Рішення № 92039826, 06.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8473/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, в якому позивачі просять зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейства України в Одеській області подання про повернення:

- ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 2759,95 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 20918 від 11.10.2019 року;

- ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 2759,95 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 20974 від 11.10.2019 року.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивачі просять суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до договору, позивачі придбали квартиру за 551989 грн. у рівних частинах (по 1/2 кожен);

- 11 жовтня 2019 року позивачами було помилково сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу вищевказаної квартири у розмірі 2759 грн. 95 коп. кожним із позивачів. 15 липня 2020 року позивачі звернулись до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із клопотаннями щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна на загальну суму 5519,9 грн. (по 2759 грн. 95 коп. кожному із позивачів). Але листами № 1500-0502-8/51044 від 27.07.2020 та 1500-0502-8/51041 від 27.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що не може надати подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування через відсутність інформації щодо прав власності громадян на нерухоме майно;

- нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування;

- у постанові від 3 липня 2018 у справі № 819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу;

- відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 819/976/17 та у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 607/14722/16-а;

- оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- позивачі звернулись до Головного управління 15.07.2020 та 16.07.2020 щодо повернення сплачених коштів на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості. Головним управлінням було розглянуто звернення позивачів від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042653 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042813, від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042652 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042811, та 27.07.2020 за вих. № 1500-0502-8/51044, № 1500-0502-8/51041 були надані обґрунтовані відповіді позивачам щодо неможливості повернення коштів;

- враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно;

- з 1 січня 2013 року функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Зазначений Реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно;

- наразі не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбане особою вперше. Тому Головне управління немає можливості надати позивачам подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в загальній сумі 5519,90 грн.;

- враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених доводів позивачами у позовній заяві, відсутні законні підстави для її задоволення, оскільки Головне управління діяло лише на підставі норм діючого законодавства України;

- при розгляді справи необхідно врахувати обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян. До того ж згідно з ч. 3 ст. 113 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв`язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону та спрямуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Станом на 06.10.2020 року письмові пояснення третьої особи щодо позову та/або відзиву до суду не надійшли

При цьому суд також звертає увагу учасників справи, що відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

11 жовтня 2019 року між позивачами, як покупцями, та ОСОБА_3 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 4207, про те, що: продавець передає у власність, а покупці приймають у власність у рівних частинах кожний. Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 551989,00 грн., які продавець отримав від покупців повністю до підписання цього договору у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з рахунків покупців на рахунок продавця. (а.с.5-6)

У зв`язку з чим, відповідно до квитанцій № 20918 та № 20974 від 11 жовтня 2019 року позивачами сплачено по 2759,95 грн., призначення платежу: збір з операцій придбання куп прод нерух майна ; платники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а.с.9-10)

Листами від 27.07.2020 року № 1500-0502-8/51044 та № 1500-0502-8/51041 (а.с.11, 12) відповідач на звернення позивачів від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042653 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042813, від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042652 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042811 повідомив останніх про таке:

- відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше;

- повернення зазначеного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду України. Враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно;

- з 01.01.2013 функціонує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

- зазначений Реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно;

- тому надати позивачам подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2759,95 грн., кожному, неможливо.

Не погоджуючись, фактично, із наданими відповідачем відповідями-відмовами, викладеними в листах від 27.07.2020 року № 1500-0502-8/51044 та № 1500-0502-8/51041, позивачі звернулися до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачами суду також надано копії, зокрема, Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.7-8):

- № 184582830 від 11.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником лише та виключно 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 4207, виданий 11.10.2019, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В.;

- № 184583160 від 11.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є власником лише та виключно 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 4207, виданий 11.10.2019, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР), зокрема, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Закону № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі – Порядок № 1740).

Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку № 1740, зокрема, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як встановлено судом, факт придбання позивачами нерухомого майна вперше підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 184582830 від 11.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником лише та виключно 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 4207, виданий 11.10.2019, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 184583160 від 11.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є власником лише та виключно 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 4207, виданий 11.10.2019, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В.

Отже, позивачі на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2019 року, вперше придбали житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивачів щодо придбання ними житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачами будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у них права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі – Порядок № 787).

Відповідно п. 5 Порядку № 787, зокрема, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно з пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачів про придбання ними житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ними будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у них права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання у відзиві на позовну заяву на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачам в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 819/442/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 802/1566/17-а, від 13 грудня 2018 року у справі № 813/969/17, від 31 січня 2018 року у справі № 819/1667/17 тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- правова позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою, такою що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини;

- відповіді-відмови, викладені в листах від 27.07.2020 року № 1500-0502-8/51044 та № 1500-0502-8/51041, на звернення ОСОБА_1 від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042653 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042813 та на звернення ОСОБА_2 від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042652 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042811, надані відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, відповідно, та керуючись положенням ч. 2 ст. 9 та п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав та інтересів позивачів визнати їх протиправними, відповідно

- наявні підстави для задоволення похідних від висновків суду позовних вимог позивачів зобов`язального характеру, отже адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачами до позовної заяви додано квитанції від 31.08.2020 року № 818Х-С8КК-Х87А-0РРН та № АН6Х-К8Е0-Е4Н4-2С22 на суму по 840,80 грн. кожна. (а.с.13-14)

Відповідно стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачів підлягає сума судового збору в розмірі по 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) кожному.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385), третя особа – Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (місцезнаходження: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009; ідентифікаційний код юридичної особи: 38016923), про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладені в листах від 27.07.2020 року № 1500-0502-8/51044 та № 1500-0502-8/51041, на звернення ОСОБА_1 від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042653 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042813 та на звернення ОСОБА_2 від 15.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042652 та від 16.07.2020 № ВЕБ-15001-Ф-С-20-042811.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернутись з поданням, в порядку, передбаченому п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним в сумі 2759,95 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок), сплаченого згідно з квитанцією № 20918 від 11 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернутись з поданням, в порядку, передбаченому п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про повернення ОСОБА_2 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого нею в сумі 2759,95 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок), сплаченого згідно з квитанцією № 20974 від 11 жовтня 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.