Рішення № 92037269, 28.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1751/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Рябоконь В.І. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія” до дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” про стягнення 14 676,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія” (далі по тексту – ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” (далі по тексту – ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 537 817,96 грн., яка складається із суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 524 828,00 грн., пені у розмірі 3 503,10 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 244,12 грн. та збитків від інфляції у розмірі 6 242,74 грн.

15.07.2020р. до господарського суду від ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 220 000,00 грн., пеню у розмірі 3 503,10 грн., три відсотки річних у розмірі 32 44,12 грн. та збитки від інфляції у розмірі 6242,74 грн.

Крім того, 15.07.2020р. до господарського суду від ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 220 000,00 грн., пеню у розмірі 3 503,10 грн., три відсотки річних у розмірі 4130,68 грн. та збитки від інфляції у розмірі 7174,08 грн.

06.08.2020р. до господарського суду від ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 26 604,16 грн., пеню у розмірі 3 503,10 грн., три відсотки річних у розмірі 3 999,64 грн. та збитки від інфляції у розмірі 7174,08 грн.

25.08.2020р. до господарського суду від ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 524 828,00 грн. При цьому, у поданій до суду заяві позивач просив суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 3 503,10 грн., три відсотки річних у розмірі 3 999,64 грн. та збитки від інфляції у розмірі 7 174,08 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2020р. провадження у даній справі в частині позовних ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” до ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 524 828,00 грн. було закрито.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що предметом розгляду у межах даної справи є вимоги ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” про стягнення із ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” пені у розмірі 3 503,10 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 999,64 грн. та збитків від інфляції у розмірі 7174,08 грн.

ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі під час розгляду судом даної справи. При цьому, у поданому до суду відзиві на позовну заяву та заявах відповідач заперечував проти задоволення заявлених ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” позовних вимог про стягнення суми основного боргу, посилаючись на відсутність останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.06.2018р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” ліцензії з постачання електричної енергії.

Відповідно до інформації, розміщеної 17.08.2018р. на веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” виступає суб`єктом господарювання, утвореним в результаті здійснення інтегрованим суб`єктом господарювання (АТ „Одесаобленерго”) заходів щодо відокремлення на виконання вимог Закону України „Про ринок електричної енергії”.

26.10.2018р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №1268 „Про затвердження Методичних рекомендації щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України „Про ринок електричної енергії” покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території”. При цьому, згідно додатку до вказаної постанови ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” є постачальником універсальної послуги на території Одеської області.

На підтвердження факт виникнення між сторонами договірних правовідносин щодо постачання електричної енергії позивачем було надано суду договір про постачання електричної енергії споживачу, заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, комерційну пропозицію №2/1-УП. Слід зазначити, що вказані документи з боку ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” підписані не були.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” протягом періоду з січня 2020р. по травень 2020р. виставляло ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” рахунки на оплату спожитої електричної енергії, а саме №04-625000/1 від 03.02.2020р. на загальну суму 252 644,00 грн., №№04-625000/1 від 02.03.2020р. на загальну суму 239 732,00 грн., №04-625000/1 від 06.04.2020р. на загальну суму 364 589,60 грн., №04-625000/1 від 06.05.2020р. на загальну суму 459 425,60 грн., №04-625000/1 від 03.06.2020р. на загальну суму 524 828,00 грн.

При цьому, на підтвердження факт постачання ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” електричної енергії протягом січня – травня 2020р. позивачем було надано суду акти приймання-передавання товарної продукції від 31.01.2020р., від 29.02.2020р., від 31.03.2020р., від 30.04.2020р., від 31.05.2020р., які були підписані з боку відповідача без зауважень. Крім того, обсяги спожитої відповідачем протягом січня – травня 2020р. електричної енергії підтверджуються довідкою АТ „Одесаобленерго” за №120/03-1305 від 11.06.2020р.

31.05.2020р. ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” звернулось до ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” із претензією №06/03-653 про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, розмір якої станом на 12.05.2020р. складав 459 425,60 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова”, позивачем було наголошено про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе грошових зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати вартості електричної енергії.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

11.06.2017р. набув чинності Закон України „Про ринок електричної енергії” від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII (далі по тексту – Закон України „Про ринок електричної енергії”), пунктом 13 розділу XVII „Прикінцеві та перехідні положення” якого передбачено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж трьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно зі ч. 1,2 ст. 56 Закону України „Про ринок електричної енергії” постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України „Про ринок електричної енергії” споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Господарський судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” згідно підписаних актів приймання-передачі товарної продукції споживає електричну енергію, яка постачається ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія”, як постачальником універсальної послуги згідно вимог Закону України „Про ринок електричної енергії”. Наведене дозволяє суду дійти висновку про наявність у ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” обов`язку сплачувати електричну енергію у строки, визначені постачальником електричної енергії в рахунках на оплату спожитої електричної енергії.

Проте, в порушення прийнятих на себе грошових зобов`язань, які виникли у ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” на підставі вимог Закону України „Про ринок електричної енергії” у зв`язку із споживанням електричної енергії, відповідачем не було своєчасно оплачено вартість спожитої протягом січня 2020р. – травня 2020р. електричної енергії.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” до сплати три відсотки річних у розмірі 3 999,64 грн. та збитки від інфляції у розмірі 7 174,08 грн. При цьому, позивачем було визначено наступні періоди прострочення грошових зобов`язань: за спожиту електричну енергії у січні 2020р. прострочення оплат мало місце протягом періоду з 11.02.2020р. по 26.06.2020р.; у лютому 2020р. – протягом періоду з 11.03.2020р. по 13.07.2020р.; у березні 2020р. – протягом періоду з 14.04.2020р. по 13.07.2020р.; у квітні 2020р. – протягом періоду з 14.05.2020р. по 14.07.2020р.; у травні 2020р. – протягом періоду з 11.06.2020р. по 21.06.2020р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” до ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 3 999,64 грн. та збитків від інфляції у розмірі 7 174,08 грн.

З посиланням на умови комерційної пропозиції №2/1-УП, яка з боку ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” підписана не була, а також приписи чинного законодавства позивачем заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 3 503,10 грн., у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості спожитої протягом періоду з січня 2020р. по травень 2020р. електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” (з наступними змінами і доповненнями) якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Господарський суд зазначає, що запропонована позивачем комерційна пропозиція №2/1-УП з боку відповідача підписана не була, що дозволяє суду дійти висновку, що умова про сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки у випадку порушення грошового зобов`язання між ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” та ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова” погоджена не була. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „Одеська обласна енергопостачальна компанія” позовних вимог у названій частині. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 27.03.2018р. по справі №904/6881/17 про необхідність відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у випадку, якщо договором не передбачено такої міри відповідальності за неналежне виконання грошового обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія” до дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 3 999,64 грн. та збитків від інфляції у розмірі 7 174,08 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія” /65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, ідентифікаційний код 42114410/ три відсотки річних у розмірі 3999,64 грн. /три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 64 коп./, збитки від інфляції у розмірі 7 174,08 грн. /сім тисяч сто сімдесят чотири грн. 08 коп./, судовий збір у розмірі 1600,29 грн. /одна тисяча шістсот грн. 29 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна