Рішення № 92038234, 06.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8874/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-1924-50, від 10.03.2020 №Ф-1924-50.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є приватним підприємцем, згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. З 01.01.2012 перебуває на обліку як платник єдиного податку. При цьому вказує, що перебуває на пенсійному обліку в м.Володимир-Волинському районі та отримує пенсію по вислузі років (2 група інвалідності з 18.06.2008). У січні 2019 року позивач помилково підготувала та подала до контролюючого органу звіт від 11.01.2019 №241511 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2018 рік та у січні 2020 року помилково підготувала та подала до контролюючого органу звіт від 06.02.2020 №1103584 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2019 рік. Позивач пояснює, що в результаті цієї помилки відповідач сформував оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-1924-50, від 10.03.2020 №Ф-1924-50.

Позивач вважає оскаржувані вимоги протиправними, оскільки в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ до контролюючих органів ніколи не подавала. Крім того, 13.05.2020 та 14.05.2020 позивачем сформовані та подані через електронний кабінет листи відповідачу щодо скасування помилково поданих звітів. З наведених вище підстав позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.27).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.30-32) представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем самостійно подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 та 2019 роки, визначено базу нарахування єдиного внеску. Відповідно до пункту 16 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.04.2015 №435 (далі - Порядок №435), відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. Внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо сплати зобов`язання у строки, встановлені Законом №2464-VІ, ГУ ДПС у Волинській області правомірно надіслано податкові вимоги від 14.01.2020 №Ф-1924-50, від 10.03.2020 №Ф-1924-50.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 23.04.2004 позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що зроблено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9). З 01.01.2012 позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 28.05.2012 А №110168 (а.с.10).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.09.2008 ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію по вислузі років (ІІ група інвалідності з 18.06.2008 по довічно), що також підтверджується довідкою від 12.05.2020 №49 (а.с.11, 12).

11.01.2019 та 05.02.2020 ОСОБА_1 склала та подала до контролюючого органу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма №Д5 (річна) (додаток 5), в яких помилково відобразила суми нарахування єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн та 11016,72 грн за 2018 та 2019 роки відповідно (а.с.33-36).

14.01.2020 ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу №Ф-1924-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 9428,72 грн (а.с.22), а 10.03.2020 відповідачем сформовано вимогу №Ф-1924-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 20445,44 грн (а.с.21), які були надіслані на адресу позивача, однак не вручені останній.

Позивач, дізнавшись про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ЄСВ, відкликала раніше подані звіти через електронний кабінет платника, про що подала відповідні заяви (а.с.13-18).

У листі від 06.05.2020 ГУ ДПС у Волинській області зазначив про відсутність підстав для зняття актуальності раніше поданих звітів у зв`язку з їх добровільним поданням (а.с.19).

Надаючи оцінку спірним вимогам про сплату боргу (недоїмки), суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина четверта статті 4 Закону №2464-VI містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, окрім тих, які уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 15.09.2008 (а.с.11) та отримує пенсію по вислузі років (ІІ група інвалідності з 18.06.2008), що підтверджується довідкою від 12.05.2020 №49 (а.с.12).

Суд зазначає, що 20.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а, висловив позицію про те, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи статус позивача ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (частина четверта статті 10 Закону №2464-VI).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 уклала договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суду не надано.

Відтак, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, отримує пенсію по віку та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог частини четвертої статті 4 №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, у неї відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску Форма №Д5 (річна) (додаток 5) за 2018 та 2019 роки позивач помилково відобразила суми нарахування єдиного внеску. На підставі вказаних звітів і сформовані оскаржувані вимоги.

Відтак, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимог про сплату єдиного соціального внеску, направлених на адресу позивача, яка є фізичною особою-підприємцем, має 2 групу інвалідності та отримує пенсію по інвалідності, проте подавала звіт, в якому самостійно визначила обов`язок зі сплати єдиного внеску.

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №806/1503/16 від 04 вересня 2019 року, № 806/2169/16 від 05 листопада 2018 року та № 240/4809/19 від 11 лютого 2020 року. Верховний Суд сформулював правовий висновок, який полягає в тому, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Подання особою звітів не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, як наслідок, не свідчить про наявність обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску, та застосовується судом при вирішення справи в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, за встановленими судом обставинами, між позивачем і відповідачем не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а помилкова подача позивачем звітів за 2018, 2019 роки не свідчить про її добровільну участь у системі страхування.

Суд звертає увагу на те, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому позивач не мала можливості самостійно виправити таку помилку.

Варто також зауважити, що оскаржувані вимоги сформовані відповідно до статті 25 Закону №2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон №2464-VI.

Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, з фактом подання звітів з єдиного соціального внеску не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) 14.01.2020 №Ф-1924-50, від 10.03.2020 №Ф-1924-50 сформовані та надіслані ОСОБА_1 безпідставно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних вимог, з огляду на що суд дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 №Ф-1924-50, від 10.03.2020 №Ф-1924-50 підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже, питання про повернення судового збору, сплаченого за подання даного адміністративного позову відповідно до квитанції від 10.06.2020 (а.с.5) може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 січня 2020 року №Ф-1924-50, від 10 березня 2020 року №Ф-1924-50.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій