вказані вимоги є похідними від первісної вимоги щодо зарахування стажу позивача.

Відповідно, до моменту здійснення перерахунку стажу служби у відповідача не виникає обов`язку здійснювати перерахунок грошового забезпечення, тривалості додаткової оплачуваної відпустки та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку.

Таким чином спір з цього приводу між сторонами ще не виник.

За відсутності ж спору відсутні й підстави для судового реагування, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи те, що спір з приводу перерахунку грошового забезпечення, тривалості додаткової оплачуваної відпустки та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку ще не виник суд дійшов висновку про відсутність фактичних підстав для задоволення позову в частині вказаних позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог лише щодо визнання протиправними дій відповідача з приводу неврахування до вислуги років у поліції періоду служби в кримінально-виконавчій службі ДПтС України в Полтавській області у період з 09.08.2005 по 05.03.2013 та зобов`язання відповідача врахувати цей період до стажу служби ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов у цій частині вимог належить задовольнити.

В решті ж вимог позов належить залишити без задоволення.

Відтак позов слід задовольнити частково.

З приводу необхідності встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, на якому наполягає позивач, суд вказує, що зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, за приписами ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є правом, а не обов`язком суду, тому відповідну вимогу позивача, за відсутності обґрунтувань, суд залишає без задоволення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 25.06.2020 № 1009997650 (а.с. 7).

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі пропорційній до задоволеної частини позовних вимог, тобто у розмірі 105,10 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області (проїзд 40 років ДАІ, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області (проїзд 40 років ДАІ, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) щодо неврахування до вислуги років у поліції стажу служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань у період з 09.08.2005 по 05.03.2013 та зобов`язати відповідача зарахувати вказаний період до вислуги років у поліції ОСОБА_1 .

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 105 (сто п`ять) грн 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун