Рішення № 92037083, 01.10.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 Справа № 914/1829/20

За позовом Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі

позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”, с. Ставчани Львівської області

про стягнення 28 152, 40 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

Представники учасників справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Львівською місцевою прокуратурою № 3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” про стягнення 28 152, 40 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 31.08.2020.

Ухвалами суду розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

У судове засідання 01.10.2020 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.10.2017 посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на автодорозі Київ-Одеса 210 км+450 м провели габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF FTCF85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також причепа марки BODEX KIS3P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належних на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”. Перевіркою встановлено перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів осьового навантаження без дозвільного документа або документа, який підтверджує плату за проїзд, про що складені акти та довідка. За даними вказаних вище документів 12.10.2017 проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 735 та нарахована плата за проїзд на суму 896, 89 євро.

На підставі пунктів 27, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) відповідачу належало сплатити плату за проїзд в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати (згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 12.10.2017 еквівалентно 28 152, 40 грн). Однак відповідач ці кошти добровільно не сплатив.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що допустимими ваговими параметрами вважаються вагові параметри, що перевищують нормативні на 2%. Тому вважає, що ставка плати за проїзд за перевищення навантаження на одиночну вісь над нормативною мала б визначатись із врахуванням такого відхилення, однак позивачем при розрахунку плати за проїзд це не враховано. Також відповідач ствердив, що позивачем безпідставно збільшено розмір плати за проїзд в 3 рази, керуючись приписами положень 31-1 Порядку № 879, оскільки підлягав застосуванню п. 21 Порядку № 879, згідно з яким плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Тому відповідач зазначив, що плата за проїзд із врахуванням 2% відхилення та застосовуючи п. 21 Порядку № 879 становить 554, 32 Євро.

Крім того, 07.08.2020 відповідачем подано суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 226 ГПК України, мотивуючи його тим, що зазначені прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів, не дають підстави для висновку про невиконання чи неналежне виконання Держслужбою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. Таким чином, на думку відповідача, прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, що є неприпустимим.

Обставини справи.

На підставі затвердженого графіка проведення перевірок на жовтень 2017 року та направлення на перевірку № 029083 від 09.10.2017, посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Черкаської області 12.10.2017 на автодорозі Київ-Одеса 210 км+450 м провели габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF FTCF85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також причепа марки BODEX KIS3P, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення по маршруту Львів-Бердянськ.

Власником вантажного автомобіля марки DAF FTCF85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також причепа марки BODEX KIS3P є Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1”, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

У товарно-транспортній накладній № 1/2017 від 11.10.2017 зазначено, що вантажний автомобіль марки DAF FTCF85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також причеп марки BODEX KIS3P, під керуванням водія ОСОБА_1 прямував з пункту навантаження – м. Львів, до пункту розвантаження - м. Бердянськ, найменування вантажу зазначено у видатковій накладній № 10843 від 11.10.2017.

За результатами проведеної перевірки і зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Черкаській області зафіксували повну масу транспортного засобу 42, 7 т при нормативно допустимій 40 т, з фактичним навантаженням: на першу вісь – 6, 80 т при нормативно допустимій 11 т, на другу вісь – 13,90 т при нормативно допустимій – 11 т, на третю вісь – 22 т при нормативно допустимій - 22 т.

За результатами перевірки 12.10.2017 посадова особа Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області склала акт № 0019611 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; акт № 011625 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; довідку № 0000611 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Також до позову долучено чек зважування № 52703, виданий о 17 год 02 хв.

Зазначені акти та довідку отримано водієм транспортного засобу, що підтверджується його підписом.

Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 735 від 12.10.2017, перевищення загальної маси складає 2, 70 т, що становить 6, 75 % та перевищення навантаження на вісь – 2, 90 т, що становить 26, 36 %, що за перерахунком прокурора згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 12.10.2017 еквівалентно 28 152, 40 грн.

15 травня 2020 року Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області направило відповідачу лист № 38039/39-1/24-20, в якому просило внести плату за проїзд, яка нарахована 12.10.2018 на суму 896, 89 євро. Відповіді на лист матеріали справи не містять.

22.05.2020 позивач звернувся до Прокуратури Львівської області з листом, в якому просив вжити заходи прокурорського реагування та розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в судовому порядку, стосовно питання стягнення нарахованих відповідачу коштів.

