Рішення № 92037583, 17.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 10/Б-5022/1319/2011(921/284/20)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3А, м. Тернопіль

до відповідача: Теребовлянської міської ради, вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область

про визнання незаконним та скасування рішення Теребовлянської міської ради №4110 від 19.07.2018

в межах справи №10/Б-5022/1319/2011 про банкрутство Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник"

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Барабаш В.М. - представник (довіреність №7452 від 26.11.1019).

від відповідача: Ізай Р.О. - адвокат (ордер на надання правової допомоги серії АА №048649 від 21.07.2020).

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка – Лізинг" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 (суддя Півторак М.Є.) порушено провадження у справі про банкрутство ПП "ТФ "Будівельник".

Ухвалою суду від 09.03.2017 справу № 10/Б-5022/1319/2011 прийнято до провадження суддею Боровець Я.Я.

Ухвалою суду від 07.08.2017 припинено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Окряка А.В.; введено процедуру санації Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник". Ухвалою суду від 05.09.2019 призначено у справі №10/Б-5012/1319/2011 керуючого санацією боржника Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" арбітражного керуючого Струць М.П.

08 травня 2020 року Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Теребовлянської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Теребовлянської міської ради №4110 від 19.07.2018.

Відкриття провадження у справі.

08.05.2020 Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №10/Б-5022/1319/2011(921/284/20), визначено суддю Боровця Я.Я .

Ухвалою суду від 13.05.2020 відкрито провадження у справі №10/Б-5022/1319/2011(921/284/20) за правилами загального позовного провадження в межах справи №10/Б-5022/1319/2011 про банкрутство Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" та призначено підготовче засідання на 02.06.2020.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 02.06.2020.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольною ухвалою від 02.06.2020 підготовче засідання відкладалось на 23.06.2020 з підстав, викладених в ній.

Ухвалами суду від 23.06.2020 підготовче засідання відкладалося на 02.07.2020 з підстав, викладених в ній.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №10/Б-5022/1319/2011(921/284/20) до судового розгляду по суті на 21.07.2020.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні – 21.07.2020 розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Частиною 6 статтею 216 ГПК України визначено, якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

У судових засіданнях 21.07.2020 та 03.08.2020 оголошувались перерви відповідно до 03.08.2020 та до 17.09.2020, про що зазначено у відповідних протоколах судових засіданнях.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення на позов представника відповідача, його вступне та заключне слово.

21.10.2019 введений в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Кодексу з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки, даний позов розглядається в межах справи про банкрутство №10/Б-5022/1319/2011 ПП "ТФ "Будівельник", то відповідно за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У судовому засіданні 17.09.2020, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 до 03.04.2020, який продовжено до 24.04.2020.

22.04.2020 Уряд ухвалив рішення, яким загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 24 квітня включно, продовжено – до 11 травня 2020 року включно.

Рішенням Уряду від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22 травня 2020 року та послаблено деякі карантинні обмеження, також від 20.05.2020 за №392 продовжено карантин до 22.06.2020.

На засіданні 17 червня 2020 року Кабінет Міністрів України шляхом внесення змін в низку актів Кабінету Міністрів, якими встановлені карантинні обмеження, продовжив дію карантинних обмежень (дію адаптивного карантину) до 31 липня 2020 року. Рішення ухвалено з доопрацюванням в одноденний термін (постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500).

На даний час термін карантину продовжено до 31 жовтня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією . Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Отже, наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З врахуванням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строк розгляду даної справи судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваним рішенням Теребовлянської міської ради №4110 від 19.07.2018 відповідачем надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок житлової та громадської забудови, угіддя-землі комерційного призначення в м.Теребовля, вул.Небесної сотні, 4, в оренду терміном на 5 років, загальною площею лише 0,10 га, з яким позивач не погоджується, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому виступі в дебатах ( вх. №6402 від 17.09.2020), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача та заперечення відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРЕЗИ ПЛЮС" (як, Продавець) та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" (як, Покупець) укладено договір купівлі – продажу , відповідно до умов якого Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник" є власником будівель по вул.Шишкіна, 4 у м.Теребовля Тернопільської області: прохідна-котельня цегляна, зазначена у плані під літ. "А", загальною площею 132,0 кв.м, головний корпус цегляний під літ."Б", загальною площею 1337,0 кв.м, електрощитова кам`яна під літ."В", загальною площею 50,0 кв.м, склад цегляний під літ."Г", загальною площею 256,8 кв.м, склад кам`яний під літ."Д", загальною площею 238,0 кв.м,, гаражі цегляні під літ."Ж", загальною площею 114,0 кв.м. (п.1, п.2 Договору).

24.03.2008 між Теребовлянською міською радою (як, Орендодавець) та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" (як Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку комунальної власності площею 0,778 га для обслуговування будівель по вул.Шишкіна, 4 у м.Теребовля Тернопільської області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92668913 від 24.07.2017, Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник" є власником будівель за адресою вул.Небесної сотні (Шишкіна), 4 у м.Теребовля Тернопільської області, а саме: будівля, прохідна, А, площею 168,6 кв.м; будівля, електрощитова, В, площею 17,7 кв.м.

16.07.2018 Теребовлянською міською радою розглянуто заяву Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (оренду) орієнтовною площею 0,7780 га для обслуговування будівель прохідної і електрощитової по вул. Небесної сотні (Шишкіна), 4, м. Теребовля.

Проте, рішенням Теребовлянської міської ради №4110 від 19.07.2018 надано дозвіл Приватному підприємству "Тернопільська фірма "Будівельник" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, загальною площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок житлової та громадської забудови, угіддя-землі комерційного призначення в м.Теребовля, вул. Небесної сотні, 4, в оренду терміном на 5 років.

Не погоджуючись з даним рішенням у частині визначення площі земельної ділянки, позивач вважає, що дані обставини є підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору оренди землі, який за правовою природою є договором оренди, які регулюються положеннями Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України .

Норми права, які застосував суд.

Згідно з частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як визначено у статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влад

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Як визначено статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частини 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України).

Як визначено статтею 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.1). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3).

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п. п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судових рішень.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Окрім того, предметом позову у справі є визнання незаконним і скасування рішень міської ради , зокрема щодо надання дозволу юридичній особі на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду , що визначено статтями 122, 123 Земельного кодексу України

Визначаючи юрисдикцію спору, суди мають з`ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов`язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Отже, спірні правовідносини між ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" та Теребовлянською міською радою виникли щодо земельних ділянок, сформованих як об`єкти цивільного права відповідно до вимог Земельного кодексу України і наданих у користування, у межах їх оформлення та надання у користування як єдиного об`єкта. У цих правовідносинах міськрада здійснює функції власника земельних ділянок, який реалізовує свою волю на зміну якісних і кількісних ознак належних їй об`єктів і передачі права на них іншим суб`єктам, за наявності їх відповідного зустрічного волевиявлення. А тому, спірні правовідносини є приватноправовими.

Правова позиція наведена в Огляді судової практики розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справ у спорах, що виникають із земельних відносин за період з 01.01.2018 по 01.11.2018.

Також, слід зазначити, що 21.10.2019 введений в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Кодексу з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка – Лізинг" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.04.2011 (суддя Півторак М.Є.) порушено провадження у справі про банкрутство ПП "ТФ "Будівельник".

Ухвалою суду від 09.03.2017 справу № 10/Б-5022/1319/2011 прийнято до провадження суддею Боровець Я.Я.

Ухвалою суду від 07.08.2017 припинено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Окряка А.В.; введено процедуру санації Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник". Ухвалою суду від 05.09.2019 призначено у справі №10/Б-5012/1319/2011 керуючого санацією боржника Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" арбітражного керуючого Струць М.П.

Ухвалою суду від 05.09.2019 призначено у справі №10/Б-5012/1319/2011 керуючого санацією боржника Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" арбітражного керуючого Струць М.П.

Ухвалами суду від 09.09.2019 та від 21.05.2020 продовжено строк процедури санації у справі №10/Б-5022/1319/2011 в останнє до 21.11.2020.

Ухвалою суду від 21.07.2020 затверджено план санації Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник".

Отже, даний позов розглядається в межах справи про банкрутство №10/Б-5022/1319/2011 ПП "ТФ "Будівельник".

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влад

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частини 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України).

Як визначено статтею 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.1). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3).

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Тобто, розпорядження землями, які перебувають у комунальній власності належить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначаються Законом України "Про землеустрій".

У відповідності до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судових рішень.

Тобто, передумовою розроблення проекту відведення земельної ділянки є згода органу місцевого самоврядування, який виконує функції власника такої земельної ділянки.

Між тим, суд відзначає, що Теребовлянська міська рада є колегіальним органом та в силу положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" приймає акти у формі рішень.

Як слідує із матеріалів справи, 30.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРЕЗИ ПЛЮС" (як, Продавець) та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" (як, Покупець) укладено договір купівлі – продажу , відповідно до умов якого Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник" є власником будівель по вул.Шишкіна, 4 у м.Теребовля Тернопільської області: прохідна-котельня цегляна, зазначена у плані під літ. "А", загальною площею 132,0 кв.м, головний корпус цегляний під літ."Б", загальною площею 1337,0 кв.м, електрощитова кам`яна під літ."В", загальною площею 50,0 кв.м, склад цегляний під літ."Г", загальною площею 256,8 кв.м, склад кам`яний під літ."Д", загальною площею 238,0 кв.м,, гаражі цегляні під літ."Ж", загальною площею 114,0 кв.м. (п.1, п.2 Договору).

24.03.2008 між Теребовлянською міською радою (як, Орендодавець) та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" (як Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку комунальної власності площею 0,778 га для обслуговування будівель по вул.Шишкіна, 4 у м.Теребовля Тернопільської області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92668913 від 24.07.2017, Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник" є власником будівель за адресою вул.Небесної сотні (Шишкіна), 4 у м.Теребовля Тернопільської області, а саме: будівля, прохідна, А, площею 168,6 кв.м; будівля, електрощитова, В, площею 17,7 кв.м.

Як визначено у статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п. п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За таких обставин Теребовлянська міська рада є саме тим органом місцевого самоврядування, який повноважний представляти відповідну територіальну громаду в питаннях передачі в оренду земель комунальної власності для всіх потреб.

Так, 16.07.2018 Теребовлянською міською радою розглянуто заяву Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (оренду) орієнтовною площею 0,7780 га для обслуговування будівель прохідної і електрощитової по вул. Небесної сотні (Шишкіна), 4, м. Теребовля.

Проте, рішенням Теребовлянської міської ради №4110 від 19.07.2018 надано дозвіл Приватному підприємству "Тернопільська фірма "Будівельник" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, загальною площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок житлової та громадської забудови, угіддя-землі комерційного призначення в м.Теребовля, вул. Небесної сотні, 4, в оренду терміном на 5 років.

Як слідує із оспорюваного рішення, орган місцевого самоврядування зменшив розмір земельної ділянки з запитуваної 0,778 га до 0,10 га необгрунтовуючи причини зменшення чим порушено вимоги статті 123 Земельного кодексу .

Таким чином, суд прийшов до висновку, що правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, зокрема рішення Теребовлянської міської ради №4110 від 19.07.2018 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Тернопільська фірма "Будівельник"" суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права та інтереси позивача, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю.

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі 2102,00 грн.

В силу приписів статті 129 ГПК України судовий збір у розмірі 2102,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 130, 185, 191, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2102,00 грн покласти на відповідача.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Теребовлянської міської ради № 4110 від 19.07.2018 про надання Приватному підприємству "Тернопільська фірма "Будівельник" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, загальною площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок житлової та громадської забудови, угіддя-землі комерційного призначення в м. Теребовля, вул. Небесної сотні, 4, в оренду терміном на 5 років.

4. Стягнути з Теребовлянської міської ради, вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058456 на користь Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3А, м. Тернопіль , код ЄДРПОУ 30066909 - 2102,00 грн. судового збору.

5. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3А, м. Тернопіль , код ЄДРПОУ 30066909.

Відповідач: Теребовлянська міська рада, вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058456.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Приватне підприємство "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3А, м. Тернопіль.

Відповідачу: Теребовлянська міська рада, вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область.

Повне рішення складено та підписано "07" жовтня 2020 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець