Рішення № 92038005, 06.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 р. Справа № 120/3726/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріату (відповідач, Житомирський ОВК), в якій позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2015 року по 23.10.2018 року та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України за вищевказаний період.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу оперативних стандартів і методики підготовки Повітряних Сил Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України. Так, наказом начальника Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України (по стройовій частині) за № 202 від 23.10.2018 року позивач був виключений зі списків особового складу у зв`язку із звільненням із лав Збройних Сил України у запас за підпунктом "к" відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Додатково позивач зауважує, що під час проходження військової служби, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалось через фінансову службу у Житомирському обласному військовому комісаріаті, у зв`язку з тим, що відділ оперативних стандартів і методики підготовки Повітряних Сил Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України знаходиться на фінансовому забезпеченні в Житомирському обласному військовому комісаріаті. Як зазначає позивач, за час проходження служби йому не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим він 27.04.2020 року звернувся до відповідача із вимогою про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації його доходів протягом 2015 року по 2018 рік (по день звільнення з військової служби). Однак, листом від 14.05.2020 року за № 9/352 відповідач лише зіслався на роз`яснення Міністерства соціальної політики від 04.07.2019 року № 220/5140, а також роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.08.2019 року № 248/3/9/1/940, у яких відсутній механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди, та вказав, що здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2015 року по 23.10.2018 року (день звільнення з лав Збройних Сил України) не є можливим. У свою чергу, позивач з такими твердженнями не погоджується та зазначає, що відповідно до законодавства індексація доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. За таких обставин позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

17.08.2020 року через засоби поштового зв`язку на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22908/20), в якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. Зазначає, що відповідно до п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особами № 260 від 26.06.2018р., грошове забезпечення позивачу виплачувалося виключно на підставі наказу командира (начальника, керівника) за місцем проходження служби позивача. Оскільки у наказі начальника Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України № 202 від 23.10.2018 року відсутні жодні відомості щодо наявності чи відсутності у позивача права та підстав для виплати індексації грошового забезпечення, тому у відповідача були відсутні правові підстави для проведення спірних нарахувань.

Також відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Однак, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Крім того відповідач посилається на відповідні роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо призупинення нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до окремого роз`яснення. За таких обставин відповідач вважає заявлений позов безпідставним, а тому в його задоволенні просить суд відмовити.

Ознайомившись із відзивом на позовну заяву судом враховано, що такий відзив подано відповідачем до суду без направлення його копії позивачу, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За таких обставин суд не приймає до увагу дану заяву по суті справи та здійснює розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові доводи позивача по суті справи, суд встановив, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.09.2018 року за № 501 полковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу оперативних стандартів і методики підготовки Повітряних Сил Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас відповідно до п. 2 ч. 5 с. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” за підпунктом “к” (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

Згідно наступного наказу начальника Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України (по стройовій частині) за № 202 від 23.10.2018 року позивача виключено з 23.10.2018 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України.

Судом також встановлено та жодною зі сторін не оспорюється, що відділ оперативних стандартів і методики підготовки Повітряних Сил Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України знаходиться на фінансовому забезпеченні в Житомирському обласному військовому комісаріаті.

27.04.2020 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача, зокрема щодо отримання інформації про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період 01.01.2015 року по 23.10.2018 року, у відповідь на який отримав лист від 14.05.2020 року за № 9/352/2. Так, у листі зазначається, що Житомирський ОВК у своїй діяльності керується роз`ясненням Міністерства соціальної політики від 04.07.2019 року № 220/5140, а також роз`ясненням директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 16.08.2019 № 248/3/9/1/940, у яких зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Так, визначений Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. Таким чином, відповідач повідомив, що на вказаний вид видатків кошти не виділялись, а тому виділення та виплата коштів в поточному році не є можлива.

Отримавши відмову у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2015 року по 23.10.2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III, індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як встановлено судом позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за січень 2015 року в сумі 169,30 грн., що підтверджується довідкою відповідача про помісячне нарахування та виплату індексації за період з 01.01.2015 року по 23.10.2018 року за № 9/352/3 від 14.05.2020 року.

Натомість, індексація грошового забезпечення в період з 01.02.2015 року по 23.10.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, що не заперечується і самим відповідачем. Так, правомірність таких дій відповідач пов`язує з посиланням на роз`яснення та вказівки Департаменту фінансів та Міністерства соціальної політики України. Водночас суд зауважує, що подібні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, як вже зазначалося, в силу приписів ст. 19 Основного Закону органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, не може визнаватися правомірною відмова відповідача у виплаті сум індексації з мотивів відсутності достатнього фінансування Житомирського ОВК.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07.11.2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10.06.2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

Суд також не вважає слушними доводи відповідача про відсутність у наказі начальника Центру оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України № 202 від 23.10.2018 року вказівок на виплату позивачу індексації грошового забезпечення, як на підставі правомірності своїх дій, позаяк проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців є законодавчо визначеним обов`язком відповідача, який має виконуватись без окремого розпорядчого документа.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що причиною порушення прав позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення стала протиправна бездіяльність відповідача (форма пасивної поведінки), а не дії, як помилково вважає позивач. Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити спірну індексацію грошового забезпечення саме за період військової служби з 01.02.2015 року до 23.10.2018 року включно.

Підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за січень 2015 року не має, позаяк, як встановлено судом вище, згідно довідки Житомирського обласного військового комісаріату №9/352/3 від 14.05.2020 року індексація за січень 2015 року позивачу була нарахована та виплачена. Відтак в даній частині відсутні підстави для задоволення позову.

Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому питання про судові витрати судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 1 лютого 2015 року по 23 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 1 лютого 2015 року по 23 жовтня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06.10.20.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Житомирський обласний військовий комісаріат (адреса місцезнаходження: вул. Параджанова, буд. 4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ: 07873079)

Суддя Слободонюк Михайло Васильович