Рішення № 92038937, 28.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 280/1180/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с. Любимівка, Центральна 86-а, код ЄДРПОУ 25483086)

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач 1) та ОСОБА_2 (далі – позивач 2) звернулись із позовною заявою до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі – відповідач), в якому позивачі, з урахуванням уточненої позовної заяви, просять суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №11 від 17.01.2020 Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

зобов`язати відповідача задовольнити клопотання ОСОБА_2 від 06.12. 2018 року в порядку ст. 118 Земельного кодексу України та рішенням сільради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га згідно клопотання;

стягнути з боржника моральну шкоду ОСОБА_3 в сумі 50 000 гривень.

В обґрунтування позову посилаються на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 31/2889/18(ЗП/280/15/19), серед іншого, зобов`язано Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 06.12.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х100 м площею 1 га з урахуванням висновків суду. Проте, листом від 25.01.2020 Любимівська сільська рада повідомила позивача, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду Запорізької області по справі №31/2898/18 провадження №ЗП/280/15/19 від 15.07.2019 прийнято рішення №11 від 16.01.2020 «Про відмову в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ». Вважає, що відповідач не виконав рішення суду і при повторному розгляді клопотання ОСОБА_2 послався на підстави, які вже були предметом судового розгляду. В обгрунтування розміру моральної шкоди вказує, що ОСОБА_1 болісно переносить такі протиправні дії відповідача, морально страждає та оцінює страждання в 50 000 гривень які просить стягнути з відповідача. На підставі викладеного, просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 21.04.2020 вх. № 18451 посилається на те, що на виконання рішення суду, 16.01.2020 сільська рада повторно розглянула клопотання ОСОБА_2 від 06.12.2018 щодо відведення земельної ділянки площею 1 га, протягом місяця з дня отримання (18.12.2019) постанови Третього апеляційного адміністративного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 318/2889/18. Стверджує, що у рішенні сільська рада відмовила у наданні дозволу з посиланням на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів, тощо місця розташування земельної ділянки. Стверджує, що частина спірної земельної ділянки може передаватись у власність тільки визначеному колу осіб і тільки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якими позивачі не є. Крім того, на вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який не належить позивачам, про що свідчить, ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 25.10.2011. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою судді від 26.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху. Надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 10.03.2020 продовжено позивачам процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 280/1180/20 до 03 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 20.03.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/1180/20. Призначено підготовче судове засідання на 21 квітня 2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 21.04.2020 у судовому засіданні оголошено перерву на 14.05.2020.

Ухвалою суду від 14.05.2020 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Продовжено строк підготовчого провадження у справі №280/1180/20 строком на 30 (тридцять) днів. Клопотання Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, - задоволено. Відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/1180/20 на 10 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 10.06.2020 закрито підготовче провадження у справі №280/1180/20. Призначено справу до судового розгляду на 06 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкладено розгляд адміністративної справи №280/1180/20 на 03 серпня 2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 03.08.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2020.

ОСОБА_2 клопотанням від 07.09.2020 вх. № 41081 просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 у судове засідання 07.09.2020 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Від відповідача до суду 07.09.2020 надійшло клопотання вх. № 40976 про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника. До клопотання долучена копія довідки форми №028/о.

ОСОБА_2 у заяві від 07.09.2020 вх.№ 41081 заперечив проти клопотання відповідача, наполягав на розгляді справи по суті.

Вирішуючи питання обгрунтованості заявленого відповідачем клопотання суд виходить з наступного.

На стадії підготовчого провадження судом з`ясовані позиції сторін, витребовувались докази, справа на стадії судового розгляду відбувалась із заслуховуванням сторін. Перерва у судовому розгляді до 07.09.2020 оголошена через твердження представника відповідача про існування певних доказів, які він зобов`язався надати. Однак, станом на 07.09.2020 будь-які додаткові документи від відповідача не надходили.

Враховуючи те, що матеріали справи містяться достатньо документів для повного та всебічного встановлення обставин справи, письмова позиція відповідача висловлена у відзиві на позовну заяву, який також наявний в матеріалах справи, а також приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим сторони мали достатньо часу для надання всіх необхідних документів в обгрунтування своїх правових позицій, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 звернувся до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області із клопотанням від 06.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х 100 м площею 1 га. До клопотання додано копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки в кінці АДРЕСА_2 , копія погосподарчої книги сільської ради.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 318/2889/18(ЗП/280/15/19), серед іншого, зобов`язано Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 06.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розміром 100 м х100 м площею 1 га з урахуванням висновків суду.

На виконання Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 318/2889/18 (ЗП/280/15/19) Любимівською сільскою радою Вільнянського району Запорізької області повторно розглянуто клопотання ОСОБА_2 від 06.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розміром 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність по АДРЕСА_2 та прийнято рішення № 11 від 16.01.2020 про відмову громадянину ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, у зв`язку невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам ст. 25, ст. 38, Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схемі землеустрою проекту встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 року № 100, проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства “Таврія”, погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 року № 4 та враховуючи матеріали перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а саме акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1365/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19.

Не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б) частин першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) частина третя статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення особистого селянського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місяця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17, від 17 грудня 2018 року у справі №№509/4156/15-а).

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В пункті 2 оскаржуваного рішення відмова у наданні дозволу громадянину ОСОБА_2 грунтується на невідповідності місця розташування об`єкта вимогам ст. 25, ст. 38 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схемі землеустрою проекту встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 року № 100, проекту приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Таврія», погодженого рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 року № 4 та враховуючи матеріали перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а саме акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1365/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).

Як в судових засіданнях, так і у відзиві представник відповідача стверджував, що частина бажаної земельної ділянки, запитаної ОСОБА_2 , належить до земель громадської забудови, а відтак, не може бути надана останньому у власність. Однак, вимогу суду надати відповідні підтверджуючи документи (витяги, або інші докази на яких грунтуються висновки відповідача) відповідачем проігноровано.

Посилання відповідача на судові рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, суд дослідивши відхиляє з огляду на таке.

Так, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.12.2010 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок який розташований по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 1,0 га.

Однак, вказані судові рішення прийняті стосовно позивача - ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , а також не визначають належність земельної ділянки в розмірі 1,0 га до земель житлової та громадської забудови. Вказане питання не поставало та не було предметом судового дослідження.

Тож, доказів того, що частина запитаної земельної ділянки відноситься до земель житлової та громадської забудови матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 25 Земельного кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (ч.5 ст. 25 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідачем до суду не було надано інформації про те, чи була включена відповідна земельна ділянка у площі земельних ділянок, що підлягали розподілу відповідно до проекту паювання та чи були прийняті рішення щодо їх консервації.

Не надано до суду також інформації на підтвердження статусу земельних ділянок як нерозподілених (невитребуваних), не надало списку власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими (невитребуваними).

Не доведено відповідачем також і те, чи належить земельна ділянка, на яку претендує позивач, до нерозподілених або невитребуваних земельних ділянок.

Таким чином, посилання відповідача на ст. 25 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», як на одну із підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є безпідставним та необгрунтованим.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/92-19-ДК/1365/АП/09/01/-19, від 23.09.2019 № 768/0/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19 суд вважає безпідставним, оскільки невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів, вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку не може підтверджуватись чи спростовуватись посиланням на акти перевірки.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 23.09.2019 року № 768/0/92-19-ДК/1364/АП/09/01/-19: «Згідно інформації, наданої відділом у Вільнянському районі Головного управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка орієнтовною площею 0,85 га, кадастровий номер відсутній відноситься до земель, що належали СП «Таврія» на підставі колективної власності (не витребувані частки (паї, вид угідь - пасовища), знаходиться на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Вищезазначена земельна ділянка приблизною площею 0,85 га займає західну частину контурів 241,244 колишнього СП «Таврія» Вільнянського району Запорізької області, належить до земель сільськогосподарського призначення, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) колишнього СП «Таврія» (вид угідь - пасовища). Документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди вищезгаданої земельної ділянки - відсутні.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 23.09.2019 року № 768/0/92- 19-ДК/1365/АП/09/01/-19 встановлено , що згідно інформації, наданої відділом у Вільнянському районі Головного управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка комунальної форми власності орієнтовною площею 0,24 га, кадастровий номер відсутній, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної . категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (16.00), категорія земель - не визначена (використовується в якості земель житлової та громадської забудови). На час обстеження документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди вищезазначеної земельної ділянки дід сутні.

Згідно змісту акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 23.09.2019 року № 768/0/92-19-ДК/1367/АП/09/01/-19 вбачається наступне, що згідно інформації, наданої відділом у Вільнянському районі Головного управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка комунальної форми власності орієнтовною площею 0,25 га, кадастровий номер відсутній, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки; кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (16.00), категорія земель - не визначена (використовується в якості земель житлової та громадської забудови). На час обстеження документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди вищезазначеної земельної ділянки відсутні.

Вказані акти вже були предметом судового дослідження у справі № 318/2377/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ідотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної О.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12.03.2020 у справі № 318/2377/19 встановлено «…згідно додатку до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельних ділянок від 23.09.2019 року на схематичному плані суміжних землевласників та землекористувачів зображено їх місцезнаходження без зазначення власника земельної ділянки, окреслення конкретних меж та сусідніх ділянок, що не дає можливості встановити точне місцезнаходження ділянки з приводу самовільного зайняття якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, у схематичному плані не зазначено точних координат, меж та сусідніх ділянок, що унеможливлює визначення предмету адміністративного правопорушення. Окрім того, долучена до матеріалів справи фотофіксація земельної ділянки, яка є додатком до акту перевірки від 23.09.2019 року, також ніяким чином не визначає предмету адміністративного правопорушення без зазначення точних координат…».

Вказане рішення суду набрало законної сили 26.05.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на вищезазначені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства є безпідставним та необгрунтованим ще і з тих підстав, що з їх змісту неможливо достаменно встановити, чи стосуються вони запитуваної ОСОБА_2 земельної ділянки.

Отже, наведені суб`єктом владних повноважень у рішенні № 11 від 17.01.2020 підстави невідповідності розташування бажаної земельної ділянки, під час розгляду справи по суті не знайшли свого документального підтвердження.

Так, відповідачем, на неодноразові протокольні ухвали суду про необхідність подання документів, що підтверджують обставини, викладені в оскаржуваному рішенні (витяг з публічної кадастрової карти, проект встановлення меж сільських населених пунктів, розташованих на території сільських і селищної Рад народних депутатів Вільнянського району, затверджених розпорядженням представника Президента України від 30.03.1993 № 100, проект приватизації земель сільськогосподарського підприємства «Таврія», погоджений рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів від 12.02.1994 № 4, Генеральний план населеного пункту тощо), суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що рішення №11 від 17.01.2020 Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » є необгрунтованим, протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

За наявності належним чином поданих ОСОБА_2 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області документів та з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, є підстави вважати, що у суб`єкта владних повноважень відсутні перешкоди у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 щодо зобов`язання Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га згідно клопотання від 06.12.2018.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року, 24 січня 2019 року, 15 серпня 2019 року у справах №№ 806/2687/17, 806/2981/17, 806/3097/17.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тобто, гарантоване статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Обов`язковою умовою для звернення до суду з позовом щодо захисту прав є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд звертає увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 , від 15 березня 2019 у адміністративній справі № 815/622/17, та від 12 лютого 2020 у адміністративній справі №160/7402/18.

Враховуючи те, що з клопотанням в порядку ст. 118 Земельного кодексу України звертався ОСОБА_2 , а також те, що оскаржуваним рішенням відмовлено саме ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту, то суд вважає, що права гр. ОСОБА_1 в даному випадку не порушені.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50000 грн. слід відмовити.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Приписами наведеної норми передбачено, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі є правом суду, а не його обов`язком, при цьому, суд вважає, що для вжиття таких заходів повинні існувати об`єктивні обставини, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачами рішення суду.

Виникнення предмету спору вказаної справи пов`язано безпосередньо з ухиленням суб`єкта владних повноважень від виконання рішення суду. Відтак, суд вважає, що є підстави для застосування положень ч. 1 ст.382 КАС України та зобов`язання Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений ОСОБА_2 судовий збір в сумі 840,80 грн. слід стягнути на його користь за рахунок асигнувань Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с. Любимівка, Центральна 86-а, код ЄДРПОУ 25483086) про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №11 від 17.01.2020 Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ».

Зобов`язати Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 1 га згідно клопотання від 06.12.2018.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп. судового збору за рахунок асигнувань Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Зобов`язати Любимівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення в повному обсязі складено та підписано 28.09.2020.

Суддя Л.Я. Максименко