Рішення № 92038989, 06.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2020 року Справа № 808/3200/17 ПР/280/17/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами загального, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Головного управління Національної гвардії України

2. військової частини 3057 Національної гвардії України

3. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної гвардії України (далі – відповідач 1), військової частини 3057 Національної гвардії України (далі – відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 3) про визнання протиправними дій відповідачів та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , після звільнення з військової служби, стало відомо про численні порушення відповідачами 1,2 його прав в частині нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення. Так, відповідачем 2 протиправно виключено позивача зі списків особового складу військової частини без проведення повного розрахунку, а саме без нарахування та виплати у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненням за станом здоров`я; без нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій; без повернення незаконно утриманого військового збору. Крім того, позивачу видано довідку для обчислення пенсії без урахування додаткових видів грошового забезпечення, що призвело до порушення його прав в частині належного пенсійного забезпечення. Також вказує, що має право на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Вважає дії відповідачів протиправними, із посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та підзаконних нормативно-правових актів просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 808/3200/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018 у справі №808/3200/17 скасовано. Справу №808/3200/17 направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

10.06.2020 матеріали адміністративної справи №808/3200/17 повернуто до Запорізького окружного адміністративного суду.

10.06.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну позовних вимог (вх. №26800), в якій позовні вимоги викладено в наступній редакції:

визнати незаконним та протиправним наказ військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.01.2017 №9 в частині виключення позивача із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 16.01.2017, та скасувати його;

визнати незаконними та протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не проведення із позивачем повного розрахунку в день звільнення та виключення із списків особового складу військової частини, тобто не забезпечення грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням;

визнати незаконними та протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України щодо утримання із грошового забезпечення позивача військового збору протягом вересня 2015 року – січня 2017 року;

визнати незаконними та протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України щодо утримання із грошового забезпечення у лютому 2016 року винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 грн. 89 коп.;

визнати незаконними та протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України щодо нарахування грошового забезпечення за грудень 2016 року, у порушення законодавства України;

визнати незаконними та протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України щодо нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я лише за один календарний рік у порушення чинного законодавства України;

визнати незаконними та протиправним дії військової частини 3057 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України щодо оформлення та подання до ГУ ПФУ документів для призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_2 , без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячної винагороди в розмірі 60%; винагороди за участь в антитерористичній операції, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальних проблем, а також вихідної допомоги при звільненні;

визнати незаконними та протиправним дії військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, в розмірі 6727,00 грн.;

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок одноразової грошової допомоги, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я, та здійснити виплату перерахованих сум з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням встановлених податків, зборів та обов`язкових платежів, відповідно до наказу МВС України від 04.07.2014 №639 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» і провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату;

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення, та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору, за період з вересня 2015 року по січень 2017року;

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 незаконно утриманих коштів за грудень 2015 року у вигляді винагороди за безпосередню участь в антитерористичні операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 грн. 89 коп.;

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення за грудень 2016 року з урахуванням невиплачених коштів, у зв`язку з невірним нарахуванням грошового забезпечення, та здійснити відповідну виплату;

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України виключити позивача із списків особового складу вищезазначеної військової частини, саме в день проведення із позивачем усіх необхідних розрахунків і видів забезпечення (грошового, продовольчого і речового);

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017 рік, в розмірі 6727,00 грн., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з лав Національної гвардії України у запас та виключенням із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 16.01.2017, до дня нарахування і виплати належного позивачу грошового забезпечення, включаючи грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 240,25 грн., за кожний день затримки розрахунку при звільненні;

зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України та Головне управління Національної гвардії України надати до ГУ ПФУ Запорізької області довідку про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення за період служби за контрактом у військовій частині 3057 НГУ перед звільненням з 09.07. 2015 по 31.12.2016 включно, з зазначенням в ній окремими рядками спірних виплат, а саме: щомісячної винагороди в розмірі 60%; винагороди за участь в антитерористичні операції, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальних проблем, а також вихідної допомоги при звільненні;

зобов`язати ГУ ПФУ Запорізької області, на підставі оновленої довідки військової частини 3057 НГУ про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, здійснити перерахунок призначеної позивачу з 17.01.2017 пенсії по інвалідності та визначити її розмір з врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірні виплати;

зобов`язати ГУ ПФУ Запорізької області сплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в належному обсязі, починаючи з 17.01.2017, із врахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати ГУ ПФУ Запорізької області провести розрахунок різниці між фактично виплаченою ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 17.01.2017, та розміром пенсії по інвалідності, що мала бути обчислена, нарахована та сплачена йому з 17.01.2017, з врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірних виплат та надати цей розрахунок.

Ухвалою суду від 12.06.2020 призначено підготовче засідання на 09.07.2020.

23.06.2020 від позивача надійшло клопотання (вх. №29231) про розгляд справи за його відсутності.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало, надало до суду відзив (вх. від 25.06.2020 №29668), в якому зазначило, що відповідач 3 не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача. Вказує також, що оскільки до відповідача 3 не надходило жодної оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, вимоги до органу Пенсійного фонду є передчасними і не підлягають задоволенню. Стосовно врахування в довідку при перерахунку пенсії одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення, грошової компенсації за 28 діб невикористаної додаткової відпустки та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2015 року зазначає, що такі виплати мають тимчасовий, несистемний характер, їх розміри є нефіксованими, а тому вони не можуть враховуватися при призначенні пенсії. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Військова частина 3057 Національної гвардії України позов не визнала, у поданому до матеріалів справи відзиві (вх. від 03.07.2020 330718) посилається на те, що ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у військовій частині та його достроково звільнено з військової служби за станом здоров`я. Вказує, що у зв`язку із звільненням з військової служби, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначає, що скасування наказу військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.01.2017 №9 в частині виключення позивача із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 16.01.2017 призведе до поновлення ОСОБА_1 у списках особового складу частини, що, в свою чергу, матиме наслідком поновлення дії контракту чи укладання нового контракту про проходження військової служби та визнання наказу про звільнення позивача таким, що не був реалізованим, проте механізм реалізації зазначених дій відсутній. Щодо утримання військового збору з позивача зазначає, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції; іншого порядку застосування пільг з оподаткування військовим збором не встановлено. Крім того, відповідач 2 здійснив позивачу перерахунок військового збору за 2016 рік та перерахував його на картковий рахунок ОСОБА_1 . Щодо утримання у лютому 2016 року з грошового забезпечення позивача частини винагороди та щодо нарахування грошового забезпечення за грудень 2015 року зазначає, що у грудні 2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, проте ОСОБА_1 перебував у медичному закладі не повний місяць, у зв`язку із чим здійснено відповідний перерахунок його грошового забезпечення. Крім того, відповідно до наказу від 18.11.2016 №247 позивача переведено на іншу посаду, у зв`язку із чим змінився розмір його грошового забезпечення. Стосовно нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні вказує, що у разі першого звільнення з військової служби до вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги зараховується також період строкової служби. Водночас, позивач проходив строкову службу протягом 1, 6 років, з якої був звільнений у встановленому законом порядку, тобто отримав при звільненні одноразову грошову допомогу, а вже через деякий час був прийнятий на військову службу за контрактом. Також вказує про безпідставність вимог про включення у довідку про розмір грошового забезпечення позивача для розрахунку пенсії додаткових видів грошового забезпечення, оскільки такі вимоги суперечать вимогам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Щодо грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій зазначає, що позивач не набув права на отримання такої компенсації, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Стосовно стягнення щомісячного грошового забезпечення вказує, що на військовослужбовців не поширюються положення КЗпП України щодо порядку та умов визначення норм оплати праці. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Національної гвардії України позов не визнало, у поданому до матеріалів справи відзиві (вх. від 06.07.2020 №30755) просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, аналогічним викладеним у відзиві відповідача 2.

Ухвалою суду від 09.07.2020 прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог (вх. від 10.06.2020 №26800) та ухвалено розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2020 відкладено підготовче засідання до 29.07.2020.

16.07.2020 від позивача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32497), в якому він спростовує аргументи військової частини 3057 Національної гвардії України.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.09.2020.

14.09.2020 від позивача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №42352), в якому він спростовує аргументи Головного управління Національної гвардії України.

В судовому засіданні 16.09.2020 відповідачами 1, 2 надано пояснення у справі та заявлено клопотання про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, тому, на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 1 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3057 Національної гвардії України у період з 04.07.2015 по 16.01.2017, що підтверджується довідкою відповідача 2 від 20.01.2017 №01133/1.

У періоди з 09.07.2015 по 17.12.2015, з 18.03.2016 по 06.04.2016, з 29.08.2016 по 31.08.2016, з 12.01.2017 по 15.01.2017 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції ОТУ «Маріуполь» м. Маріуполі Донецької області, що підтверджується довідкою відповідача 2 від 14.07.2017 №231.

ОСОБА_1 має статус ветерана війни-учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 30.11.2016 серії НОМЕР_1 , та є особою з інвалідністю 3 групи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням від 30.03.2019 серії НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 16.01.2017 №9 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби за станом здоров`я наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.01.2017 №4 о/с в запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності.

Не погоджуючись із діями відповідачів 1, 2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу під час проходження військової служби та при звільненні з військової служби, а також вважаючи, що має право на перерахунок пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII; тут та надалі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої статті 19 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Пунктом 2 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Частиною другою статті 24 Закону № 2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно пункту б) частини 6 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. (ч. 9 статті 26 Закону № 2232-XII).

Згідно з абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (тут і надалі - Положення №1153/2008 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

При цьому, відповідно до пункту 231 Положення №1153/2008 військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з військової служби у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання. У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та протиправним наказу військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.01.2017 №9 в частині виключення позивача із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 16.01.2017, та скасування його; зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України виключити позивача із списків особового складу вищезазначеної військової частини, саме в день проведення із позивачем усіх необхідних розрахунків і видів забезпечення (грошового, продовольчого і речового) ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем 2 не проведено з ним у день звільнення з військової служби необхідних розрахунків у повному обсязі, при цьому згоди на виключення зі списків особового складу частини позивач не надавав, а отже спірний наказ суперечить вимогам, зокрема, абз. 1 та 3 п. 242 Положення №1153/2008.

Дослідивши зміст спірного наказу, суд встановив, що ОСОБА_1 , звільненого з військової служби за станом здоров`я, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 16.01.2017, при цьому позивачу виплачено компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2015 – 2016 роки; вихідну допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарний рік.

Суд зазначає, що при звільненні ОСОБА_1 з військової служби спору між сторонами щодо розміру виплаченого грошового забезпечення не існувало; докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач не оскаржує своє звільнення на підставі наказу командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.01.2017 №4 о/с та не просить поновити його на військовій службі, хоча днем закінчення проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Отже, враховуючи, що позивач не оскаржує звільнення з військової служби та не просить поновити його на військовій службі, суд вважає, що спірний наказ вичерпав свою дію фактом свого застосування, та його скасування не призведе до поновлення прав позивача та до виконання завдань адміністративного судочинства, оскільки, за наявності правових підстав, нарахування та виплата позивачу спірних сум грошового забезпечення можливе за рішенням суду, без поновлення його у списках особового складу військової частини.

Звідси, позовні вимоги в частині визнання незаконним та протиправним наказу військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.01.2017 №9 в частині виключення позивача із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 16.01.2017, та скасування його; зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України виключити позивача із списків особового складу вищезазначеної військової частини, саме в день проведення із позивачем усіх необхідних розрахунків і видів забезпечення (грошового, продовольчого і речового) задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо утримання із грошового забезпечення позивача військового збору протягом вересня 2015 року – січня 2017 року та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення, та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за період з вересня 2015 року по січень 2017 року суд зазначає наступне.

Приписами Закону № 548 доповнено новими абзацами підпункт 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України такого змісту: «Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Ця норма введена в дію з 09 вересня 2015 року.

Отже, з 09 вересня 2015 року на період безпосередньої участі в антитерористичній операції військовослужбовця, з його доходу у вигляді грошового забезпечення не стягується військовий збір.

Поряд з цим, законодавцем було покладено на Кабінет Міністрів України обов`язок визначити Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором», яка набрала чинності 12 січня 2016 року, установлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції. Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

Судом встановлено, що факт безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції згідно з довідкою відповідача 2 від 14.07.2017 №231, складеною на підставі наказів керівника антитерористичного угрупування в секторі «М» від 31.07.2015 №212, від 18.03.2016 №78, від 05.09.2016 №248, підтверджується у період з 09.07.2015 по 17.12.2015, з 18.03.2016 по 06.04.2016, з 29.08.2016 по 31.08.2016, з 12.01.2017 по 15.01.2017.

При цьому, щодо посилань відповідачів 1,2 на постанову Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1161 суд зазначає, що право особи, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 09 вересня 2015 року бути звільненою від оподаткування військовим збором її доходів у вигляді грошового забезпечення працівників, перелік яких визначений у Законі № 548, не може нівелюватися підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд також враховує, що відповідно до довідки відповідача 2 від 18.12.2017 №1230 позивачу здійснено перерахунок та виплату військового збору за 2016 рік, а отже зобов`язує відповідача 2 здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за період з вересня 2015 року по січень 2017 року з урахуванням вже виплачених сум.

Також слід зазначити, що вимоги щодо визнання дій відповідача 2 незаконними не ґрунтуються на вимогах КАС України, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо утримання із грошового забезпечення позивача військового збору протягом вересня 2015 року – січня 2017 року та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення, та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за період з вересня 2015 року по січень 2017 року, з урахуванням вже виплачених сум

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо утримання із грошового забезпечення у лютому 2016 року винагороди за безпосередню участь в антитерористичні операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 грн. 89 коп. та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 незаконно утримані кошти за грудень 2015 року у вигляді винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 грн. 89 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова №24; постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, проте була чинною у спірний період – грудень 2015 року) в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

В обґрунтування даних позовних вимог позивач посилається на те, що у грудні 2015 року безперервно перебував на стаціонарному лікуванні, отже має право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 грн. 89 коп. Відповідач 2 із вказаними твердженнями не погоджується та наполягає, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.12.2015 по 23.12.2015.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Так, довідкою відповідача 2 від 14.07.2017 №231 підтверджується, що позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у період, зокрема, з 09.07.2015 по 17.12.2015.

В подальшому, 18.12.2015, під час несення служби, позивач отримав вогнепальне поранення, у зв`язку із чим у той же день його госпіталізовано до Бердянської міської лікарні, та для подальшого лікування направлено до Запорізької обласної клінічної лікарні, де він знаходився на стаціонарному лікування по 31.12.2015, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №22695 (т.с. 1, а.с. 31).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач з 01.01.2015 по 17.12.2015 брав участь в антитерористичній операції, а з 18.12.2015 по 31.12.2015 безперервно перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманої травми, а отже відповідач 2 протиправно утримав із грошового забезпечення позивача у лютому 2016 року винагороду за безпосередню участь в антитерористичні операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 грн. 89 коп. (про що свідчить наявний у матеріалах справи розрахунок – т.с. 1, а.с. 27), а отже в даній частині позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Задовольняючи вимоги частково, суд виходить із того, що за правилами пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, вимоги щодо визнання дій відповідача 2 незаконними не ґрунтуються на вимогах КАС України, а тому задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо нарахування грошового забезпечення за грудень 2016 року у порушення законодавства України та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок грошового забезпечення за грудень 2016 року з урахуванням невиплачених коштів, у зв`язку з невірним нарахуванням грошового забезпечення, та здійснити відповідну виплату ОСОБА_1 посилається на те, що у грудні 2016 року відповідач 2 замість окладу у розмірі 645,30 грн. нарахував і виплатив лише 480,17 грн., замість надбавки за вислугу років у розмірі 69,00 грн. нарахував та виплатив надбавку у розмірі 52,52 грн., що також вплинуло на розмір інших видів грошового забезпечення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у даній частині, суд виходить із того, що ОСОБА_1 наказом командира військової частини 3057 від 18.11.2016 №90 о/с переведено на посаду стрільця 3-го відділення 3-го спеціального патрульного взводу спеціальної патрульної роти патрульного батальйону 18-го полку оперативного призначення Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України з посади заступника командира 3-го взводу спеціального призначення 4-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) 18-го полку оперативного призначення Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України, що підтверджується розрахунком вислуги років на пенсію (т.с. 1, а.с. 28).

Тобто, зміна окладу та інших надбавок (доплат, премій) пов`язана саме із переведенням позивача на іншу посаду; доказів протилежного матеріали справи не містять, а отже в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я лише за один календарний рік у порушення чинного законодавства України та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я, та здійснити виплату перерахованих сум з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням встановлених податків, зборів та обов`язкових платежів, відповідно до наказу МВС України від 04.07.2014 №639 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» і провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон №2011-XII; у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) визначено, серед іншого, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.07.2014 № 638 (далі – Інструкція №638; у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби).

Пунктом 37.1 розділу XXXVII Інструкції №638 визначено, зокрема, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктами 37.4, 37.5 розділу XXXVII Інструкції №638 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена пунктами 37.1 і 37.2 цього розділу, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

У разі першого звільнення цих осіб з військової служби до вислуги років для виплати їм одноразової грошової допомоги зараховується також період строкової військової служби.

Водночас, частиною 2 статті 15 Закону України № 2011-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.11.2006 N 328-V) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як встановлено із розрахунку вислуги років на пенсію позивача (т.с. 1, а.с. 28), ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч А 1048 у період з 23.09.2005 по 01.02.2006, та у в/ч А 2272 у період з 09.03.2006 по 29.09.2006, з якої його звільнено на підставі наказу від 29.09.2006 №419 (вказана інформація міститься у тимчасовому посвідченні №495305, т.с. 1, а.с. 24).

Сторонами не заперечується та обставина, що протягом 2005-2006 років позивач проходив строкову військову службу, при цьому норми Закону України № 2011-ХІІ у редакції, чинній у 2006 році, не передбачали наявності у осіб, звільнених зі строкової військової служби, права на отримання одноразової грошової допомоги.

Тобто, позивач при попередньому звільненні з військової служби у 2006 році не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже при обчисленні такої допомоги у 2017 році відповідач 2 мав врахувати період строкової військової служби позивача.

Звідси, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я лише за один календарний рік у порушення чинного законодавства України та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України зробити перерахунок одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я, та здійснити виплату перерахованих сум з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням встановлених податків, зборів та обов`язкових платежів підлягають задоволенню.

При цьому, щодо проведення індексації цих доходів слід зауважити, що за правилами статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Враховуючи, що одноразова грошова допомога при звільненні носить разовий характер, то індексації вона не підлягає.

Також, вимоги щодо визнання дій відповідача 2 незаконними не ґрунтуються на вимогах КАС України , а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог здійснити нарахування та виплати одноразової грошової допомоги

відповідно до наказу МВС України від 04.07.2014 №639 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» суд зазначає, що даний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 856 від 14.07.2015, тобто ще до виникнення спірних правовідносин, отже в даній частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, в розмірі 6727,00 грн. та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017 рік, в розмірі 6727,00 грн., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби слід зазначити про таке.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-ХІІ» учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

З огляду на зазначене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 -2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.01.2017, отже позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.01.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що обчислення кількості невикористаних календарних днів додаткової відпустки та належної позивачу до виплати суми належить до повноважень відповідача 2, і за відсутності у матеріалах справи відповідних розрахунків, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Також суд зазначає, що невиплата відповідних сум є протиправною бездіяльністю відповідача 2, а не діями, отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд, для належного захисту прав та інтересів позивача, виходить за межі позовних вимог і визнає протиправною саме бездіяльність відповідача 2 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій.

При цьому, вимоги щодо визнання дій (бездіяльності) відповідача 2 незаконними не ґрунтуються на вимогах КАС України, а тому задоволенню не підлягають.

Водночас, з урахуванням встановлених вище обставин у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не проведення із позивачем повного розрахунку в день звільнення та виключення із списків особового складу військової частини.

Разом із тим, щодо визнання протиправними дій відповідача 2 щодо не забезпечення позивача грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням слід зазначити, що вимог щодо забезпечення продовольчим та речовим забезпеченням позивачем не заявлено, а тому в даній частині суд відмовляє, як відмовляє і у визнанні дій незаконними, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на вимогах КАС України.

Стосовно позовних вимог в частині:

визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України щодо оформлення та подання до ГУ ПФУ документів для призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_2 без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячної винагороди в розмірі 60%; винагороди за участь в антитерористичній операції, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальних проблем, а також вихідної допомоги при звільненні;

зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України надати до ГУ ПФУ Запорізької області довідку про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення за період служби за контрактом у військовій частині 3057 НГУ перед звільненням з 09.07.2015 по 31.12.2016 включно, з зазначенням в ній окремими рядками спірних виплат, а саме: щомісячної винагороди в розмірі 60%; винагороди за участь в антитерористичні операції, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальних проблем, а також вихідної допомоги при звільненні;

зобов`язання ГУ ПФУ Запорізької області, на підставі оновленої довідки військової частини 3057 НГУ про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, здійснити перерахунок призначеної позивачу з 17.01.2017 пенсії по інвалідності та визначити її розмір з врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірні виплати;

зобов`язання ГУ ПФУ Запорізької області сплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в належному обсязі, починаючи з 17.01.2017, із врахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати ГУ ПФУ Запорізької області провести розрахунок різниці між фактично виплаченою ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 17.01.2017, та розміром пенсії по інвалідності, що мала бути обчислена, нарахована та сплачена йому з 17.01.2017, з врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірних виплат та надати цей розрахунок слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Судом із довідки відповідача 2 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 від 23.06.2017 №0655 встановлено, що у вказаній довідці для призначення пенсії зазначено такі додаткові види грошового забезпечення за період з 09.07.2015 по 31.12.2016: надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%; надбавка за кваліфікацію (враховано нулями); премія.

При цьому, до довідки не включено щомісячну винагороду в розмірі 60%; винагороду за участь в антитерористичній операції; матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціальних проблем, а також вихідну допомогу при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 дійшла висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.

З розрахунку грошового забезпечення позивача (т.с. 1, а.с. 27) вбачається, що такі виплати як винагорода за участь в антитерористичній операції; матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, а також вихідна допомога при звільненні виплачувались не регулярно, або взагалі носили одноразовий характер, а тому підстави для їх врахування при обчисленні пенсії позивачу відсутні, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таких же висновків щодо застосування норм матеріального права дійшов Верховний Суд в постанові від 18.04.2019 у справі №431/703/17.

Стосовно щомісячної винагороди в розмірі 60% слід зазначити, що з розрахунку грошового забезпечення позивача (т.с. 1, а.с. 27) не вбачається щомісячної винагороди саме у розмірі 60%, яку б не було включено до довідки про призначення пенсії, а отже дані вимоги задоволенню також не підлягають. Так, в розрахунку міститься рядок «ЩДВГ», проте ці виплати нараховано у значно більшому розмірі, і позивач питання щодо включенні їх до розрахунку при обчисленні пенсії не ставить.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3057 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України щодо оформлення та подання до ГУ ПФУ документів для призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_2 без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячної винагороди в розмірі 60%; винагороди за участь в антитерористичній операції, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальних проблем, а також вихідної допомоги при звільненні та зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України надати до ГУ ПФУ Запорізької області довідку про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення за період служби за контрактом у військовій частині 3057 НГУ перед звільненням з 09.07.2015 по 31.12.2016 включно, з зазначенням в ній окремими рядками спірних виплат, а саме: щомісячної винагороди в розмірі 60%; винагороди за участь в антитерористичні операції, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціальних проблем, а також вихідної допомоги при звільненні слід відмовити.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Звідси, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України надати до ГУ ПФУ Запорізької області довідку про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення за період служби за контрактом у військовій частині 3057 НГУ перед звільненням з 09.07.2015 по 31.12.2016 включно, підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ Запорізької області, на підставі оновленої довідки військової частини 3057 НГУ про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, здійснити перерахунок призначеної позивачу з 17.01.2017 пенсії по інвалідності та визначити її розмір з врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірні виплати; зобов`язання ГУ ПФУ Запорізької області сплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності в належному обсязі, починаючи з 17.01.2017, із врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання ГУ ПФУ Запорізької області провести розрахунок різниці між фактично виплаченою ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 17.01.2017, та розміром пенсії по інвалідності, що мала бути обчислена, нарахована та сплачена йому з 17.01.2017, з врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірних виплат та надати цей розрахунок слід відмовити, оскільки ці вимоги є похідними від попередніх.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з лав Національної гвардії України у запас та виключенням із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 16.01.2017, до дня нарахування і виплати належного позивачу грошового забезпечення, включаючи грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 240,25 грн., за кожний день затримки розрахунку при звільненні слід зазначити про таке.

Приписи Закону №2011-XII не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплата середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також не містять норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

Між тим, згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, нормами КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що за загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум при звільненні з військової служби, керуючись метою забезпечення рівності прав у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №825/598/17 (провадження №К/9901/23837/18).

Разом з тим, суд враховує, що фактичної виплати всіх належних при звільненні позивачеві сум у цій справі на момент звернення з позовом не відбулося.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як зазначив Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні, аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, Конституційний Суд України визначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень статей 233, 116, 117 КЗпП України, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені вище, можна дійти висновку, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Лише після проведення фактичного розрахунку (виплати всіх сум, що належать звільненому працівникові) починається перебіг строку, визначеного частиною першої статті 233 КЗпП України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 400/3151/19.

Звідси, враховуючи, що повного розрахунку із позивачем на момент винесення рішення у справі не проведено, докази протилежного у матеріалах справи відсутні, позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з лав Національної гвардії України у запас та виключенням із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 16.01.2017, до дня нарахування і виплати належного позивачу грошового забезпечення, включаючи грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення 240,25 грн., за кожний день затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають як передчасно заявлені.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) щодо не проведення із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повного розрахунку в день звільнення та виключення із списків особового складу військової частини.

3. Визнати протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) щодо утримання із грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) військового збору протягом вересня 2015 року – січня 2017 року.

4. Зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) зробити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та здійснити виплату утриманих коштів у вигляді військового збору за період з вересня 2015 року по січень 2017року, з урахуванням вже виплачених сум.

5. Визнати протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) щодо утримання із грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у лютому 2016 року винагороди за безпосередню участь в антитерористичні операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 грн. 89 коп.

6. Зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) утриманих коштів за грудень 2015 року у вигляді винагороди за безпосередню участь в антитерористичні операції за грудень 2015 року в розмірі 3013 (три тисячі тринадцять) гривень. 89 коп.

7. Визнати протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) щодо нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я за один календарний рік.

8. Зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) зробити перерахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я, та здійснити виплату перерахованих сум з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням встановлених податків, зборів та обов`язкових платежів,

9. Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2016-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 16.01.2017.

10. Зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186; код ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 16.01.2017.

11. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 06.10.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко