Рішення № 92038982, 05.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Справа № 280/4477/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №0102734907/830 від 28.08.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Ухвалою суду від 10.07.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення/виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що 07.05.2019 ним сплачено грошові кошти в розмірі 22867,02 грн. в рахунок сплати єдиного внеску, які нараховані контролюючим органом. Проте, 07.09.2019 позивачем отримано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Проте, позивач зазначає, що на дату прийняття спірного рішення він не був платником єдиного внеску в силу положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», оскільки не мав статусу ФОП. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій та пені з ЄСВ, як до фізичної особи. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач вказав, що у період з 23.07.2007 по 03.05.2019 ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, як діючий ФОП на загальній системі оподаткування. Відповідач зазначає, що за період з 01.01.2017 по 03.05.2019 позивачу було нараховано до сплати єдиного внеску на суму 22867,02 грн., який сплачено 07.05.2019. Відповідач зазначає, що у зв`язку із порушенням строків сплати єдиного внеску за зазначений період контролюючим органом правомірно прийнято спірне рішення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.07.2007 зареєстрований, як фізична особа – підприємець.

03.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що у період з 01.01.2017 по 03.05.2019 позивачу, як платнику єдиного внеску – фізичній особі – підприємцю нараховано до сплати єдиного внеску на суму 22867,02 грн., який сплачений позивачем 07.05.2019.

28.08.2019 контролюючим органом прийнято рішення №0102734907/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким ОСОБА_1 зобов`язано сплатити штраф в розмірі 4206,20 грн. та пеню 6278,58 грн., за період з 10.02.2018 по 07.05.2019.

Вважаючи протиправним прийняте рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).

Згідно пункту 10 частини 1 статті 1 Закону №2464, страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно пункту п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції з 01.01.2017), єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 (в редакції з 01.01.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464 (в редакції з 01.01.2018), платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи та не заперечувалось позивачем у позовній заяві, єдиний внесок (недоїмку) в розмірі 22864,02 грн., за період з 01.01.2017 по 07.05.2019, позивачем сплачено лише 07.05.2019, що свідчить про порушення строків сплати єдиного внеску визначених ч.8 ст.9 Закону №2464.

В свою чергу, частиною 3 статті 25 Закону №2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно ч.10 ст.25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

При цьому, частиною 16 статті 25 Закону №2464 визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Отже, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не своєчасно виконувався обов`язок щодо сплати єдиного внеску, в період з 01.01.2017 по 07.05.2019, то контролюючим органом правомірно прийнято спірне рішення про застосування штрафної санкції та нарахування пені.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач не мав права приймати спірне рішення, оскільки на дату його прийняття позивач не мав статусу ФОП, а відповідно і статусу платника єдиного внеску, суд зазначає наступне.

По-перше, суд звертає увагу на те, що штрафні санкції та пеня нараховані контролюючим органом виключно за період протягом якого позивачем саме як фізичною особою – підприємцем несвоєчасно сплачувався єдиний внесок.

По-друге, частиною 4 статті 6 Закону №2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

За таких обставин, те, що позивачем 03.05.2019 припинено підприємницьку діяльність не звільняє його від відповідальності за допущені порушення Закону №2464 під час провадження такої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття спірного рішення відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення при прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова