Рішення № 92039994, 07.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6808/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Одеса справа № 420/6808/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участі: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Пашутова В.Ю., відповідача Танасійчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до Південного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до Південного офісу Державної аудиторської служби України з урахуванням уточнення про визнання протиправними та скасування:

- пункту 1, викладеного в вимозі від 16.10.2019 році №15-08-23-14/5537-2019 відповідача, щодо перегляду тарифікаційних списків і штатних розписів ВМКЦ ПР; встановлення розміру доплати за підтримку постійної бойової готовності військ (сил), з урахуванням вимог абз. 2 п.1 постанови КМУ від 09 березня 1995 року №167 «Про питання оплати праці окремих категорій працівників (не військовослужбовців) Збройних Сил та інших військових формувань України». Забезпечити відшкодування безпідставних виплат працівникам вищевказаної доплати у загальній сумі 2161,57 тис. грн. та сплачені на неї суми єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) у загальній сумі 434,14 тис. грн.;

- пункту 2, викладеного в вимозі від 16.10.2019 році №15-08-23-14/5537-2019 відповідача, щодо внесення змін до тарифікаційних списків і штатних розписів ВМКЦ ПР; встановлення розміру доплати за наукове звання, з урахуванням вимог п.4.4.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 28.02.2006 року №125, та забезпечити відшкодування безпідставно виплачених сум доплати за наукове звання працівникам за 2016-2018 роки у загальній сумі 73,84 тис. грн. і, відповідно, відшкодування витрат на сплату ЄСВ на суму 11,76 тис. грн.;

- пункту 3, викладеного в вимозі від 16.10.2019 році №15-08-23-14/5537-2019 відповідача, щодо перегляду розмірів тарифу на платні медичні послуги згідно з вимогами пунктів 17, 18, 19 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2002 року №228, врахувати фактичні видатки на медикаменти та відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України вжити заходів по відшкодуванню втрат доходів ВМКЦ ПР у сумі 315,08 тис. грн.;

- пункту 4, викладеного в вимозі від 16.10.2019 році №15-08-23-14/5537-2019 відповідача, щодо відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості мешканців гуртожитку за спожиті комунальні послуги у загальній сумі 49,61 тис. грн. та, відповідно до пункту 12 Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.08.2016 року №400, п.п. 1.1 п.1 Договору від 16.03.2017 року №117/8, вжити заходів щодо відшкодування мешканцями гуртожитку плати за комунальні послуги та перерахування цих сум на рахунки КЕВ м.Одеса. Стягнути з відповідальних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 КЗпПУ, на користь Центру шкоду, заподіяну внаслідок безпідставного покриття за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб, у загальній сумі 49,61 тис. грн. Врахувати право працівників відшкодувати заподіяні втрати відповідно до ч.5 ст.130 КЗпПУ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 27.06.2019 по 09.09.2019 року Державною аудиторською службою України проводилась ревізія Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за результатом якої складено акт від 16.09.2019 року №08-11/6.

В подальшому, як зазначив позивач, на адресу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону надійшли вимоги щодо усунення виявлених порушень від 16.10.2019 року №15-08-23-14/5537-2019 (вх.№7163 від 29.10.2019 року).

Вважаючи вищенаведені вимоги Державної аудиторської служби України необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник Південного офісу Державної аудиторської служби України проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та наполягав, що оскаржувані вимоги є законними, обґрунтованими, та винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас представник відповідача зазначив, що згідно практики Верховного Суду з приводу розгляду справ за аналогічним предметом спору, зазначено, про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. При цьому, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідачем вказано, що Південний офіс Держаудитслужби пред`явив вимоги позивачу, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення та підконтрольна установа не може ставити питання про визнання протиправними вимоги Південного офісу Держаудитслужби, оскільки правильність їх обчислення може бути перевірена лише судом, який розглядатиме позов Держаудитслужби про стягнення цих збитків.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.02.2020 року без виходу до нарадчої кімнати задоволено заяву представника позивача та уточнено позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.02.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 13.02.2020 року клопотання представника позивача задоволено призначено по справі судово-економічну експертизу проведення якої доручено експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі до отримання судом результатів експертизи.

14.07.2020 року адміністративна справа №420/6808/19 надійшла на адресу Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року без виходу до нарадчої кімнати провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, відповідь на відзив інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

В період з 27.06.2019 по 09.09.2019 року відповідно до п.6.14 плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2019 року на підставі направлень від 26.06.2019, 16.07.2019, 22.07.2019, 05.08.2019, 27.08.2019, №452, 501, 502, 503, 526, 553, 580, 584 виданих начальником Південного офісу Держаудитслужби Муратовим О.М., ревізійною групою проведено ревізію окремих питань фінансово-господарчої діяльності Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року.

За результатами вказаної ревізії відповідачем 16.09.2019 року складено акт про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військово-медичного клінічного центру Південного регіону за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року №08-11/56 у висновках якого встановлено фінансові порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів Центру та інших порушень фінансової дисципліни.

Надалі, як встановлено судом Південним офісом Держаудитслужби направлено на адресу позивача вимогу від 16.10.2019 року №15-08-23-14/5537-2019 (т.1 а.с.82) щодо усунення порушень законодавства, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та вимоги щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Водночас у вищенаведеній вимозі проінформовано позивача про те, що відповідно до пунктів 8, 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю України», якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів орган Держаудитслужби має право звернутися до суду в інтересах держави.

Не погоджуючись з вимогою відповідача, а саме з пунктами 1-4, позивач звернувся до суду з цим позовом про скасування її пунктів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) (пункт 1 Положення про Держаудитслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43; далі - Положення № 43).

У частині другій статті 2 Закону № 2939-XII визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пунктів 7, 13 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Частиною другою статті 15 Закону № 2939-XII визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (зі змінами і доповненнями; далі - Порядок № 550).

У пункті 3 Порядку № 550 містяться наступні визначення:

фінансово-господарська діяльність об`єкта контролю - сукупність рішень, дій та операцій, які об`єкт контролю приймає та здійснює в частині володіння, використання та розпорядження фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами;

акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати; заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта;

винні особи - це особи, які відповідно до покладених на них обов`язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення.

За змістом пунктів 45, 46 Порядку № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення, зокрема: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю уповноважений здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти підконтрольній установі обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не підлягають примусовому стягненню шляхом пред`явлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому наявність чи відсутність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Таку правову позицію стосовно вирішення спорів означеної категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 23 лютого 2016 року (справа №818/1857/14), а також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року (справа №820/339/17), від 28 березня 2019 року (справа №813/1745/17), від 21 серпня 2019 року (справа №826/9924/18), від 11.12.2019 року (справа №160/641/19), від 12.03.2020 року №810/2625/16.

Щодо доводів позивача про негзоду із наявністю збитків, а також з їх розміром, про що йдеться в оскаржуваній вимозі, суд вказує на те, що наявність чи відсутність складу фінансових правопорушень, обґрунтованість і правомірність виявлених збитків, завданих місцевому бюджету, або ж безпосередньо об`єкту контролю, може бути предметом окремого позову органу державного фінансового контролю про їх стягнення.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16.

У справі, що розглядається, Держаудитслужба пред`явила до підконтрольної установи вимогу про усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії. При цьому у своїх вимогах вона вказує на виявлені збитки, їх розмір та зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Південного регіону вжити заходів щодо усунення виявлених порушень. Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмета доказування у цій справі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до Південного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування п.1,2,3,4 вимоги відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2020 року

Суддя Іванов Е.А.

.