Ухвала суду № 92039588, 07.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8222/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 жовтня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Грень Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

встановивив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу №Ф-253-17 від 15.03.2018.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи:

- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 позивач) не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке:

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, відповідно до частини третьої вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України “Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2465-VI (далі Закон №2464-VI) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Таким чином, вимога про сплату єдиного внеску може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску такої вимоги.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08 серпня 2019 року у справі №480/106/19, від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.

Судом встановлено, що згідно комп`ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” , що ОСОБА_1 звертався до Головного управління ДПС у Львівській області із позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-253-17 від 15.03.2018.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року в адміністративній справі №380/5431/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування вимоги повернуто у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви.

Повторно з даною позовною заявою позивач звернувся 30 вересня 2020 року, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті, у якому було скеровано позов до суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що про оскаржувану податкову вимогу дізнався 10 червня 2020 року отримавши з державної виконавчої служби постанову про відкриття виконавчого провадження. В подальшому позивач звернувся з листом до Головного управління ДПС у Львівській області про надання копії вимоги, розрахунків за період виникнення заборгованості та причину виникнення податкового боргу. 23 червня 2020 позивач отримав відповідь від Головного управління ДПС у Львівській області та одразу звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Вважає вимогу протиправною, оскільки з 2016 року не займається підприємницькою діяльністю, знятий з обліку, є пенсіонером, учасником бойових дій з 2015 року та інвалідом. Просить поновити строк звернення до суду.

Наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави визнаються судом неповажними, оскільки не містять достатніх та належних обґрунтувань наявності поважних причин пропуску вказаного строку та позивачем не надано жодних підтверджуючих доказів.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Великої Британії” Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі “Мельник проти України” зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №804/6785/15, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 року у справі №804/2647/17, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №813/3695/17.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, суд вбачає за необхідне надати можливість позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати належні підстави для поновлення строку та підтверджуючі докази.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування (ч. 7 ст. 161 КАС України).

Так, позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 15.03.2018 №Ф-253-17. Поряд з цим, вказану податкову вимогу до позовної заяви не додано.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року №3674-VI (надалі – Закон №3674-VI).

За визначенням, наведеним в частині першій статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 №294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру - у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання цього адміністративного позову ставка судового збору становить 840,80 грн.

В адміністративному позові позивач вказує, що на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанція.

На підтвердження вищевикладеного, позивачем до матеріалів справи надано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 16.08.2016.

Суд звертає увагу позивача, що Законом № 3674-VI передбачено вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі, оскільки позивач оскаржує дії відповідача, які порушують його права не як учасника бойових дій, тобто спір виник з приводу не проведення відповідачем повного розрахунку при звільненні позивача зі служби.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про “справи, пов`язані з порушенням їхніх прав”, вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

Суд зазначає, що даний спір не пов`язаний з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій та в даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов`язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій.

Оскільки судом не встановлено, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом заявлено вимоги про порушення його прав, передбачених статтею 12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а отже, позивачем має бути сплачений судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (№ рішення в ЄДРСР 85412901) та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2020 №9901/70/20 (11-128заі20).

Враховуючи викладене, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн, надати документ про сплату судового збору або надати суду інші докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору з підстав зазначених у Законі України “Про судовий збір”.

Реквізити рахунку для сплати судового збору за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду такі: отримувач коштів: УКуЗаліз.р м.Льв./Залізничний/22030101; код отримувача: 38007594; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); банк отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA978999980313101206084013003, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір за подання позову. Ця інформація висвітлена на офіційному сайті Львівського окружного адміністративного суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі “Судовий збір”.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя –

ухвалив:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб:

скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої долучити:

- заяву про поновлення строку звернення до суду та вказати належні (поважні) підстави для поновлення строку та надати підтверджуючі докази;

- оригінал платіжного документа про сплату судового збору в сумі 840,80 грн.;

- належним чином завірену копію оскаржуваної податкової вимоги від 15.03.2018 № Ф-253-17.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Грень Н.М.