Рішення № 92039580, 06.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6221/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0998 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини А0998 (далі – ВЧ А0998, відповідач), згідно з якою позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0998 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 року по 03.01.2020 року;

- зобов`язати Військову частину А0998 встановити, для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2016 року базовий місяць січень 2008 року, а з 01.03.2018 року фіксовану суму індексації в розмірі 4 258,75 грн;

- зобов`язати Військову частину А0998 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 4 258.75 грн., на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 року по 03.01.2020 рок в сумі 146 197,88 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 06.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 проходила військову службу у ВЧ А3414, яку в подальшому було розформовано та включено до складу ВЧ А0998, наказом від 03.01.2020 її було виключено зі списків ВЧ А0998 і всіх видів забезпечення. Так як відповідачем не було надано відомостей щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період служби позивачем у ВЧ ппВ0111 (А3414) є підстави вважати, що індексація грошового забезпечення за даний період не виплачувалася. Щодо періоду проходження військової служби позивачем у ВЧ А0998 зазначено, що індексація виплачувалася не в повному обсязі. На переконання позивача, вищевказані дії відповідача є незаконними та протиправними.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов. Вказує, що згідно Зведеної таблиці споживчих цін у січні 2015 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який склав 103,1%. Тому січень 2015 року необхідно вважати базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2015 по 07.01.2018. За повідомленням фінансово-економічної служби ВЧ А0998 всім військовослужбовцям частини індексація нарахована та виплачена по 31.12.2015 включно. Окрім цього згідно довідки позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за грудень 2018, січень-грудень 2019 та січень 2020. Зазначає, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України з січня 2016 по листопад 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Позивач надала відповідь на відзив. Не погоджується з позицією відповідача, зазначає, що виплата надбавки до грошового забезпечення не впливає на розрахунки індексації, відтак базовим місяцем для нарахування індексації повинен залишатися січень 2008 року.

Крім цього позивач наголошує, що відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у неї права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходила військову службу у Військовій частині А3414 (пп В0111) « 3-й окремий мотопіхотний батальйон «Воля», з 01.12.2016 року (наказ №324) по 31.10.2018 року (наказ №206), яка перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини А0998.

В подальшому Військову частину А3414 (пп В0111) було розформовано та включено до складу Військової частини А0998. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу та на усі види забезпечення військової частини А0998, що підтверджується копією військового квитка серія: НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ А0998 (по особовому складу) від 18.12.2019 №201-РС ОСОБА_1 звільнено в запас за пп. «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) відповідно до п. 2 ч. 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Наказом командира ВЧ А0998 від 03.01.2020 року №2, позивача було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

25.04.2020 року позивач звернувся до ВЧ А0998 з заявою від 23.04.2020 про надання відомостей про нараховане та виплачене їй грошове забезпечення за весь період проходження служби у відповідності до роздавальних відомостей, зокрема довідки про виплату або невиплату індексації грошового забезпечення.

У відповіді від 15.05.2020 року №2275вих відповідач зазначив, що відомості на виплату грошового забезпечення військової частини пп В0111 (А3414), були здані ним в архів Міністерства оборони України.

23.05.2020 року позивач звернулася до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України з заявою про надання відомостей щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у військовій частині пп ВО111 (А3414) а також відповідних витягів з наказів командира частини про зарахування та виключення зі списків особового складу частини.

У Довідці Галузевого державного архіву від 13.07.2020 №179/1/ВОЗ/1352 зазначено що документи ВЧ А3414 (пп ВО111) та 0990 за запитуваний період на зберігання до архіву не надходили.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та невірного її розрахунку протиправною, позивач, звернулася до суду з цим позовом.

Щодо покликань відповідача на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду слід зазначити наступне.

Категорія до якої відноситься справа, що розглядається, належить до справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, які пов`язані зі звільненням з публічної служби.

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, звернення працівників до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усі виплати, на які працівник має право згідно умов трудового договору та відповідно державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком (постанова Верховного Суду України від 26.10.2016 №6-1395цс16).

Враховуючи вказане та позицію Верховного Суду України у подібних правовідносинах, суд вважає, що не підлягають застосуванню норми статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду. Суд враховує положення статті 233 КЗпП України, якими передбачено право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а відтак позивачем не пропущено строк звернення до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі – підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі – Закон України №108/95-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Частиною 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно зі ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ст. 12 Закону №2011-XII. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно зі ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.ч. 1,6 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

З аналізу вказаних норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Частиною 2 ст. 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Таким чином індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.

Зі змісту довідки про грошове забезпечення позивача від 10.07.2020 №2398вих вбачається що у період з грудня 2018 року по січень 2020 року ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалося індексація грошового забезпечення у сумах, вказаних у цій довідці.

Дослідивши матеріли справи та сукупно проаналізувавши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позивачем не наведено аргументів чому суми у довідці від 10.07.2020 №2398вих за вказаний період є невірними, обчисленими з порушенням вимог законодавства, а тому суд вважає такі необґрунтованими.

З огляду на вищенаведене дії відповідача за цей період не можуть вважатися протиправними, а підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату індексації у вказаному періоді – відсутні.

Однак відомості про здійснення нарахування та проведення виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.11.2018 – відсутні, відповідач такі обставини належним чином не аргументував. Факт не проведення таких нарахувань та виплат за вказаний період відповідачем не спростовується. А тому дії щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за вказаний період, на переконання суду є протиправними та неправомірними.

Суд вважає за доцільне зауважити що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд звертає увагу, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Покликання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації суд оцінює критично, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Також з огляду на вказане вище, суд не вважає об`єктивними покликання відповідача на розпорядження та вказівки вищих органів військового управління щодо призупинення нарахування та виплати індексації.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Враховуючи те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, враховуючи протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.11.2018, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

При цьому слід зауважити, що суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача і таке нарахування ще не здійснювалося.

Суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця та оскільки така індексація позивачу не нараховувалася, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.

Суд також, не може брати до уваги покликання сторін на визначення базового місяця та аргументації позивачем його конкретної позицій, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому доводи позивача в цій частині є передчасними, оскільки індексацію грошового забезпечення відповідачем ще не нараховано.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Сторонами, суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А0998 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2016 року по 30.11.2018 року.

Зобов`язати військову частину А0998 (81001, Львівська область, м. Яворів, вул. Івана Хрестителя, 1; ЄДРПОУ 07652444) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 року по 30.11.2018 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя В.М. Сакалош