Рішення № 92037329, 05.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2216/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2216/20

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81)

до відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81)

про стягнення 23531, 87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 31.07.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” вх. ГСОО №2289/20 до відповідача - Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 23531,87 грн., з яких: 20804,92 грн. – основна заборгованість, 1075,46 грн. -пеня, 828,34 грн. – 3% річних та 823,15 грн. – інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за дистриб`юторським договором №7-П-БДФ-19/7-ВД/19 від 04.01.2019р., в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2216/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 05.08.2020р. надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 19.08.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвала суду від 05.08.2020р., яка надіслана відповідачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 14.08.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Між тим відповідач своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

При цьому, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Приймаючи до уваги, що відповідач був обізнаний про наявність судової справи щодо вирішення даного спору, між тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

04.01.2019р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії ДП “Адміністрація морських портів України” (Виконавець) та Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (Замовник) укладений договір №7-П-БДФ-19/7-ВД/19 про надання послуг (надалі – Договір), за умовами п.1.1 якого виконавець протягом строку дії Договору за письмовими заявками замовника зобов`язується надавати замовнику послуги пов`язані з обслуговуванням водних видів транспорту», за кодами ДК 021:2015 – 63720000-2 „Послуги з обслуговування водних видів транспорту” та 411100000-3 «Питна вода» (далі – послуги).

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість послуг за цим Договором не може перевищувати 110 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 18333,33 грн, в тому числі: послуги пов`язані з обслуговуванням суден в морському порту - до 100 000,00 грн. з ПДВ (код ДК 021:2015 - 63720000-2);вода питна - до 10 000,00 і рн. з ПДВ (код ДК 021:2015 — 41110000-3). Розмір плати за одиницю послуги визначено в Переліку послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ» (Додаток 1, який є невід`ємною частиною Договору). Вартість послуг може бути змінена за письмовою згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку зі зміною діючих податків та тарифів, введенням нових податків та тарифів, що змінюють витрати Виконавця, а також при виникненні об`єктивних обставин, що впливають на собівартість послуг Виконавця.

Згідно до п. 3.2. Договору, визначення розміру суми, що підлягає сплаті за надані виконавцем послуги за місяць, здійснюється на підставі фактично наданих послуг, що визначається у Акті наданих послуг.

Відповідно до п. 3.3. Договору, розрахунок за надані послуги здійснюється замовником згідно виставленого виконавцем рахунку, протягом 10 банківських днів після підписання Акту наданих послуг.

Положеннями п. 3.4. Договору визначено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом наданих послуг, що складаються виконавцем за відповідних період (місяць) та направляється/надається замовнику.

Відповідно до п. 3.5. Договору, замовник після отримання Актів наданих послуг в строк не більше 5-т календарних днів підписує Акти або надає зауваження щодо якості наданих послуг. Ненадання чи непідписання замовником Актів приймання-передавання наданих послуг за відсутності мотивованої відмови у строк, визначений в п. 3.5. цього Договору, є фактом визнання повного і належного виконання виконавцем своїх зобов`язань, а послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими замовником без претензій та зауважень. При цьому сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту наданих послуг виконавцем.(п. 3.6. Договору).

Згідно п.6.1 Договору, цей Договір набирає чинності моменту підписання його повноваженими представниками та діє до 31.12.2019 року. Відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України, сторони встановили, що умови даного Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2019 року.

П.6.2. Договору передбачає, що зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, оформлюються додатковою угодою до цього Договору. По закінченню терміну дії Дог може бути продовжений на визначений строк шляхом підписання Сторонами додаткової угоди.

Відповідно до додатку №1 до Договору, сторонами узгоджено перелік послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ».

01.07.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої виключено пункти 2,3 з Переліку послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ Додатку №1 до Договору.

21.10.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору та викладено розділ 8 Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін » у новій редакції.

На виконання умов укладеного Договору, позивачем було надано, а відповідачем було прийнято відповідні послуги, що підтверджується наступними актами виконаних робіт: Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6 від 03 січня 2019р. на суму 1866, 48 грн., №16 від 16 січня 2019р. на суму 756, 62 грн., №27 від 29 січня 2019р. на суму 1866, 48 грн., №29 від 30 січня 2019 року на суму 698, 40 грн, №34 від 31.01.2019 року на суму 1168, 08 грн, №89 від 04.02.2019 року на суму 1866, 48 грн, №128 від 27.02.2019 року на суму 1866, 48 грн, №204 від 04.03.2019 року на суму 1866, 48 грн, №244 від 12.03.2019 року на суму 756, 62 грн, №275 від 16.03.2019 року на суму 756, 62 грн, №296 від 27.03.2019 року на суму 1866, 48 грн, №382 від 08.04.2019 року на суму 1866, 48 грн, №394 від 15.04.2019 року на суму 1015, 22 грн, №513 від 06.05.2019 року на суму 692, 60 грн, №706 від 25.07.2019 року на суму 692, 60 грн, №901 від 25.09.2019 року на суму 756, 62, №1065 від 22.11.2019 року на суму 446, 18 грн.

Також позивачем було виставлено відповідні рахунки на оплату наданих послуг.

У зв`язку з тим, що за період дії Договору позивачем були надані відповідні послуги відповідачу, а останній не оплатив їх згідно виставлених рахунків, у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 20804, 92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2020 року за №111/12-01-09/Вих/12 від 03.02.2020 року позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 20 804, 92 грн в строк до 04.03.2020 року, яка була останнім отримана, про що свідчить штамп відповідача на претензії. Між тим, як зазначає позивач, відповідачем заборгованість за Договором на виконання претензії сплачена не була, відповідь на претензію у встановлений строк надано не було.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У випадку прострочення однією із стоні виконання зобов`язання, винна сторона має право вимагати від іншої сторони сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань, передбачених Договором. (п. 4.4. Договору).

Приймаючи до уваги неналежне виконання Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” прийнятих на себе зобов`язань за укладеним Договором на суму 20 804, 92 грн, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 1075, 46 грн., 3% річних у розмірі 828, 34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 823, 15 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” та Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” виникли на підставі укладеного між ними 04 січня 2019 року Договору №7-П-БДФ-19/7-ВД/19 про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №7-П-БДФ-19/7-ВД/19 про надання послуг від 04 січня 2019 року щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за Договором №7-П-БДФ-19/7-ВД/19 про надання послуг від 04 січня 2019 року у розмірі 20 804, 92 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку прострочення однією із сторін виконання зобов`язання, винна сторона має право вимагати від іншої сторони сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань, передбачених Договором. (п. 4.4. Договору).

Позивачем було здійснено нарахування пені, окремо по кожному акту виконаних робіт та виставленого рахунку, із врахуванням наявної заборгованості окремо по кожному періоду.

Так, відповідно до такого розрахунку, борг зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 1075, 46 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за допомогою системи "Ліга-Закон", вважає такий розрахунок частково не вірним, зокрема при здійсненні нарахування пені по рахунку №259 від 04.03.2019р. позивачем допущено арифметичну помилку у нарахуванні періоду, судом здійснено перерахунок по вищевказаним рахункам.

Так судом встановлено, що по рахункам №268 від 12.03.19, №931 від 25.09.2019 року, №1077 від 22.11.2019 року невірно розраховано сума пені, а по рахункам №285 від 27.03.2019 року позивачем нараховано суму пені 130, 34 грн, тоді як за підрахунком суду розмір пені за період, визначений позивачем відповідно до зазначеного рахунку – 130, 35 грн, по рахунку №480 від 08.04.2019 року позивачем визначено 150, 59 грн., тоді як вірним є 150, 60 грн, по рахунку №528 від 06.05.2019 року позивачем нараховано пеню в розмірі 73.01, тоді як вірним є 73, 02 грн, між тим, відповідно ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити за межі позовних вимог, тому приймає розмір пені, нарахований за вказаними рахунками.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення756.6227.07.2019 - 30.07.2019417.0000 %0.093 %*2.821866.4827.07.2019 - 12.08.20191717.0000 %0.093 %*29.56698.4027.07.2019 - 13.08.20191817.0000 %0.093 %*11.711168.0827.07.2019 - 14.08.20191917.0000 %0.093 %*20.671866.4827.07.2019 - 18.08.20192317.0000 %0.093 %*39.991866.4827.07.2019 - 05.09.20194117.0000 %0.093 %*71.281866.4806.09.2019 - 14.09.2019916.5000 %0.090 %*15.191866.4806.08.2019 - 05.09.20193117.0000 %0.093 %*53.90756.6227.07.2019 - 05.09.20194117.0000 %0.093 %*28.90756.6206.09.2019 - 26.09.20192116.5000 %0.090 %*14.37756.6227.07.2019 - 05.09.20194117.0000 %0.093 %*28.90756.6206.09.2019 - 30.09.20192516.5000 %0.090 %*17.101866.4827.07.2019 - 05.09.20194117.0000 %0.093 %*71.281866.4806.09.2019 - 10.10.20193516.5000 %0.090 %*59.061866.4827.07.2019 - 05.09.20194117.0000 %0.093 %*71.281866.4806.09.2019 - 22.10.20194716.5000 %0.090 %*79.311015.2227.07.2019 - 05.09.20194117.0000 %0.093 %*38.771015.2206.09.2019 - 24.10.20194916.5000 %0.090 %*44.981015.2225.10.2019 - 02.11.2019915.5000 %0.085 %*7.76692.6027.07.2019 - 05.09.20194117.0000 %0.093 %*26.45692.6006.09.2019 - 24.10.20194916.5000 %0.090 %*30.68692.6025.10.2019 - 20.11.20192715.5000 %0.085 %*15.88692.6009.08.2019 - 05.09.20192817.0000 %0.093 %*18.06692.6006.09.2019 - 24.10.20194916.5000 %0.090 %*30.68692.6025.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %*28.82692.6013.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*25.10692.6031.01.2020 - 08.02.2020911.0000 %0.060 %*3.75756.6210.10.2019 - 24.10.20191516.5000 %0.090 %*10.26756.6225.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %*31.49756.6213.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*27.42756.6231.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*19.10756.6213.03.2020 - 09.04.20202810.0000 %0.055 %*11.58446.1809.12.2019 - 12.12.2019415.5000 %0.085 %*1.52446.1813.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*16.17446.1831.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*11.26446.1813.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*10.24446.1824.04.2020 - 08.06.2020468.0000 %0.044 %*8.97

З урахуванням викладеного, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить грошову суму у розмірі 1034,27 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат, окремо по кожному акту виконаних робіт та виставленого рахунку, із врахуванням наявної заборгованості окремо по кожному періоду.

Так, відповідно до такого розрахунку, борг зі сплати інфляційних втрат становить грошову суму у розмірі 823, 15 грн. При перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат за допомогою системи "Ліга-Закон", суд встановив його неправильність з огляду на невірне визначення сукупного індексу, в зв`язку з чим суд наводить власний розрахунок.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі21.01.2019 - 27.07.20201866.481.04583.361949.8431.01.2019 - 27.07.2020756.621.04533.79790.4113.02.2019 - 27.07.20201866.481.04583.361949.8414.02.2019 - 27.07.2020698.401.04531.19729.5915.02.2019 - 27.07.20201168.081.04552.171220.2519.02.2019 - 27.07.20201866.481.03973.661940.1415.03.2019 - 27.07.20201866.481.03973.661940.1420.03.2019 - 27.07.20201866.481.03056.351922.8327.03.2019 - 27.07.2020756.621.03022.84779.4601.04.2019 - 27.07.2020756.621.03022.84779.4611.04.2019 - 27.07.20201866.481.03056.351922.8323.04.2019 - 27.07.20201866.481.02037.311903.7903.05.2019 - 27.07.20201015.221.02020.301035.5221.05.2019 - 27.07.2020692.601.0138.94701.5409.08.2019 - 27.07.2020692.601.02416.72709.3210.10.2019 - 27.07.2020756.621.02015.19771.8109.12.2019 - 27.07.2020446.181.0125.34451.52Таким чином загальна сума інфляційних втрат складає 693, 37 грн

Також позивачем було здійснено нарахування 3% річних окремо по кожному акту виконаних робіт та виставленого рахунку, із врахуванням наявної заборгованості окремо по кожному періоду.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних здійснених позивачем, вважає його частково не вірним, оскільки при здійснення такого нарахування позивачем було допущено арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахування 3% річних за періодами, де позивачем допущено арифметичні помилки.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів1866.4821.01.2019 - 27.07.20205543 %84.90756.6231.01.2019 - 27.07.20205443 %33.791866.413.02.2019 - 27.07.20205313 %81.37698.4014.02.2019 - 27.07.20205303 %30.391168.0815.02.2019 - 27.07.20205293 %50.731866.4819.02.2019 - 27.07.20205253 %80.451866.4815.03.2019 - 27.07.20205013 %76.771866.4820.03.2019 - 27.07.20204963 %76.00756.6227.03.2019 - 27.07.20204893 %30.37756.6201.04.2019 - 27.07.20204843 %30.061866.4811.04.2019 - 27.07.20204743 %72.631866.4823.04.2019 - 27.07.20204623 %70.791015.2203.05.2019 - 27.07.20204523 %37.67692.6021.05.2019 - 27.07.20204343 %24.67692.6009.08.2019 - 27.07.20203543 %20.12756.6210.10.2019 - 27.07.20202923 %18.12446.1809.12.2019 - 27.07.20202323 %8.49Отже, нарахування із сплати 3% річних становить грошову суму у розмірі 827.32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язань за укладеним договором, або належних доказів на спростування зазначених позивачем обставин.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” зі стягненням з Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” основного боргу у розмірі 20804, 92 грн., пені у розмірі 1034,27 грн., інфляційних втрат у розмірі 693,37 грн. та 3% річних у розмірі 827,32 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору з урахуванням часткового задоволення судом позовних вимог без врахування зменшення розміру пені покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81; код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (67700, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81; код ЄДРПОУ 38728376) основний борг у розмірі 20 804 /двадцять тисяч вісімсот чотири/ грн. 92 коп., пеню у розмірі 1034 /одна тисяча тридцять чотири/ грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 693 /шістсот дев`яносто три/ грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 827 /вісімсот двадцять сім/ грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2085 /дві тисячі вісімдесят п`ять) грн. 18 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 05 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська