Постанова № 9203847, 03.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03.02.2010 р.                                                                                           справа № 2а-41126/09/2070                                         Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання –Русецький І.В.,

за участі :

представника позивача - Гура О.В.,

представника відповідача - Тамошюнас А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 12.08.2009р. №0001412330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 573.375,80грн. (основний платіж –411.976,00грн.; штраф –161.399,80грн.).

В обґрунтування заявлених вимог указав, що висновки акту перевірки від 29.07.2009р. №3590/233/30989346, з посиланням на який було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, є помилковими. Відображених в названому акті порушень позивач не вчиняв, суму податку на прибуток обрахував правильно, а тому підстави для покладення на нього обов’язку здійснити додатковий платіж з податку на прибуток відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач –державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова просив у позові відмовити.

В обґрунтування заперечень проти позову указав, що ТОВ «Укренергоінвест»не збільшило суму валових доходів на суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості у сумі 1.547.902,26грн. по розрахунках з ТОВ «Далс», а також неправильно обчислювало приріст/убуток запасів, внаслідок чого завищило суму валових витрат обігу та виробництва. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з ідентифікаційним кодом 30989346, на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова. Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 02.07.2009р. по 22.07.2009р. працівниками ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»(код в ЄДРПОУ 30989346) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. Результати перевірки оформлені актом від 29.07.2009р. №3590/233/30989346.

12.08.2009р. з посиланням на даний акт ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було прийнято податкове повідомлення –рішення №0001412330/0, яким позивачу –ТОВ «Укренергоінвест»було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 573.375,80грн. (основний платіж –411.976,00грн.; штраф –161.399,80грн.).

Як з’ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 29.07.2009р. №3590/233/30989346 висновки відповідача про порушення ТОВ «Укренергоінвест»п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невключення до складу валового доходу 1.547.902,26грн. кредиторської заборгованості за розрахунками з ТОВ «Далс», яка є безповоротною фінансовою допомогою; а також про порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат на 99.980,033грн. за рахунок невключення до приросту/убутку балансової вартості товарів придбаних у ТОВ «Спіка-К»послуг по наданню залізничних реквізитів та організації прийому нафтопродуктів.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

За матеріалами справи 04.01.2008р. між ТОВ «Далс»(в якості продавця) та позивачем –ТОВ «Укренергоінвест»(в якості покупця) було укладено договір №801 купівлі-продажу нафтопродуктів. У зв’язку з виконанням даного договору у позивача –ТОВ «Укренергоінвест»виникла кредиторська заборгованість 1.547.922,26грн., яка відображена в обліку позивача у картках рахунків 36 та 631. Відповідно у ТОВ «Далс»виникла дебіторська заборгованість за даним договором на суму 1.547.922,26грн.

Внаслідок процедури припинення ТОВ «Далс»шляхом приєднання до позивача –ТОВ «Укренергоінвест»за передавальним балансом згадана дебіторська заборгованість була передана від ТОВ «Далс»до позивача –ТОВ «Укренергоінвест».

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Суд відзначає, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять визначення доходу. Однак, оскільки згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку, то суд вважає за можливе при вирішенні спору керуватись визначенням доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку.

Під доходами в силу приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1997р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684; далі за текстом –Положення) розуміється збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Активами за визначенням цього Положення є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, а зобов'язаннями - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

У спірних правовідносинах відбувся збіг кредитора (ТОВ «Далс») та боржника (позивач –ТОВ «Укренергоінвест») в одній особі, а отже з дати настання цієї події отримана від ТОВ «Далс»дебіторська заборгованість в сумі 1.547.922,26грн. для позивача –ТОВ «Укренергоінвест»не є активом (так як було отримано право вимоги до самого себе, що не здатне збільшити економічних вигод), а наявна у позивача –ТОВ «Укренергоінвест»кредиторська заборгованість перед ТОВ «Далс»і в сумі 1.547.922,26грн. не є зобов’язанням (так як виник обов’язок перед самим собою, що не також не здатне збільшити економічних вигод), тобто фактично не відбулось ані збільшення активів, ані зменшення зобов’язань, що означає відсутність доходу.

За таких обставин, висновок відповідача про виникнення у ТОВ «Укренергоінвест»доходу внаслідок приєднання ТОВ «Далс»до позивача не відповідає змісту належних норм матеріального права.

Окрім того, при вирішенні спору суд зважає також і на той факт, що висновок ДПІ про наявність доходу вмотивований посиланням на п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким безповоротна фінансова допомога це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

          Суд відзначає, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Далс»за договором від 04.01.2008р. №801 купівлі-продажу нафтопродуктів не може бути визнана безнадійною заборгованістю, адже не підпадає під жодну з перелічених ознак, встановлених законом для безнадійної заборгованості.

          Відхиленню підлягають і доводи відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача - ТОВ «Укренергоінвест»перед ТОВ «Далс»в сумі 1.547.922,26грн. підлягає включенню до валових доходів як вартість безоплатно отриманих товарів.

Так, відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари –це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

          Судом встановлено, що товари, у зв’язку з отриманням яких у позивача виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Далс» в сумі 1.547.922,26грн., були одержані позивачем в межах договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 04.01.2008р. №801. Згідно з п.п.1.1 даного договору продавець (в якості якого виступає ТОВ «Далс») зобов’язується передати у власність покупця (яким виступає позивач –ТОВ «Укренергоінвест») нафтопродукти, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити ці нафтопродукти. Отже, товари у вигляді нафтопродуктів були отримані позивачем в межах договору, який передбачав компенсацію їх вартості. Доказів внесення змін до умов названого договору в частині домовленості щодо компенсації вартості товару відповідач до суду не подав. Подальші події стосовно припинення юридичної особи ТОВ «Далс»в результаті приєднання до позивача –ТОВ «Укренергоінвест»умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 04.01.2008р. №801 не змінюють. А відтак, отримані позивачем за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 04.01.2008р. №801 товари не можуть бути визнані безоплатно наданими.

За таких обставин, кредиторська заборгованість позивача –ТОВ «Укренерногінвест»перед «Далс»в сумі 1.547.922,26грн. не може бути віднесена до складу валового доходу, бо за обставинами спірних правовідносин не спричиняє ні збільшення активів ТОВ «Укренергоінвест», ні зменшення зобов’язань позивача.

          З огляду на викладене, суд доходить висновку, що висновок ДПІ про порушення позивачем –ТОВ «Укренергоінвест»п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не знайшов свого підтвердження судовим розглядом.

          Розглядаючи спір в частині висновку відповідача про порушення позивачем –ТОВ «Укренергоінвест»п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд виходить з такого.

          Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

          Аналізуючи приписи процитованої норми закону, суд доходить висновку, що до складу валових витрат може бути включена виключно сума перевищення вартісного показника балансової вартості запасів на початок звітного періоду над вартісним показником балансової вартості запасів на кінець цього ж звітного періоду.

          З приєднаних до справи декларацій вбачається, що позивачем дана умова закону дотримана.

При вирішенні спору суд враховує приписи п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом –Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), з яких слідує, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов’язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Досліджуючи зміст акту від 29.07.2009р. №3590/233/30989346, суд відзначає, що у тексті означеного акту не наведено жодних фактичних даних про неправильність визначення позивачем балансової вартості запасів як на початок, так і на кінець відповідних звітних періодів, взагалі не наведений алгоритм здійсненого відповідачем розрахунку приросту/убутку.

Отже, спірне податкове повідомлення –рішення було винесено відповідачем за відсутності належних фактичних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за ознаками ст..3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що це податкове повідомлення - рішення порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.

          Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

          Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 12.08.2009р. №0001412330/0 в повному обсязі.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укренергоінвест» (місцезнаходження –61050, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 17; ідентифікаційний код –32137159) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 08.02.2010р.

          Суддя                                                                                 Сліденко А.В.