Рішення № 92039814, 06.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4602/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в якому позивач просить:

визнати бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України протиправною та зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України звернутися з поданням до органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) у безготівковій формі за банківськими реквізитами ІВАN НОМЕР_2 з державного бюджету помилково зарахованих до нього коштів у розмірі 6 800,00 гривень.

Позов обґрунтований наступним.

З метою реалізації права Позивачка через свого представника - Данилюка А.Б. 30 січня 2020 року звернулася до Департаменту ДАБІ в Одеській області із заявою про зобов`язання вчинити дії, у якій просила підготувати подання до органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) у безготівковій формі за банківськими реквізитами ІВАN НОМЕР_2 з державного бюджету помилково зарахованих до нього коштів у розмірі 6 800,00 грн.

26 березня 2020 року представником Позивачки - Данилюком А.Б. був отриманий лист Департаменту ДАБІ в Одеській області від 14 лютого 2020 року № 1015-05/1- 1113 - відповідь на вказану заяву, у якому зазначено, що Департамент не є органом, який контролює справляння надходжень бюджету, а отже, підготовка бажаного подання до Державної казначейської служби України не належить до повноважень Департаменту.

Також, представником позивача отримано лист ДАБІ України від 21.02.2020 року №40-704-16/1431-20 про розгляд заяви від 30.01.2020 року, яким відмовлено у внесенні подання про повернення коштів.

Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її права, зокрема, на володіння своїм майном.

На думку позивача, ухилення відповідача від виконання свого обов`язку щодо підготовки та направлення до органів Державної казначейської служби України вищевказаного подання є порушенням її права на мирне володіння своїм майном, оскільки за умови скасування постанови №495 від 28 серпня 2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 523/17960/18, фактично була втрачена законна підстава «позбавлення» ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 6 800 грн. У такому разі не можна говорити про справедливий баланс між втратами Позивачки та суспільним інтересом, оскільки у діях ОСОБА_1 встановлена відсутність складу адміністративного правопорушення, що виключає можливість задоволення будь-якого суспільного інтересу, пов`язаного з забезпеченням законності, шляхом притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у виді штрафу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року №106, Держархбудінспекція є органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21081100.

Наказом Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію» від 14.01.2011 року № 11 затверджена класифікація доходів бюджету, відповідно до якої кодом 21081100 позначаються адміністративні штрафи та інші санкції.

Держархбудінспекція є органом, що контролює справляння надходжень до бюджету у виді адміністративних штрафів та інших санкцій, що застосовуються за порушення особами містобудівного законодавства.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року №294 Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Територіальним органом ДАБІ України є Департамент ДАБІ в Одеській області, який реалізує повноваження першого, зокрема, й у сфері контролю за справлянням надходжень до бюджету у виді адміністративних штрафів та інших санкцій за порушення містобудівного законодавства, а тому Позивачка обґрунтовано та правомірно звернулася до Відповідача з вимогою про направлення бажаного подання.

Процесуальні дії

02.06.2020 р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

Ухвалою суду від 14.07.2020 року задоволено клопотання представника позивача та продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

14.07.2020 року у підготовчому засіданні прийнято заяву позивача (в порядку ст. 47 КАСУ) про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі.

Відзив у встановлений в ухвалі суду строк відповідачем не наданий.

ОБСТВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26 липня 2018 року посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області із виходом за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Ліски, вул. Ліненка, 39 проведено позапланову перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за наслідком чого у цей же день головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ в Одеській області Рідош Р.В. складено акт яким встановлено, що під час перевірки забудовник - ОСОБА_1 відмовилася допускати посадову особу Департаменту на об`єкт будівництва та надавати відповідну дозвільну та правоустановчу документацію на земельну ділянку і розпочаті будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушила положення п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та пп. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року за № 553.

26 липня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Рідош Р.В. складено протокол про адміністративне правопорушення.

28 серпня 2018 року на підставі матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Рідош Р.В. винесено постанову № 495, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

09 жовтня 2018 року на адресу позивачки надійшов лист з постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2018 року (ВП № 57328284).

26 березня 2019 року ОСОБА_1 сплатила на користь держави 7 549,00 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 523/17960/18 було визнано протиправною та скасовано постанову № 495 від 28 серпня 2018 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП.

30 січня 2020 року представник позивача Данилюк А.Б. звернувся до Департаменту ДАБІ в Одеській області з заявою про зобов`язання підготувати подання до органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 у безготівковій формі за банківськими реквізитами ІВАN НОМЕР_2 з державного бюджету помилково зарахованих до нього коштів у розмірі 6 800,00 грн.

26 березня 2020 року отриманий лист Департаменту ДАБІ в Одеській області від 14 лютого 2020 року № 1015-05/1-1113, яким відмовлено у внесенні подання.

Також, позивачем отримано лист ДАБІ України від 14.02.2020, у якому зазначено:

«…Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Повноваження Держархбудінспекції у сфері містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з п. 7 Положення, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Відповідно до п. 14 Положення, Держархбудінспекція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, ' які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Відповідно до п. 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім! помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Як вбачається з доданої до заяви копії квитанції про сплату штрафних санкцій від 26.03.2019, ОСОБА_1 були добровільно сплачені застосовані до неї штрафні санкції на рахунок отримувача Лиманський РВДВС ГТУЮ у розмірі 7549,00 грн.

Таким чином, Держархбудінспекція не має підстав для звернення до органів Державної казначейської служби України з відповідним поданням, оскільки Держархбудінспекція не була і не є розпорядником коштів, сплачених ОСОБА_1 за відповідною постановою.

Враховуючи вищевикладене, питання викладені у Вашій заяві не належать до повноважень Держархбудінспекції..».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Правовідносини щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету регулюються Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 446 розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182), є нормативно правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, який підлягає застосуванню судом відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Відповідно до пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

При цьому, повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У вказаному пункті 5 Порядку №787 також зазначено, що подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку №787 подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пункту 10 Розділу І Порядку, подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Аналіз положень вищезазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі підтвердження факту помилкової сплати коштів до бюджету, вони можуть бути повернуті за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про помилкове або надмірно зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджеті.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №826/1460/16 від 13.02.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась із заявою до Департаменту ДАБІ України щодо направлення подання на повернення помилково зарахованих до бюджету коштів, отже позивачем дотримано обов`язкову умову для здійснення повернення помилково сплачених сум.

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

В свою чергу, відповідачем по справі - ДАБІ України, який є органом, що контролює справляння надходжень до бюджету, не надано подання про повернення коштів, що свідчить про його бездіяльність.

Крім цього, на адресу суду від ДАБІ України не надходило відзиву щодо правової позиції у спірних правовідносинах.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст. 159 КАСУ).

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, тобто відсутність дій, які повинен був вчинити суб`єкт владних повноважень, але не вчинив, що потягло за собою порушення прав чи інтересів фізичної чи юридичної особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства».

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії», заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України», заява №20390/07).

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено подання позивачем відповідачу необхідних документів, а відтак з боку відповідача ДАБІ України, має місце оскаржувана бездіяльність та, як наслідок, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України протиправною та зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України звернутися з поданням до органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) у безготівковій формі за банківськими реквізитами ІВАN НОМЕР_2 з державного бюджету помилково зарахованих до нього коштів у розмірі 6 800,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_3

Державну архітектурно-будівельну інспекцію України - адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ - 37471912

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.