09.07.2020 Львівською місцевою прокуратурою направлено позивачу повідомлення про звернення до суду в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Відповідно до ч. 12 статті 6 ЗУ № 2344-III від 5 квітня 2001 року «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1, 4 ст. 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил Дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил Дорожнього руху № 1306 від 10.10.2001 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 (розділ: плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативно вагових параметрів транспортним засобом, що належить на праві власності відповідачу, про що 12.10.2017 під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки складено усі передбачені Порядком № 879 документи.

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні.

Розмір плати за проїзд визначено позивачем виходячи із загальної дозволеної маси – 40 т при фактичному навантаженні – 42, 70 т, що становить 6, 75% та з дозволеного осьового навантаження 11 т при фактичному навантаженні – 13, 90 т, що становить 26, 36%.

Перевіривши розрахунок позивача, суд не погоджується з ним, враховуючи таке.

Відповідно до абз. 4 ст. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У п. 21 Порядку № 879 (розділ: вимоги до габаритно-вагового контролю) зазначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що допустимими ваговим параметрами є такі параметри, що не перевищують допустиму величину похибки - 2 %.

Тобто позивачем безпідставно не включено в розрахунок 2% похибки, оскільки така не є порушенням.

Щодо перевищення загальної маси вантажу, застосування позивачем ставки плати за кожен кілометр відстані в розмірі 0, 1 євро є правомірним.

У разі перевищення допустимих осьових навантажень до 5% включно ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0, 05 євро, від 5 до 10% включно – 0, 1 євро, від 10 до 20 % включно – 0, 27 євро, понад 20 % за кожні наступні 5 відсотків – 0, 15 євро.

Позивачем визначалось відсоткове співвідношення перевищення навантаження на вісь, виходячи з 11 т. За його розрахунком перевищення становить 26, 36 %, тому плата за проїзд зазначена – 0, 461 євро за 1 км проїзду.

Таке нарахування суд вважає необґрунтованим, оскільки при нарахуванні повинна враховуватись допустима похибка в розмірі 2%.

Здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що перевищення навантаження на вісь, враховуючи 2% похибки, становить 23, 88%. Тому ставка плати за проїзд становить 0, 42 євро за кожен км.

Враховуючи положення п. 31-1 Порядку № 879, до стягнення підлягає 0, 52*3*533=831, 48 євро, що становить 26 099, 25 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування п. 21 Порядку № 879 (розділ: вимоги до габаритно-вагового контролю) в частині нарахування подвійного розміру плати за проїзд, оскільки згідно такого у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Проте матеріали справи не містять ні доказів того, що відповідачу подальший рух було заборонено, ні доказів внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Також суд враховує те, що у справі № 917/210/19, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду позовні вимоги задоволено, а розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до частини четвертої вказаної вище статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві посиланням на ст. 29 Бюджетного кодексу України, за якою плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України. Зазначив, що несплата відповідачем коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг на 2018-2022 роки, з метою забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.

Відповідно до п.п. 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, до повноважень Укртрансбезпеки входить не виключно здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, але й також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Тому позивач 22.05.2020 звернувся до Прокуратури Львівської області з листом, в якому просив вжити заходи прокурорського реагування та розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в судовому порядку, стосовно питання стягнення нарахованих відповідачу коштів.

09.07.2020 Львівською місцевою прокуратурою направлено позивачу повідомлення про звернення до суду в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Враховуючи те, що позивачем впродовж тривалого часу (з жовтня 2017 року) не вживалось заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, суд вважає подання позову прокурором обгрунтованим.

За таких обставин, відсутні підстави для залишення позову без розгляду, а подане відповідачем клопотання відхиляється судом як необґрунтоване.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судовий збір.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” (місцезнаходження: 81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Ставчани, ідент. код: 32602104) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України (УК у м. Черкаси, р/р № UA 258999980313111216000023002, код ЄДРПОУ 38031150, МФО 854018, призначення платежу 22160100) 26 099, 25 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1” (місцезнаходження: 81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Ставчани, ідент. код: 32602104) на користь Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: 79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідент. код: 02910031) 1 948, 70 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.10.2020.

Суддя Галамай О.З.