Рішення № 92037567, 08.09.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/156/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, м.Тернопіль, в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), проспект Перемоги,14, Шевченківський район, м.Київ, 01135

до відповідача: Державного підприємства “Тернопільське лісове господарство”, вул. Багата, 5 А , м. Тернопіль , 46001

про стягнення 4 321 грн 25 коп., що еквівалентно 153,90 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

За участі представників:

прокуратури: прокурор відділу Ємець Діана Володимирівна, службове посвідчення №044866 від 16.11.2016 (дійсне до 16.11.2021);

позивача: Стрижак Оксана Володимирівна, довіреність №2080/05/14-19 від 24.12.2019 (дійсна до 31.12.2020), посвідчення №1750 від 13.05.2020 (дійсне до 13.05.2021);

відповідача: не з`явився.

1. Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу та фіксування судового процесу.

Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам учасників справи роз`яснено права та обов`язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 ГПК України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд” на диск CD-R, серійний номер N108XE16D8145281B2.

1.2. Суть справи.

Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави (в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №1904ВИХ-20 від 28.02.2020 (вх.№182 від 28.02.2020) до Державного підприємства “Тернопільське лісове господарство”, у якій просить суд: стягнути з державного підприємства “Тернопільське лісове господарство”, код ЄРДПОУ 00993024, 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вулиця Багата,5, в дохід Державного бюджету України (отримувач: UА668999980313171216000009079, отримувач: УК у Галицьк. р-ні/Галицьк.р /22160100, код отримувача 37953206, номер рахунку (ІВАN), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100) заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 153,90 євро, що еквівалентно 4 321 грн 25 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020 у справі №921/156/20 визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрито провадження у справі із призначенням її до розгляду на 31 березня 2020 року об 11 год. 30 хв. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 23 квітня 2020 року о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 22.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 09 червня 2020 року об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 09.06.2020 судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у даній справі до 28.07.2020 та призначено судове засідання для вирішення питання про перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи по суті на 28 липня 2020 року о 10 год. 20 хв., про що зазначено в ухвалі від 12.06.2020.

У судовому засіданні 28.07.2020 судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у даній справі по 11.08.2020 та відкладено судове засідання для вирішення питання про перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи №921/156/20 по суті на 11 серпня 2020 року о 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 11.08.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження з 25.08.2020 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020.

У призначене судове засідання 25.08.2020 з`явився прокурор. Представники позивача та відповідача не з`явилися.

Судом відкрито судове засідання по розгляду справи по суті та заслухано вступне слово прокурора.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

З метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті згідно статті 216 ГПК України, а саме стадію з`ясування обставин справи та дослідження доказів на 08 вересня 2020 року о 16 год. 00 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установити з 12 березня на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 31 жовтня 2020 р.).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ, зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи №921/156/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20-ти днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 08.09.2020 від учасників у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

Враховуючи зазначене, суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, №921/156/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь – яких прав жодного із учасників у справі.

А тому, по завершенню дослідження обставин справи та доказів, проведення судових дебатів, суд у судовому засіданні 08.09.2020, після виходу до нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частини.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція прокурора і позивача

у поданих позові і поясненнях представників у судових засіданнях.

Прокурор у поданому позові, серед іншого, зазначає таке.

До Тернопільської місцевої прокуратури надійшла інформація від управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області щодо наявної заборгованості за перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Водночас, у зазначеному листі управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області висловило клопотання щодо пред`явлення Тернопільською місцевою прокуратурою позовної заяви до державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до суду.

Враховуючи вимоги ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 2, 15, 27 п.5 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, які набрали чинності 03.05.2018), з метою з`ясування інформації про вжиті заходи щодо стягнення з ДП «Тернопільське лісове господарство» плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 4321,25 грн., Тернопільською місцевою прокуратурою 11.01.2020 року за №21.32-151вих.20 надіслано лист на адресу Державної служби з безпеки України на транспорті.

Відповідно до інформації Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.01.2020 №552/05/15-20, Укртрансбезпека не зверталась з позовом до ДП «Тернопільське лісове господарство» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами з перевищенням габаритно-вагових параметрів в сумі 4321,25 грн, у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до суду та кошти від ДП «Тернопільське лісове господарство» на погашення заборгованості не надходили.

Таким чином, будучи наділеною повноваженнями щодо самостійного звернення до Господарського суду Тернопільської області із згаданою позовною заявою, незважаючи на лист Тернопільської місцевої прокуратури від 11.01.2020 року за №21.32-151 вих.20, достовірно знаючи про наявність заборгованості у ДП «Тернопільське лісове господарство» та не вірно трактуючи норми чинного законодавства щодо відсутності відповідних повноважень, Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито належних заходів щодо звернення до господарського суду Тернопільської області, з метою захисту інтересів держави, із позовною заявою про стягнення з ДП «Тернопільське лісове господарство» плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 4321,25 грн.

Наведене вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт не звернення відповідного суб`єкта владних повноважень, на якого покладено обов`язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, не залежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб`єктом владних повноважень.

Тернопільською місцевою прокуратурою опрацьовано інформацію управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області щодо наявної заборгованості за перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

З`ясовано, що 26.07.2019 заступником начальника управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки від 05.05.2018 року №320/03/13-18 затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 29.07.2019 року по 04.08.2019 року.

Управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на підставі направлення №006455 від 29 липня 2019 року проведено 30.07.2019 рейдову перевірку на ділянці а/д Н-09 «Мукачево-Львів» км 338.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля ПАБ модель СБ 85.430, спеціалізований вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіп марки DENNISON моделі TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_4 , складено акт №145765 від 30.07.2019 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у процесі якої виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також надання послуг перевезення вантажу великоваговим транспортом без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зі змісту товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серія ТРА №169224 від 29.07.2019 року вбачається, що ДП «Тернопільське лісове господарство» надало послуги з перевезення вантажу, на замовлення TOB «СВІСС КРОНО» (чек зважування №05693 від 30.07.2019 року о 08 год. 13 хв.).

Також складено довідку №0009081 від 30.07.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0011173 від 30.07.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до Розрахунку №51 від 30.07.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом №0011173 від 30.07.2019 року ДП «Тернопільське лісове господарство» необхідно сплатити до бюджету кошти в сумі 4321,25 грн, еквівалентній 153,90 євро.

Окрім цього, управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області 01.08.2019 року було надіслано ДП «Тернопільське лісове господарство» повідомлення про сплату заборгованості, з доданням копій акту перевірки, розрахунку, довідки про результати здійснення ГВК, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №7649201690988, яке підприємство отримало, про що свідчить підпис на повідомленні, та у судовому порядку не оскаржене.

03.09.2019 начальником Управління Укртрасбезпеки у Тернопільській області на ДП «Тернопільське лісове господарство» за результатами перевірки, проведеної 30.07.2019 складено припис №191478 про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, який отриманий директором ДП «Тернопільське лісове господарство», про що свідчить підпис на приписі.

На виконання вказаного припису директор ДП «Тернопільське лісове господарство» повідомив, що 29.07.2019 року орендованим автомобілем DAF державний номер НОМЕР_5 згідно товарно-транспортної накладної №169224 здійснювалось перевезення власної дров`яної деревини для переробки в цех ТзОВ «Свісс Кроно» згідно специфікації. Перевезення деревини здійснювалось за маршрутом Залісці-Брошнів-Залісці, перероблену продукцію доставлено в смт.Залісці для подальшого використання за призначенням.

2.2. Участь відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень – ухвал суду про дату і час судових засідань.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Із змісту статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 4, 5 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в таких випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов`язковим.

Згідно з вказаним рішенням КСУ інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття «інтереси держави» є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. І Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Поняття «орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження» визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до положень частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) браги участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

При відкритті провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018 та ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

З огляду на наведене, суд вважає, що у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв`язку із здійсненням останньою захисту інтересів держави неналежним чином, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше 7 відсотків.

Згідно з вимогами п.26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідно до п.1 ч.2 ст.24-2, п.6 ч. 3 ст.29 Бюджетного кодексу України, належить до джерел формування державного дорожнього фонду у складі доходів спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на: 1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених п.1 ч. 4 ст. 3 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України»; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов`язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

У зв`язку із викладеним, доцільність застосування представницьких повноважень прокурором обумовлена актуальністю питань щодо розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, збереження автомобільних доріг, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Також порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2018-2022 роки, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічних перевезень.

Отже, визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави.

Згідно зі ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЦПК України, ч.3 ст.4 ГПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» зазначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пп. 2, 15, 27 п.5 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, які набрали чинності 03.05.2018), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

До Тернопільської місцевої прокуратури надійшла інформація від управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області щодо наявної заборгованості за перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Враховуючи вимоги ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 2, 15, 27 п.5 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, які набрали чинності 03.05.2018), з метою з`ясування інформації про вжиті заходи щодо стягнення з ДП «Тернопільське лісове господарство» плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 4321,25 грн., Тернопільською місцевою прокуратурою 11.01.2020 року за №21.32-151вих.20 надіслано лист на адресу Державної служби з безпеки України на транспорті.

Відповідно до інформації Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.01.2020 №552/05/15-20, Укртрансбезпека не зверталась з позовом до ДП «Тернопільське лісове господарство» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами з перевищенням габаритно-вагових параметрів в сумі 4321,25 грн, у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до суду та кошти від ДП «Тернопільське лісове господарство» на погашення заборгованості не надходили.

Таким чином, будучи наділеною повноваженнями щодо самостійного звернення до Господарського суду Тернопільської області із згаданою позовною заявою, незважаючи на лист Тернопільської місцевої прокуратури від 11.01.2020 року за №21.32-151 вих.20, достовірно знаючи про наявність заборгованості у ДП «Тернопільське лісове господарство» та не вірно трактуючи норми чинного законодавства щодо відсутності відповідних повноважень, Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито належних заходів щодо звернення до Господарського суду Тернопільської області, з метою захисту інтересів держави, із позовною заявою про стягнення з ДП «Тернопільське лісове господарство» плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 4321,25 грн.

Наведене вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт не звернення відповідного суб`єкта владних повноважень, на якого покладено обов`язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, не залежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб`єктом владних повноважень.

Згадана позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Необхідно зазначити, що жодним із нормативно-правових актів, що регламентують правові засади організації та діяльності органів прокуратури України, а саме Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», а також Господарським процесуальним кодексом України не передбачено надання прокурором при поданні позову в інтересах держави доказів на підтвердження факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави у формі внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення за ст. 367 КК України; вироку суду щодо службових осіб; накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця.

Питання щодо внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на даний час є передчасним, оскільки у даному випадку існують невирішені господарсько-правові відносини про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами.

Окрім того, відповідно до вимог ст.ст. 147,152 КЗпП України притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є правом, а не обов`язком уповноваженого органу. Водночас органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок та внесення документів реагування про дисциплінарну відповідальність посадових осіб.

Таким чином, із зазначених вище положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист інтересів не здійснюється, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 року у справі 910/3486/18.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір за позовом Укртрансбезпеки до перевізника про стягнення вказаної плати підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Конституцією України та законами України позивача не наділено правом звернення саме до адміністративного суду.

При встановленні наявності даних повноважень Укртрансбезпеки Верховним Судом застосовувалося діюче на час спірних правовідносин Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, без змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320 щодо вжиття заходів стосовно стягнення плати. Таким чином, судом не встановлювалася відсутність повноважень на звернення до суду відповідної юрисдикції.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків й інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також, відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на зазначені вище правові норми, суб`єктний склад сторін, а також ту обставину, що спір між Державною службою України з безпеки на транспорті та ДП «Тернопільське лісове господарство» виник у зв`язку зі здійсненням останнім господарської діяльності, тому відповідно до ст.20 ГПК України справа відноситься до юрисдикції місцевого Господарського суду Тернопільської області.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.07.2019 заступником начальника управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки від 05.05.2018 року №320/03/13-18 затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 29.07.2019 року по 04.08.2019 року.

Управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області на підставі направлення №006455 від 29 липня 2019 року проведено 30.07.2019 рейдову перевірку на ділянці а/д Н-09 «Мукачево-Львів» км 338.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля ПАБ модель СБ 85.430, спеціалізований вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіп марки DENNISON моделі TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_4 , складено акт №145765 від 30.07.2019 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у процесі якої виявлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також надання послуг перевезення вантажу великоваговим транспортом без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зі змісту товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серія ТРА №169224 від 29.07.2019 року вбачається, що ДП «Тернопільське лісове господарство» надало послуги з перевезення вантажу на замовлення TOB «СВІСС КРОНО» (чек зважування №05693 від 30.07.2019 року о 08 год. 13 хв.).

Також складено довідку №0009081 від 30.07.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0011173 від 30.07.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до Розрахунку №51 від 30.07.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом №0011173 від 30.07.2019 року ДП «Тернопільське лісове господарство» необхідно сплатити до бюджету кошти в сумі 4321,25 грн, еквівалентній 153,90 євро.

Окрім цього, управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області 01.08.2019 року було надіслано ДП «Тернопільське лісове господарство» повідомлення про сплату заборгованості, з доданням копій акту перевірки, розрахунку, довідки про результати здійснення ГВК, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №7649201690988, яке підприємство отримало, про що свідчить підпис на повідомленні, та у судовому порядку не оскаржене.

03.09.2019 начальником Управління Укртрасбезпеки у Тернопільській області на ДП «Тернопільське лісове господарство» за результатами перевірки, проведеної 30.07.2019 складено припис №191478 про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, який отриманий директором ДП «Тернопільське лісове господарство», про що свідчить підпис на приписі.

На виконання вказаного припису директор ДП «Тернопільське лісове господарство» повідомив, що 29.07.2019 року орендованим автомобілем DAF державний номер НОМЕР_5 згідно товарно-транспортної накладної №169224 здійснювалось перевезення власної дров`яної деревини для переробки в цех ТзОВ «Свісс Кроно» згідно специфікації. Перевезення деревини здійснювалось за маршрутом Залісці-Брошнів-Залісці, перероблену продукцію доставлено в смт.Залісці для подальшого використання за призначенням.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно акту №145765 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та акту №0011173 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, навантаження вантажного автомобіля марки DAF модель CF 85.430, спеціалізований вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіп марки DENNISON моделі TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_4 становило: навантаження на здвоєну вісь 18,50 т (при нормативно допустимій - 16,0 т). Тобто, було зафіксовано перевищення вищевказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме на здвоєну вісь 2,5 т.

Згідно інформації регіонального сервісного центру МВС України у Тернопільській області №31/19-227 від 16.01.2020 року вантажний автомобіль DAF модель CF 85.430, спеціалізований вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіп марки DENNISON моделі TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_4 станом на 30.07.2019 року і станом на даний час зареєстровані за ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_6 , с.Веселівка, Кременецький район, Тернопільська область).

Згідно полісу №АО/5436194 від 05.04.19 страхувальник ДП «Тернопільське лісове господарство» застрахувало транспортний засіб, а саме напівпричіп марки DENNISON моделі TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_4 на строк з 06.04.19 по 05.04.20.

Згідно з п.п. 27,28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень та справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно зі ставками плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, ставка плати за кожен кілометр відстані при параметрах перевищення навантаження на одиночну вісь, що становить від 10 до 20 відсотків включно становить 0,27 Євро/км, понад 20 відсотків за кожні 5 відсотків - 0,15 Євро/км.

Так, зважування вищевказаного транспортного засобу на ППГВК здійснювалося за допомогою ваги пересувної автомобільної типу CHEKLODE FREEWEIGH. Виробник «CENTRAL WEIGHING», Англія.

Згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/4338 від 29.10.2018, остання повірка ваг була здійснена 29 жовтня 2018 року, повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма державного повірителя по експлуатації ваг, тому станом на 30.07.2019 (дата проведення зважування транспортного засобу Відповідача) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.

Окрім цього, 21.11.2007 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано сертифікат серії А №004666, яким встановлено міжповірочний інтервал для вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH» не більше 1 року, а також засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGH», зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки під номером У 2570-07.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF модель CF 85.430, спеціалізований вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_2 та напівпричіп марки DENNISON моделі TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва НОМЕР_4 , що використовується відповідачем ДП «Тернопільське лісове господарство», здійснювався технічними засобами, що мають відповідний сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу, у зв`язку із чим є придатними до застосування.

Факт перевищення транспортним засобом відповідача вагових обмежень також підтверджується чеком (роздруківкою) зважування №05693 від 30.07.2019р., який формується і видається технічними засобами габаритно- вагового контролю автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування.

Відповідно до п.311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України курс гривні, встановлений Національним банком України на день проведення розрахунку (30.07.2019) до 100 євро становив 2807,83 грн.

Враховуючи зазначене, ДП «Тернопільське лісове господарство», яке є перевізником вантажу, управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування 153,90 євро, що еквівалентно 4321,25 грн.

Як стверджує прокурор, незважаючи на те, що відповідно до п.311 Порядку № 879, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за даними управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області, у визначений термін ДП «Тернопільське лісове господарство» дані кошти добровільно не сплатило.

Згідно інформацій управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області від 19.11.2019 року №71645/27/24-19 та Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.01.2020 року №552/05/15-20 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні від ДП «Тернопільське лісове господарство», код ЄРДПОУ 00993024, не надходила.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку і в установлені законодавством строки не сплачена, вона набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно п.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Прокурор надав докази того, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Тернопільською місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Державну службу України з безпеки на транспорті листом за № 1902 вих.20 від 28.02.2020 про представництво інтересів Державної служби України з безпеки на транспорті.

6. Висновок суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю та вирішив, що є підстави стягнути з Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство», код ЄРДПОУ 00993024, 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вулиця Багата,5, в дохід Державного бюджету України (отримувач: UА668999980313171216000009079, отримувач: УК у Галицьк. р-ні/Галицьк.р /22160100, код отримувача 37953206, номер рахунку (ІBAN), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100) заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 153,90 євро, що еквівалентно 4 321 (чотири тисячі триста двадцять одну) грн 25 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків.

5. Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2 102 грн.

Відтак, сума судового збору, яка підлягає сплаті, за подання прокурором вказаної позовної заяви складає 2 102 гривні.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи повне задоволення позову у справі, суд судові витрати покладає на відповідача – Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство». А тому слід присудити стягнути з відповідача - Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» на користь одержувача - Прокуратури Тернопільської області, р/р UА 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ – 2800, - 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство», код ЄРДПОУ 00993024, 46001, Тернопільська область, м.Тернопіль, вулиця Багата,5, в дохід Державного бюджету України (отримувач: UА668999980313171216000009079, отримувач: УК у Галицьк. р-ні/Галицьк.р /22160100, код отримувача 37953206, номер рахунку (ІBAN), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100) заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 153,90 євро, що еквівалентно 4 321 (чотири тисячі триста двадцять одну) грн 25 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків.

3.Судові витрати покласти на відповідача – Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство».

4.Стягнути з відповідача - Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» на користь одержувача - Прокуратури Тернопільської області, р/р UА 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ – 2800, - 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Державний бюджет України : (отримувач: UА668999980313171216000009079, отримувач: УК у Галицьк. р-ні/Галицьк.р /22160100, код отримувача 37953206, номер рахунку (ІBAN), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100),

Прокуратура Тернопільської області, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000, код ЄДРПОУ 02910098, (р/р UА 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ – 2800),

Позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), проспект Перемоги,14, Шевченківський район, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845,

Відповідач : Державне підприємство “Тернопільське лісове господарство”, вул. Багата, 5 А, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 00993024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, в порядку статті з 253 по 259 ГПК України, подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено на протязі робочих днів – 05.10.2020.

Повне рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, або вручити нарочно їх представникам за їх зверненням безпосередньо у суді.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко