Рішення № 92037727, 30.09.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м.Херсон Справа № 923/704/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., за участю секретаря судового засідання Кудак М.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 39777618)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (Херсонська обл., м. Нова Каховка, м. Таврійськ, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 00447623)

про стягнення заборгованості в сумі 324 183,87 грн.

за участю представників:

від позивача - адвокат Демченко М.М., договір № 08/07-20-ЮО про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.07.2020, діє до 31.12.2021; ордер серії КС №329479 від 07.08.2020

від відповідача - не прибули

У липні 2020р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області до відповідача та просить прийняти рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський завод плавлених сирів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерком» заборгованість в сумі 324 183,87 грн., зокрема 321 611,06 грн. основний борг, 1 074,85 грн. інфляція, 1 497,96 грн. 3% річних.

Також, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховськии завод плавлених сирів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерком» суму сплаченого судового збору 4 862,77 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 50 000 грн.

Ухвалою від 22.07.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання по справі на 20 серпня 2020р. Визначив строк подання відзиву відповідачем - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу відповідь на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву.

Копія ухвали від 22.07.2020р. вручена позивачу 29.07.2020, вручена відповідачу 28.07.2020. Проте, станом на 20.08.2020р. відзиву від відповідача до суду не надходило. Про причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив.

Суд ухвалою від 20.08.2020 відклав розгляд справи до 07.09.2020р., при цьому зазначив, що відповідно до п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07.09.2020 в судове засідання прибув представник позивача. Представник відповідача у судове засідання 07.09.2020 не прибув, про поважність причин неявки не повідомив.

Суд констатує про те, що за ухвалами від 22.07.2020, від 20.08.2020, суд не визнавав обов`язковою явку представників сторін в судові засідання у даній справі.

Ухвалою від 07.09.2020, враховуючи те, що представником позивача у підготовчому засіданні повідомлено про всі обставини справи та подані всі докази на підтвердження своїх тверджень у позові, суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 30.09.2020. Ухвала надіслана сторонам до відома.

28.09.2020 позивач надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника, на підставі наявних матеріалів, позов просив задовольнити в повному обсязі.

При цьому, представник позивача ТОВ «Компанія Інтерком» в судове засідання призначене на 30.09.2020р. з`явився, в повному обсязі підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача ТОВ «Новокаховський завод плавлених сирів» не скористався своїми правами щодо присутності в судовому засіданні, а так само щодо подання відзиву, заяв про можливість розгляду справи або проведення окремого судового засідання без їх участі, або мотивованого клопотання про відкладення розгляду справи, або іншої заяви процесуального характеру.

При цьому, суд наголошує на тому, що всі процесуальні документи по справі направляються всім учасникам справи рекомендованою кореспонденцією.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020, було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон України від 18.06.2020 №731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяви про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Тому, приймаючи до уваги, що учасники справи повідомлені належним чином, а також відсутність жодних клопотань, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, який був належним чином повідомлений про судове засідання, за наявними в справі матеріалами.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначеного представника.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Херсонської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, згідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

12.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерком» (постачальник,позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Новокаховський завод плавлених сирів", правонаступником якого відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 120615.

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах передбачених цим договором – інгредієнти для виробництва харчових продуктів, а саме крохмалі, модифіковані крохмалі, стабілізаційні системи.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість цього договору складається з сум, вказаних в окремих накладних.

Відповідно до п.2.1. договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу 30 календарних діб з моменту відвантаження товару, за умови надання покупцю належним чином оформлених документів, зазначених в п.3.4. цього договору.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що продавець поставляє товар разом з усією відповідною документацією (товарні, товарно-транспортні та податкові накладні, сертифікати якості, відповідності, гігієнічні сертифікати, інструкції з використання, гарантійні сертифікати тощо).

Згідно з п.3.6 договору, право власності та ризики випадкового знищення або пошкодження товару виникають у покупця з моменту прийняття товару на своєму складі та підписання видаткової накладної відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, зобов`язання продавця вважаються виконаними з моменту переходу до покупця права власності на товар, відповідно до п.3.6 договору, зобов`язання покупця вважаються виконаними після повної оплати товару і прийняттям його на складі покупця.

За п.п.11,2, 11.3 договору, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015р. з умовою виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань до повного взаєморозрахунку сторін. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах, якщо за 2 місяці до закінчення поточного календарного року, жодна із сторін не заявить про закінчення дії договору.

Як зазначає позивач та вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, за період з 01.01.2020р. по 01.06.2020р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 536 145,30 грн., що також підтверджується податковими накладними доданими до позову за період з 08.01.2020р. до 26.06.2020р.

Станом на 01.01.2020 у відповідача вже була наявна заборгованість за поставлений товар у 2019 році в сумі 427612,76 грн., згідно складеного акту звірки.

З січня 2020 по червень 2020 відповідачем було сплачено 642147,00 грн., з них 427612,76 грн. в погашення заборгованості, та 214534,24 грн. за поставлений товар у 2020 році.

Таким чином, станом на день звернення до суду відповідач має заборгованість перед позивачем за товар в розмірі 321611,06 грн. за період поставки з 12.02.2020р. по 26.05.2020р.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію. Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону).

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до п. 2.7, п.2.8. договору, оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу 30 діб з моменту відвантаження товару, за умови надання покупцю належним чином оформлених документів, вказаних в п.3.4. Платежі за товари здійснюються на рахунок продавця в національній валюті України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться. Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом. Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України, укладений між сторонами договір від 12.06.2015 року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов`язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань за договором.

Доказів перерахування основного боргу в сумі 321611,06 грн., як і будь-яких заперечень проти позову відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у зв`язку з простроченням оплати товару просить стягнути з відповідача 1497,96 грн. 3% річних та 1074,85 грн. втрат від інфляції.

Пунктами 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, розглядаючи позов в частині стягнення інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині. Оскільки, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору у розмірі 4862,77 грн. (платіжне доручення № 803 від 09.07.2020 р.), покладаються на відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи заяву Позивача про компенсацію судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Як слідує із витягу з договору № 08/07-20-ЮО від 08.07.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Юридичне об`єднання «ФЕМІДА» та Позивачем, Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати клієнту правову (правничу) допомогу, юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Для надання правничої допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначило адвокатів: Гайдака О.В., Демченко М.М., Вороницьку-Гайдак Н.О., Василюка А.П., Негоду В.В.

Безпосередньо представництвом інтересів позивача, з огляду на ордер наявний в матеріалах справи серії КС №329479 від 08.07.2020, займався адвокат Демченко М.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4604.

Суд зазначає, що відповідно до частин 2-6 статті 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 123 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, віднесені до судових витрат.

До суду не надходили заяви (клопотання) від сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, частина 8 ст. 129 ГПК України також передбачає, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача була заявлена відповідна заява з приводу зазначеного.

При цьому, суд у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України, попереджає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на вищевказане, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 126, 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (74989, Херсонська область, м. Нова Каховка, м. Таврійськ, вул.Промислова, 2, код ЄДРПОУ 00447623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерком» (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Островського, буд. 52, ЄДРПОУ 39777618) 321 611,06 грн. основного боргу, 1074,85 грн. інфляція, 1497,96 грн. 3% річних, 4862,77 грн. витрат зі сплати судового збору та 50000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 30.09.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

5. Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.Г. Пінтеліна