Рішення № 92037240, 01.10.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Справа № 915/1300/19

За позовом: Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури

Миколаївської області

(55213, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. І.Виговського, 18),

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

(01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гібець Анатолія Анатолійовича

( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: прокурор Бескровна І.І.,

від відповідача:

в судовому приймає участь:

СУТЬ СПОРУ: стягнення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 609830,0 грн. -

06.05.2019р. Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 609830,0 грн.

Ухвалою суду від 08.05.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2019р.

28.05.2019р. від відповідача до суду надійшли: відзив на позову заяву, клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про залишення позову без розгляду.

В ході підготовчого провадження суд розглянув подані клопотання про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду та відхилив їх як необґрунтовані.

04.06.2019р. від Первомайської місцевої прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що його позовні вимоги є обґрунтовані та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.07.2019 було продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 08 серпня 2019 року о 10:00.

Ухвалою суду від 01.08.2019р. учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 12.08.2019р.

08.08.2019р. від позивача до суду надійшли пояснення по справі, в яких він зазначає про обґрунтованість позовних вимог та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.08.2019р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2019р.

Ухвалою суду від 11.09.2020р. провадження у справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №548/430/16-ц.

15.10.2019р. від Первомайської місцевої прокуратури до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та ухвалою суду від 04.11.2019р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 28.11.2019р.

Ухвалою суду від 28.11.2019р. учасникам справи було повідомлено, що судове засідання відбудеться 16.12.2019р.

Ухвалою суду від 16.12.2019р. провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №912/2385/18.

25.08.2020р. від прокуратури Миколаївської області до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та ухвалою суду від 11.09.2020р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 01.10.2020р.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позові.

За наслідками проведеного судового засідання 01.10.2020р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

05 квітня 20016 року посадовими особами Управління Укртрансбезбеки у Полтавській області на підставі графіка роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю №3 у квітні 2016 року та направлення на перевірку №026302 від 01.04.2016р., в місці проведення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі «Київ-Харків-Довжанський 202км+450м» було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки «Renault» д/н НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Schmitz», що на момент перевірки належав Гібцю Анатолію Анатолійовичу , та використовувався ним, як перевізником.

За результатами перевірки був складений акт від 05.04.2016р. (а.с.17) з якого вбачається, що під час надання послуг з перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної серії 10 ААА №278160 від 02.04.2016р. Вантажовідправник ТОВ «Алтонс Компані», вантажоодержувач - філія ПАТ ДПЗКУ «Крімізовське хлібоприйомне підприємство», вантаж кукурудза урожай 2015 року т.18500, б 70,780 н 52280, було вчинено порушення, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без оформлення дозволу на перевищення великовагових обмежень, який дає право на проїзд дорогами загального користування України.

Також за результатами перевірки було складено акт про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень №02/Л від 05.04.2016р. (а.с.18) та довідку результатів здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.19).

Як вбачається з наданого акту про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень №02/Л від 05.04.2016р., зазначений транспортний засіб мав повну фактичну масу 72,2 тони при допустимій 40 тон, маршрут руху з вказанням пройденої відстані по дорогам загального користування - м.Магдалинівка - н.п. Кримидівка (950 км).

До вказаного акту проведений Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 02.03.2016р. серія 10ААД№278160 від 05.04.2016р. (а.с.20), згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 20615,0 євро.

Відповідно до наданої позивачем копії товарно-транспортної накладної серії 10ААА №278160 від 02.04.2016 (а.с.21), ТОВ «Алтанс-Компані» як вантажовідправник відпускає з пункту навантаження - Дніпропетровська обл., с.Магдалинівка, а філія ПАТ ДП ЗКУ «Кримізовське хлібоприймальне підприємство» як вантажоодержувач одержує в пункті розвантаження - Кримізовський ХПП, вантаж - кукурудзу насипом у кількості 52,280 тони.

Відповідач, не погодившись з результатами габаритно-вагового контролю, оскаржив такі дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки «Renault» д/н НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Schmitz», та постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2016р. адміністративний позов ФОП Гібця А.А. був задоволений.

Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. у справі №814/1461/16, залишеною без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018р., постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2016р. було скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

ФОП Гібець А.А. при оскарженні дій Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області зазначав, що відповідач (та його структурні підрозділи) не мали повноважень на проведення рейдових перевірок через заборону визначену Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Окрім того, ФОП Гібець А.А. зазначав, що він не є перевізником в випадку, що є предметом судового дослідження, оскільки, задовго до перевірки, транспортний засіб вибув із фактичного володіння позивача (проданий без належного оформлення угоди іншій особі - ОСОБА_2 ), на час перевірки, транспортний засіб не використовувався позивачем, що унеможливлює визначення йому плати за проїзд (як перевізнику) в разі перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, що перевозить вантаж.

Судами при розгляді справи №814/1461/16 було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 квітня 2016 року на автомобільній дорозі Київ - Харків - Довжанський 202км+450м в місці проведення габаритно-вагового контролю працівниками Управління Укртрансінспекції у Полтавській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault д/н НОМЕР_2 з напівпричепом марки Schmitz д/н НОМЕР_3 під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу шляхом зважування. За результатами габаритно-вагового контролю працівниками відповідача на підставі чеку зважування №29698 складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05 квітня 2016 року. Посадовими особами відповідача складений Розрахунок № 02л від 05 квітня 2016 року, яким позивачу визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Також, був складений Акт № 094522 від 05 квітня 2016 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено відсутність у водія дозволу на перевищення великовагових обмежень, який дає право на проїзд дорогами загального користування. Не погоджуючись з діями відповідача щодо оформлення результатів рейдової перевірки, Фізична особа-підприємець Гібець А.А. звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе перевізник, а не власник транспортного засобу. Оскільки позивач не є перевізником зазначеного вантажу, він не несе відповідальності за виявлені порушення. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначав, що з наданих водієм транспортного засобу до перевірки документів вбачається, що власником транспортного засобу та перевізником вантажу є саме Гібець А.А., інші документи на час проведення перевірки були відсутні, а отже, посилання позивача на неправомірність дій контролюючого органу по оформленню результатів перевірки щодо нього є необґрунтованими. Також, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області законно, в межах наданих повноважень, провела рейдову перевірку, результати якої оформила шляхом складення акту перевірки а також розрахунку плати за проїзд великовагових, та (або) великогабаритних транспортних засобів, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Судами було встановлено, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки законно, в межах наданих їм повноважень, провели рейдову перевірку, результати якої оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом складання Розрахунку № 02л від 05 квітня 2016 року та складання Акту № 094522 від 05 квітня 2016 року.

Щодо правомірності складення матеріалів габаритно - вагового контролю саме стосовно Гібця А.А. , судами в ході розгляду справи №814/1461/16 було зазначено наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезення, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту. Відповідно пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС забороняється. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 квітня 2016 року, під час проведення перевірки, посадовим особам Управління Укртрансбезпеки, були надані до перевірки, водієм транспортного засобу ОСОБА_3 документи, з яких вбачається, що власником транспортного засобу та перевізником вантажу є саме ФОП Гібець А.А.

Надана ФОП Гібцем А.А. розписка від 15.12.2015р., копію якої відповідач надав і у даній справі (а.с.81), та відповідно до якої він зазначає, відбулась купівля-продаж транспортного засобу Renault д/н НОМЕР_2 від Гібця Анатолія Анатолійовича новому власнику - гр. ОСОБА_2 , судом апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, прийнято до уваги не була, оскільки, в розумінні статей 73,74 КАС України, розписка від 15 грудня 2015 року не може бути належним доказом на підтвердження юридичного факту передачі права власності на транспортний засіб.

Господарський суд також не приймає до уваги твердження відповідача у даній справі про те, що ним фактично було відчужено транспортний засіб іншій особі згідно з розпискою від 15.12.2015р., та на дату проведення габаритно-вагового контролю відповідач не був власником даного транспортного засобу з огляду на наступне.

Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 Цивільного кодексу України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком №1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 Цивільного кодексу України.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передача транспортного засобу іншій особі, в т.ч. за розпискою, без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка отримала такий транспортний засіб.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 650 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що передача спірного транспортного засобу за розпискою, не у сервісному центрі МВС України та без присутності адміністратора такого органу свідчить про те, що сторони не дотрималися порядку укладення договору купівлі-продажу автомобіля, тому фактично договір про передачу спірного транспортного засобу є неукладеним, а за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Судами при розгляді справи №814/1461/16, учасниками якої були ФОП Гібець А.А. (відповідач у справі №915/1300/19) та Державна служба України з безпеки на транспорті (позивач у справі №915/1300/19) було встановлено, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки законно, в межах наданих їм повноважень, провели рейдову перевірку, результати якої оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом складання Розрахунку № 02л від 05 квітня 2016 року та складання Акту № 094522 від 05 квітня 2016 року.

До вказаного акту зроблений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №02л від 05.04.2016р. (а.с.20), згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 20615 євро.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів здійснюється за спеціальними правилами у разі, коли їх фактична маса становить понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т).

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч.2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879, визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п.31-1 вказаного Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі, на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі, більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

На підставі викладеного, позивачем було визначено плату за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з перевищенням нормативів вагових параметрів в розмірі 20615 євро.

Станом на 05.04.2016р. сума 20615 євро за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ, складала 609830,0 грн.

Прокурор вказує, що за даними управління Укртрансбезпеки у Полтавській області відповідачем вказані кошти добровільно не сплачені, та Укртрансбезпекою, незважаючи на очевидність порушення та усвідомлення свого обов`язку щодо вжиття заходів до стягнення нарахованої плати, упродовж тривалого часу не вжито дієвих заходів до стягнення з ФОП Гібця А.А. у судовому порядку плати за проїзд в сумі 20615 євро, що є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, положенням п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на дату здійснення перевірки - 05.04.2016р.) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994р., перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. зі змінами та доповненнями (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і яка реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Також, п.п.2, 15, 27 п. 5 Положення №103, передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (абз.1 п.8 Положення).

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Визначена плата за проїзд не сплачена перевізником ФОП Гібцем А.А.. у встановлені чинним законодавством строки. Таким чином, ухилення від сплати коштів за проїзд призводить до ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст.4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст.24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з частинами 3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Беручи до уваги норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Прокурор вказує, що не зважаючи на те, що Укртрансбезпеці України про порушення законодавства в частині несплати ФОП Гібцем А.А. плати за проїзд стало відомо у травні 2016 року, уповноваженим органом до теперішнього часу не вжито заходів до судового захисту інтересів держави шляхом звернення із відповідним позовом до суду.

Первомайською місцевою прокуратурою 27.02.2019р. на адресу Укртрансбезпеки скеровано запит про надання інформації чи вживались Службою заходи до стягнення з ФОП Гібця А.А. у судовому порядку нарахованої йому плати за проїзд в сумі 609830,0 грн. та чи має Служба намір вжити заходів до звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно відповіді №1763/05/15-19 від 07.03.2019 та №514/05/15-19 від 18.01.2019р. (а.с.38-39, 41) Укртрансбезпека не зверталась до суду з позовом до ФОП Гібця А.А. про стягнення зазначеної плати за проїзд.

За таких обставин, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування тощо мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити та відсутність обґрунтованих пояснень своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання ними своїх повноважень. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Згідно ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевого бюджетів.

Пунктом 6 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Дотримання законності у питаннях наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави. Бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.

Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.

Беручи до уваги вищевикладене, а також той факт, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 11562,73 грн призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган (Укртрансбезпека) уповноважений на захист інтересів держави вже понад 1 рік як самоусувається від виконання покладених на нього обов`язків, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави та вказує на наявність визначених п.1 ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою.

Таким чином, даний випадок з урахуванням вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є виключним (нездійснення захисту інтересів держави), а тому у прокурора є всі обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п.4 п.2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно п.27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з п.28 Порядку №879, здійснення державного контролю на автомобільному транспорті плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами. Згідно ст. 48 цього ж Закону, документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Пунктом 31 Порядку №879 встановлено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно із п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У п.26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду доказів сплати нарахованої позивачем плати у розмірі 20615 євро, що еквівалентно 609830,0 грн.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гібець Анатолія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (р/р31215216016002 в УДКСУ м.Полтава, МФО 89998, код ЄДРПОУ 38019510, призначення платежу 221601100) плату за проїзд автомобільними дорогами в сумі 609830,0 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гібець Анатолія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) 9147,45 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний « 07» жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко