Рішення № 92039305, 07.10.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1909/20

провадження № 2-ап/340/22/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Кропивницького районного відділу ДВС Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вул. Преображенська,2, м. Кропивницький,25006

про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1)поновити строк на оскарження постанов;

2)визнати незаконною та скасувати постанову Кіровоградського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 12.09.2016 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 62773,91 грн.;

3) визнати незаконною та скасувати постанову Кропивницького районного відділу ДВС Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.04.2020 року про відкриття провадження у ВП №61744695.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем неправомірно прийнято оскаржувані постанови.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження.

Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.

На адресу суду відповідачем надано відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувані позивачем постанови прийняті у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", а сам державний виконавець при виконанні рішення суду діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Від сторін надійшли звернення, відповідно до яких просили розглянути справу у їх відсутності.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши наявні матеріали справи та визначивши відповідні їм правовідносини сторін, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.08.2009 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області прийнято рішення по справі №2-502/2009, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", від імені якого діє Кіровоградська філія АБ "Укргазбанк" кредитну заборгованість в сумі 78 441,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2009 року становить 597049,56 грн. та 30689,50 грн.

19.08.2009 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист по даній справі

10.04.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровоградського районного управління юстиції, відповідно до ст.ст.17,19,20,25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37486932 з виконання виконавчого листа №2-502/2009 від 19.08.2009р., виданого Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ "Укргазбанк" в сумі 627739,06 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження №37486932 міститься постанова державного виконавця органу державної виконавчої служби Кіровоградського районного управління юстиції від 12.09.2016 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 62 773,91 грн.

09.01.2019 року представником стягувача ПАТ "Укргазбанк" подано до Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області заяву про повернення виконавчого листа №2-502/2009 від 19.08.2009 р. стягувачу.

07.02.2019 року державним виконавцем Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 61814,87 грн. у виконавчому провадженні №37486932.

Постановою державного виконавця Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 07.02.2019р. виконавчий лист №2-502/2009 від 19.08.2009р., виданий Кіровоградським районним судом Кіровоградської області повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", в якій також зазначено про виведення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.02.2019 року в окреме виконавче провадження.

18.02.2019р. державним виконавцем Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області прийнято постанову про виправлення арифметичної помилки у постанові про стягнення виконавчого збору від 07.02.2019р. у виконавчому провадженні №37486932, змінено суму стягнення з 61814,87 грн. на 62773,90 грн.

Позивачем в судовому порядку оскаржено постанову від 07.02.2019 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 61814,87 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року в справі №340/744/20 (головуючий суддя – Кармазина Т.М.) скасовано постанову Кіровоградського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 07.02.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 62 773,90 грн. у виконавчому провадженні №37486932 (а.с.85-88).

Виконавче провадження №58368315 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у сумі 62773,90 грн. на підставі рішення суду було закінчено, арешти з коштів знято.

На підставі постанови від 12.09.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, 09.04.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 62 773,91 грн.

Так, позивач зазначає, що всупереч висновкам, викладеним у рішенні Кіровоградського ОАС від 20.03.2020 року, відповідачем відкрито нове виконавче провадження про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору на підставі постанови від 12.09.2016 року.

Також позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 09.04.2020року, тобто майже через 4 роки після винесення постанови від 12.09.2016 р., тоді як законом встановлено строк пред`явлення до виконання у 1 рік.

В даному випадку, позивач не погодившись з постановами від 12.09.2016 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 62773,91 грн. та від 09.04.2020 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у ВП№61744695 звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

До 05.01.2017року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначались Законом України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.2 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Частиною 1 ст. 31 Закону №606-ХІV передбачено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №606-ХІV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону №606-ХІV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, Законом №606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець розпочинає примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Враховуючи ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення у строк для самостійного його виконання, керуючись статтею 27 Закону №606-XIV, державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 32 Закону №606-XIV, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі 340/744/20 на підставі наданого виконавчого провадження №37486932 встановлено, що державним виконавцем протягом періоду перебування вищезазначеного виконавчого листа на виконанні вчинено дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження №37486932 міститься постанова державного виконавця органу державної виконавчої служби Кіровоградського районного управління юстиції від 12.09.2016 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 62773,91 грн.

Також, в матеріалах виконавчого провадження №37486932 містяться розрахунки розподілу стягнутих з боржника ОСОБА_1 сум для задоволення вимог стягувачів за даним виконавчим провадженням, які містять відомості про стягнення з позивача сум виконавчого збору на підставі постанови державного виконавця від 12.09.2016 року та розпорядження (а.с.77-зв., 79-79зв., 80, 81зв., 86зв., 87, 90зв., 103зв., 104). Про сплату позивачем вказаних сум свідчать також копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 18.05.2017 року у ВП №37486932 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

З викладеного вбачається, що відповідачем вживалися у виконавчому провадженні № 37486932 заходи примусового виконання та передбачені Законом №606-XIV необхідні дії спрямовані на примусове виконання рішення суду, що свідчить про те, що державним виконавцем здійснювалось саме примусове виконання щодо стягнення з позивача суми, визначеної рішенням суду та зазначеної у виконавчому листі.

Згідно ч.ч.1,3 ст.28 Закону №606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначеному розмірі виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Враховуючи, що позивачем не було надано документального підтвердження виконання рішення суду у строк для самостійного його виконання, та подальше примусове виконання державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №37486932 рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.08.2009 року, яке набрало законної сили 17.08.2009 року, про стягнення з позивача на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", від імені якого діє Кіровоградська філія АБ "Укргазбанк" кредитну заборгованість в сумі 78 441,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2009 року становить 597049,56 грн. та 30689,50 грн., державним виконавцем, у відповідності до вимог статті 28 Закону №606-ХІV, 12.09.2016 року винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 62773,91 грн.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.09.2016 року та відсутність законних підстав для задоволення адміністративного позову у цій частині.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу (п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону №606-XIV).

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону №606-XIV.

Згідно з п.п.5,6 ч.1 ст.18 Закону №606-XIV у виконавчому документі зазначаються, зокрема: дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону №606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначаються статтею 22 Закону №606-XIV.

Так, згідно з ч.1 ст. 22 Закону №606-XIV, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (п.1 ч.2 ст.22 Закону №606-XIV).

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 23 Закону №606-XIV, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Частина перша статті 24 Закону №606-XIV визначає, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання (ч.2 ст. 24 Закону №606-XIV).

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Оскаржувана постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження №61744695 щодо виконання постанови б/н, виданої 12.09.2016 року Кропивницький РВ ДВС щодо стягнення виконавчого збору на користь держави в сумі 62773,91 грн. прийнята 09.04.2020 року. У ній зазначено, що виконавчий документ набрав чинності 12.09.2016 року.

З 05.10.2016 року, умови і порядок виконання судових рішень, рішень інших органів (їх посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з ч.1 ст. 3 вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1404-VІІІ, виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Суд врахував, що спірне рішення від 09.04.2020 року відповідає вказаним вимогам Закону щодо його оформлення.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання врегульовані ст.22 Закону №606-XIV, чинного на час прийняття постанови №37486932 від 12.09.2016 року, якою з позивача має бути стягнуто виконавчий збір в сумі 62773,91 грн.

Зокрема, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Зважаючи, що згадана вище постанова про стягнення виконавчого збору винесена 12.09.2016 року, яка того ж дня набрала законної сили, кінцевим терміном для пред`явлення (в редакції ст.22 Закону №606-XIV) її до виконання є 12.09.2017року. У разі пропуску такого строку відповідач не набуває права на відповідне стягнення.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів жодним належним доказом дотримання ним встановленого строку для пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору, у т.ч. доказів переривання такого строку або рішення суду щодо його поновлення.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Згідно з абзацом третім ч.5 ст.13 Закону №1404-VІІІ, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Оскільки відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, строків і меж, визначених законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оспорюваного рішення від 09.04.2020 року про відкриття виконавчого провадження та наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2020 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 14.05.2020 року (а.с. 15); детальний опис від 11.06.2020 року(а.с.16) та квитанція від 11.06.2020 року (а.с. 19).

Проте позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у даній справі; не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку, що звернення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кропивницького районного відділу ДВС Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанов - задовольнити частково.

Скасувати постанову Кропивницького районного відділу ДВС Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.04.2020 року про відкриття виконавчого провадження у ВП №61744695 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 62773,90 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (ЄДРПОУ: 34977753).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко