Рішення № 92038284, 30.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Справа № 160/9157/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: визнати противоправними дії відповідача щодо відмови повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 560,87 грн. та зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м.Дніпра подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна йому у розмірі 3 560,87 грн. сума до заокруглення, після заокруглення 3 560,90 грн. відповідно до Порядку «Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 р. № 787 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 202 від 23.02.2015 р.; із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 415 від 06.04.2017 р., №577 від 27.12.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.12.2019 року він вперше придбав квартиру у м.Дніпрі, проте був змушений сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири, що становить 3 560,87 грн. сума до заокруглення, після заокруглення 3560,90 грн. Так як без оплати нотаріус відмовлявся посвідчувати договір купівлі-продажу житла, відповідно до ч.8 ст.49 Закону України «Про нотаріат». Позивач зазначає, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування було сплачений безпідставно, тому 13.07.2020 року його представник звернулася із заявою до відповідача щодо повернення коштів. Листом від 17.07.2020 року № 0400-0505-8/5787 відповідач повідомив, що повернення коштів можливо лише за рішенням суду, оскільки органи ПФУ не наділені повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви відповідно до ухвали суду від 11.08.2020 року.

До суду 21.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 13.07.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 560,90 грн. Зі змісту поданої заяви не можна зробити висновок стосовно доведеності обставин щодо обов`язку Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повернути сплачені кошти.

Згідно з Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 р. суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками під час клеймування виробів з дорогоцінних металів та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв`язку, зараховуються в установленому порядку до державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Оскільки, діючим законодавством України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не передбачено порядок повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у випадку розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем 17 грудня 2019 року була придбана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,5 кв.м. (житлова площа 24,7 кв.м.), форма власності: приватна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 193357200).

Зазначена квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2019 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Агеєнко В.О. та зареєстровано в реєстрі за №5. Згідно з п.6 договору, оціночна вартість нерухомого майна складає 356 087 грн.

Відповідно до ч.8 ст.49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеної норми Закону, під час оформлення договору купівлі-продажу, позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири у сумі 3 560,87 грн. сума до заокруглення, після заокруглення 3 560,90 грн., що підтверджується копією квитанції №033110047 від 18.12.2019 року.

Враховуючи, що позивачем було вперше придбано житло, його представник 13.07.2020 року звернулася із заявою вх.8381/8 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо повернення коштів позивачу. Проте, листом від 17.07.2020 року № 0400-0505-8/5787 «Про надання відповіді» відповідач повідомив, що в нього немає підстав щодо повернення помилково перерахованих коштів в сумі 3 560,90 грн. та запропонував позивачу вирішити питання в органах вищого рівня або в судовому порядку.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п.8 ст.2 Закону №400/97-ВР, об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Порядок №1740), затверджено Порядок, який регулює питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

В силу п.15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Отже, Порядком №1740 визначено, що громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше не сплачують збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п.15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Судом встановлено, що враховуючи оціночну вартість нерухомого майна у сумі 356 087 грн., позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири у сумі 3560,87 грн. сума до заокруглення, після заокруглення 3 560,90 грн.

Суд зазначає, що на даний час відсутній відповідний правовий механізм перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, тому суд вважає, що відповідач, в особі Пенсійного фонду України, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний доводити факт, що у конкретному випадку особа зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, або звільнена від такої сплати, враховуючи, що вона придбала житло вперше.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Отже, матеріалами справи не спростовуються твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, а відповідачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів того, що позивач придбав житло згідно з договором купівлі-продажу від 17.12.2019 року не вперше.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі №813/969/17.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Згідно з п.5 цього Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до п.10 розділу Порядку №787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Підпунктом 2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 передбачено, що Казначейство, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, аналізуючи викладені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то в даному випадку, саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби України подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Що стосується заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд вважає, що є достатніми заходами для відновлення прав позивача зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м.Дніпра подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна йому у розмірі 3 560,87 грн. сума до заокруглення, після заокруглення 3 560,90 грн., а у задоволенні решти позову відмовити.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v.Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В силу пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 420,40 грн. (840,80 грн. : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м.Дніпра подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 у розмірі 3 560,90 грн.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма