Рішення № 92038161, 07.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4669/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом виконавчого комітету Нововолинської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Нововолинської міської ради (позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований магазин по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що на підставі вимоги Володимир-Волинської місцевої прокуратури, наказу відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 01 жовтня 2019 року №16 проведено позапланову перевірку на об`єкті «Нове будівництво магазину по вулиці Княгині Ольги у місті Нововолинську Волинської області» (далі - об`єкт будівництва) щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Актом перевірки від 03 жовтня 2019 року №21 встановлено, що ОСОБА_1 на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710700000:02:047:0124) з цільовим призначенням для встановлення та обслуговування торгівельного павільйону здійснила будівництво магазину без документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту будівництва; закінчений будівництвом об`єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію, що є порушенням статей 26, 28, 31, 34, 36, частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт»; Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». За результатами проведеної перевірки 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 видано припис про усунення до 03 грудня 2019 року виявлених порушень, а у разі неможливості усунути порушення відповідач була зобов`язана знести самочинно збудований об`єкт будівництва у той же строк.

Актом позапланової перевірки від 15 січня 2020 року №1 встановлено, що ОСОБА_1 не виконала вимог припису від 03 жовтня 2019 року та за цим фактом постановою у справі про адміністративне правопорушення від 21 січня 2020 року №5 її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач вважає, що оскільки магазин по АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_1 самочинно, без отримання документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно розробленого та затвердженого проекту і таке будівництво не враховує державних та громадських інтересів, законних інтересів і вимог власників, користувачів земельних ділянок, що оточують місце будівництва, а перебудова такого об`єкта будівництва неможлива, то він підлягає знесенню, що відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для звернення до суду з цим позовом, який позивач просив задовольнити.

Ухвалою судді від 31 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнала (а.с.62-64). В обґрунтування цієї позиції вказала, що позов є передчасним, оскільки нею оскаржено у судовому порядку припис від 03 жовтня 2019 року. Крім того, відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється стосовно дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єктах будівництва. Разом з тим, належні їй торгівельні павільйони №1 та №2 з подальшими фасадними змінами відповідно до паспортів прив`язок, виданих головним архітектором міста та дійсних до 16 липня 2020 року, є стаціонарними тимчасовими спорудами, що виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного будівництва. Контроль за благоустроєм та за розміщенням тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності не належить до компетенції відділу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідач, покликаючись на безпідставність проведених на вимогу Володимир-Волинської місцевої прокуратури позапланових перевірок, також зазначила, що нею з Нововолинською міською радою укладено договір оренди землі від 16 липня 2016 року, який 07 квітня 2020 року продовжено на 10 років, та договір про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території міста.

Відповідач наголошує, що повторну перевірку 15 січня 2020 року фактично проведено не було; акт, припис та протокол про адміністративне правопорушення не містять її пояснень щодо обставин справи, а постанову про адміністративне правопорушення вона оскаржила в судовому порядку.

З урахуванням наведеного відповідач просила відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами та аргументами відповідача (а.с.88-90). Вказав, що позаплановий захід державного контролю у жовтні 2019 року проведено у присутності ОСОБА_1 , як і позапланову перевірку виконання вимог припису від 03 жовтня 2019 року у період з 10 по 15 січня 2020 року. Суб`єкт містобудування відмовилась від підписання акта перевірки від 15 січня 2020 року №1, про що в ньому зроблена відповідна відмітка. Позивач вважає, що закриття кримінального провадження за відсутністю в діях відповідача кримінального порушення не є доказам відсутності з її боку порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Позивач зауважив, що з огляду на технічні характеристики та спосіб побудови (наявність фундаменту, покрівлі та неможливість переміщення споруди у просторі) магазин, належний відповідачу, є об`єктом капітального будівництва.

Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористалася.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/1138/20 (а.с.86). Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 07 вересня 2020 року (а.с.105).

Як визначено частинами другою, третьою статті 237 КАС України, з дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.106).

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

У період з 01 по 03 жовтня 2019 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради на підставі наказу від 01 жовтня 2019 року №16, посвідчення (направлення) від 01 жовтня 2019 року №21 проведено позапланову перевірку щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Нове будівництво магазину по АДРЕСА_1 , район перехрестя з автомобільною дорогою Р-15). Актом перевірки від 03 жовтня 2019 року №20 встановлено, що ОСОБА_1 на земельній ділянці площею 0,0057 га із цільовим призначенням для встановлення та обслуговування торгівельного павільйону здійснила нове будівництво магазину без права на виконання будівельних робіт (замовником не надано дозвільних документів) та без затвердженого проекту будівництва. ОСОБА_1 було надано паспорт прив`язки торгівельного павільйону з площею забудови 30 кв.м (від 26 серпня 2015 року №4/2015), однак замовником не було дотримано вимог паспорта прив`язки: фактична площа забудови становить 65,09 кв.м по зовнішньому контуру (ширина 6,01 м, довжина 10,83 м); також під спорудою залито монолітну плиту з бетону. За висновками перевірки дана будівля не є тимчасовою спорудою, а закінчений будівництвом об`єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію. Актом перевірки зафіксовано порушення ОСОБА_1 статей 26, 28, 31, 34, 36, частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт»; пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (а.с.8-16). Зазначений акт підписаний ОСОБА_1 без заперечень.

За результатами позапланової перевірки головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Кортоусом С.С. складено протокол про адміністративне правопорушення від 03 жовтня 2019 року (а.с.17-18), на підставі якого постановою від 07 жовтня 2019 року №13 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, п`ятою та дев`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.20-21). Крім того, 03 жовтня 2019 року на підставі статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути виявлені порушення до 03 грудня 2019 року; у разі неможливості усунення порушень - знести самочинно збудований об`єкт будівництва та привести земельну ділянку до попереднього стану. Одночасно ОСОБА_1 зобов`язано до 03 грудня 2019 року повідомити відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради про виконання припису (а.с.19).

Як свідчать матеріали справи, у період з 10 по 15 січня 2020 року з метою перевірки виконання ОСОБА_1 вимог припису від 03 жовтня 2019 року на об`єкті будівництва проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 15 січня 2020 року №1. Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не виконала вимог припису від 03 жовтня 2019 року. В акті перевірки зроблено відмітку про відмову від його підписання відповідачем та про надіслання їй примірника акта перевірки поштою (а.с.28-36). Також 15 січня 2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від підписання та отримання якого, як вказано в протоколі, відповідач також відмовилася (а.с.37-38).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності постановою від 21 січня 2020 року №5 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф (а.с.39-40).

Невиконанням ОСОБА_1 вимог припису у встановлений строк та з посиланням на положення статей 38, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач обґрунтовує звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 1 Закону України від 16 листопада 1992 року №2780-XII «Про основи містобудування» визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) – це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року №687-XIV «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону №3038-VI.

Відповідно до частини третьої вказаної статті до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

За змістом статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль – це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки (пункт 7 статті 41 Закону №3038-VI).

Згідно з частиною першою статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Положення частини першої статті 38 Закону №3038-VI визначають перелік юридичних фактів, які зумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на подання до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Так пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2018 у справі №815/2311/15, від 22 серпня 2019 року у справі №2040/7234/18 та від 09 липня 2020 року у справі №463/4564/16-а.

Отже, аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону №3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду; саме припис є передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Фактичною підставою для звернення до суду із вимогою про знесення самочинного будівництва у розглядуваному випадку є саме невиконання ОСОБА_1 вимог припису від 03 жовтня 2019 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03 жовтня 2019 року оскаржила у судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі №140/1138/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нововолинської міської ради, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року, визнано протиправним та скасовано припис від 03 жовтня 2019 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Кортоусом С.С. за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті «Нове будівництво магазину по АДРЕСА_1 » (а.с.97-101,102-104).

Вирішуючи по суті спір у справі №140/1138/20, суд встановив, що незважаючи на порушення ОСОБА_1 на час проведення перевірки (з 01 по 03 жовтня 2019 року) вимог паспорта прив`язки в частині перевищення площі встановленого павільйону, цей торгівельний павільйон не можна віднести до об`єкта нерухомості та об`єкта будівництва, на зведення якого необхідно отримати дозвільні документи на виконання будівельних робіт. Відповідно до паспорта прив`язки торгівельного павільйону № НОМЕР_1 та паспорта прив`язки торгівельного павільйону АДРЕСА_1 (внесення змін), виданих начальником відділу містобудування та архітектури виконкому Нововолинської міської ради 21 жовтня 2019 року та дійсних до 16 липня 2020 року, ескізних проектів передбачено встановлення стаціонарних тимчасових споруд - торгівельних павільйонів №1 та АДРЕСА_2 за вказаною адресою, які розташовані поряд та є зблокованими, загальна площа під якими становить 60,0 кв.м, тобто по 30,0 кв.м кожен. Паспорти прив`язок є дійсними, доказів їх анулювання суду не надано. Крім того, судом встановлено, що Нововолинською міською радою як орендодавцем з ОСОБА_1 укладено договори від 16 липня 2015 року та від 07 квітня 2020 року про оренду земельної ділянки кадастровий номер 0710700000:02:047:0124, площею 0,0057 га, для встановлення та обслуговування торгівельного павільйону, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також договір про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території міста Нововолинська від 08 листопада 2019 року №8 про розташування на термін до 01 листопада 2020 року тимчасової споруди – літнього майданчика з метою провадження підприємницької діяльності.

За висновками суду першої інстанції у наведеній справі, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, розміщення торгових павільйонів здійснене ОСОБА_1 на підставі необхідних дозвільних документів для розміщення тимчасових споруд. Виконавчий комітет Нововолинської міської ради не довів приналежність спірного торгівельного павільйону, а саме приблокованих торгівельних павільйонів, до об`єктів будівництва, на розміщення яких необхідно отримати дозвільні документи щодо виконання будівельних робіт.

Документи, посилання на які йдеться у рішенні суду від 28 квітня 2020 року у справі №140/1138/20 (копії паспортів прив`язки торгівельного павільйону АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , виданих 21 жовтня 2019 року з терміном дії до 16 липня 2020 року, ескізних проектів, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27 липня 2015 року індексний №41270433 (про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,0057 га, кадастровий номером 0710700000:02:047:0124), договору оренди землі від 07 квітня 2020 року, витягу з рішення Нововолинської міської ради від 27 лютого 2020 року «Про надання земельних ділянок в оренду та постійне користування» щодо продовження ОСОБА_1 на 10 років терміну оренди земельної ділянки для встановлення та обслуговування торгівельного павільйону), наявні і у розглядуваній справі (а.с.65-71, 77-80).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність обставин, встановлених судом під час вирішення справи №140/1138/20, не спростована позивачем - виконавчим комітетом Нововолинської міської ради. Тому у суду відсутні підстави для неврахування висновків щодо фактичних обставин справи, наведених у справі №140/1138/20 за участю тих самих сторін.

Таким чином, оскільки рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, встановлено, що відповідно до паспортів прив`язок ОСОБА_1 встановлені тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності, які не можуть вважатися капітальною будівлею, а виконавчим комітетом Нововолинської міської ради не доведено приналежність спірного торгівельного павільйону (приблокованих торгівельних павільйонів) до об`єктів будівництва, на розміщення яких необхідно отримати дозвільні документи щодо виконання будівельних робіт, та скасовано припис від 03 жовтня 2019 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, то відсутні правові підстави для зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований магазин по АДРЕСА_1 .

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову виконавчого комітету Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, проспект Дружби, будинок, 27, ідентифікаційний код юридичної особи 04051342) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк