Рішення № 92034959, 12.08.2020, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/3409/19

№ 2/207/490/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Сівачук А.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з серпня 2015 року по квітень 2019 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 18.04.2019 року.

Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився жити разом з нею.

Її колишній чоловік взагалі не піклується про сина, з самого народження сина навіть не цікавився його долею. На протязі двох років з часу народження сина вона сама змушена нести всі витрати на його утримання. Відповідач взагалі не приймає участі у вихованні сина та не надає матеріальної допомоги, аліменти почав сплачувати тільки після рішення суду.

Весь цей час вона утримувала сина сама, аліменти від відповідача почала отримувати з липня 2019 року. За два роки нею на сина були витрачені значні суми грошових коштів в розмірі 30506 гривень 68 копійок. Дані витрата підтверджуються чеками на придбання речей, необхідних на утримання сина та ліків при наданні медичної допомоги.

Вважає, що дані витрати Відповідач повинен нести з нею солідарно.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Вважає, що в інтересах сина проживати саме з нею, а не з батьком.

За своїм місцем мешкання вона обладнала необхідні умови для нормального проживання сина. Вона офіційно працевлаштована, має час займатися з сином, гуляти та іншим чином піклуватися про нього. Має стабільний самостійний середній дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку сина, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Крім того, вона проживає разом із своїми батьками, які як дід та баба мають сили і бажання доглядати за її сином, доки її нема вдома, що вони й роблять, коли вона знаходиться на роботі.

Таким чином, проживання сина разом з нею відповідає його інтересам. Вона має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повного мірою займатися вихованням сина, чого Відповідач забезпечити не в змозі. Алкогольні напої вона не вживає, за місцем роботи і проживання характеризуюся позитивно, добре відноситься до сина.

На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 15253 гривні 34 коп. Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_4 . Стягнути з Відповідача судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримав у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Просить позов задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що не заслуговують на уваги доводи сторони відповідача з приводу того, що між сторонами немає спору щодо визначення місця проживання дитини, так як до сих пір відповідач не надає позивачці своєї згоди для реєстрації дитини за місцем реєстрації позивачки. Окрім того, між позивачкою та відповідачем постійно існують конфлікти з приводу малолітньої дитини. Так, на даний час в Баглійському районному суді м.Дніпродзержинська на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про зміну розміру аліментів та про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визнання способів участі у вихованні, спілкування з малолітнім сином.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 до нього про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та визначення місця проживання дитини не визнав в повному обсязі, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти позову з наступних підстав.

Відповідно до судового наказу № 207/1782/19 від 29 травня 2019 року, виданого Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська з нього на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Він добросовісно виконує свій обов`язок по утриманню дитини та сплачує аліменти у встановленому розмірі від всіх видів заробітку (доходу). Згідно довідки Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Дніпро) Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби від 19 лютого 2020 року № 4158 по сплаті аліментів заборгованість відсутня.

В лютому 2020 року на депозитний рахунок Магдалинівського РВ ДВС надійшли аліменти із доходу від земельної частки (паю), що перебуває в оренді ПП «Пролетар-Агро» у розмірі 25805 гривень 41 коп., які перераховані на користь ОСОБА_4 .

Позивачка просить суд стягнути з нього додаткові витрати на утримання дитини, які вона понесла в 2017 та 2018 роках, але з заявою про стягнення аліментів вона звернулася тільки в травні 2019 року, які він їй сплачує. Незрозуміло, що їй заважало звернутися до суду про стягнення з нього аліментів з моменту виникнення права. З часу народження сина він мав намір надавати матеріальну допомогу, але його колишня дружина відмовлялася з ним спілкуватися з цього приводу.

Проти позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачкою він також заперечує, оскільки не вирішено питання з приводу його права на спілкування з дитиною. З моменту народження сина він виявляв бажання виконувати свої батьківські обов`язки, хотів бачити сина, брати участь у вихованні та інше. Але його колишня дружина не допускає його до дитини. Він неодноразово приїздив до неї. Його мати - ОСОБА_6 , як бабуся хотіла побачити онука, приїздила за місцем мешкання ОСОБА_4 , але її теж не впустили до будинку. За таких умов, визначення місця проживання сина з позивачкою вважає передчасним, оскільки з її сторони порушуються його права як батька.

Крім того, в позові не вказано конкретне місце, адреса, за яким позивачка просить визначити місце проживання дитини. Просить визначити місце проживання сина разом з нею, тобто в разі задоволення її позову вона може виїхати з дитиною в будь-якому напрямку та він, взагалі, не зможе бачити сина. Він не заперечує, щоб дитина проживала з матір`ю, але не за рішенням суду.

На підставі викладеного просить відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього на її користь додаткових витрат в сумі 15253 грн. 34 коп. та у визначенні місця проживання їх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання ОСОБА_4 .

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та визначення місця проживання дитини не визнає в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до судового наказу № 207/1782/19 від 29 травня 2019 року, виданого Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА_2 виконує свій обов`язок по утриманню дитини та сплачує аліменти у встановленому розмірі від всіх видів заробітку (доходу). Згідно довідки Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Дніпро) Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби від 19 лютого 2020 року № 4158 по сплаті аліментів заборгованість відсутня.

В лютому 2020 року на користь ОСОБА_4 перераховані аліменти із доходу від земельної частки (паю), що перебуває в оренді ПП «Пролетар-Агро» у розмірі 25805 гривень 41 коп.

Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини, відповідно до копій чеків, які додані до позовної заяви, основні витрати, які понесла позивачка - це витрати на харчування дитини, що не є додатковими витратами. Також, в матеріалах справи є медична довідка про стан здоров`я ОСОБА_5 , відповідно до якої дитина здорова та не страждає на будь-які захворювання. Таким чином, позивачка не несе ніяких додаткових витрат на дитину, крім звичайних витрат на утримання.

Проти позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачкою теж заперечує, оскільки, між позивачем та відповідачем фактично відсутній спір щодо місця проживання дитини. ОСОБА_4 ніколи не зверталась до свого чоловіка щодо вирішення цього питання. Дитина проживає з нею та відповідач не заперечує проти цього і не робив спроб про відібрання дитини.

Вважають, що звертаючись до суду з вимогою про визначення місця проживання дитини, позивачка бажає отримати можливість безперешкодного вивезення дитини за кордон без згоди батька, що тягне за собою порушення батьківських прав ОСОБА_2 .

Крім того, не вирішене питання з приводу права ОСОБА_2 на спілкування з дитиною. З моменту народження сина він виявляв бажання виконувати свої батьківські обов`язки, хотів бачити сина, приймати участь у вихованні та інше, але його колишня дружина не допускає його до дитини, тому він вимушений був звернутися до суду з вимогою про визначення порядку його участі у вихованні дитини.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутністю з урахуванням висновку органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого встановлено наступне.

Мати дитини гр. ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним питанням через те, що між нею та батьком дитини гр. ОСОБА_2 не досягнута згода щодо визначення місця проживання малолітнього сина. Гр. ОСОБА_4 зазначає, що її колишній чоловік з самого народження взагалі не цікавився долею дитини та не піклувався про сина, не надавав матеріальної допомоги та не приймав участі у вихованні сина, аліменти почав сплачувати лише після рішення суду з липня 2019 року. Гр. ОСОБА_4 вважає, що в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати з нею, а не з батьком.

В свою чергу, гр. ОСОБА_2 надав письмову заяву до служби у справах дітей міської ради, з якої вбачається, що після розлучення його син малолітній ОСОБА_5 залишився проживати разом матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 . Гр. ОСОБА_2 зазначає, що він матеріально допомагає дитині, але колишня дружина перешкоджає побаченням із сином і не дозволяє спілкуватися з ним. Разом з тим, гр. ОСОБА_2 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини зазначив, що не заперечує проти проживання його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене питання було опрацьовано службою у справах дітей Кам`янської міської ради та розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янської міської ради від 13.03.2020.

Ураховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_5 , беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янської міської ради від 13.03.2020 (витяг з протоколу №2), керуючись ст.ст. 19, 141, 151, 155, 161, 171 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради вважає за доцільне: визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засіданні при розгляді справи були встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 15 серпня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 квітня 2019 року (ар.с.8).

Від шлюбу сторони у справі мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (ар.с.7).

Дитина проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про склад сім`ї (ар.с.11).

Відповідно до судового наказу № 207/1782/19 від 29 травня 2019 року, виданого Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ар.с.12).

Згідно довідки Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Дніпро) Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби від 19 лютого 2020 року № 4158 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів відсутня.

В лютому 2020 року на депозитний рахунок Мягдалинівського РВ ДВС надійшли аліменти із доходу від земельної частки (паю), що перебуває в оренді ПП «Пролетар-Агро» у розмірі 25805 гривень 41 коп., які після надання стягувачем реквізитів будуть перераховані на користь ОСОБА_4 (ар. с. 64).

Стаття 7 СК України, визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Верховний суд України роз`яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких основних обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд України звернув увагу, що, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні врахувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначити у твердій грошовій сумі (постанова від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489/цс17).

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивачем надано копії чеків, згідно яких основні витрати, які понесла позивачка - це витрати на харчування дитини, копії фіскальних чеків про придбання лікарських засобів, чеки та видаткові накладні на придбання іграшок, що не є додатковими витратами. Також, в судовому засіданні, на питання про стан здоров`я ОСОБА_5 , представник позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 зазначив, що дитина здорова та не страждає на будь-які захворювання.

Разом із цим, суд критично ставиться до таких поданих позивачем доказів, оскільки довідка про оплату вартості харчування, чеки та видаткові накладні на придбання їжі, іграшок, інших предметів та речей, на думку суду, входять до складу витрат на утримання дитини та аліментних зобов`язань.

Крім того, подані позивачем на підтвердження додаткових витрат фіскальні чеки про придбання ліків також не є належними доказами, які свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування дитини, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження призначення неповнолітньому ОСОБА_5 такого лікування лікарем.

Із урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи сторони відповідача, наведені в запереченнях позовних вимог.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на придбання харчування, ліків, іграшок, інших предметів та речей, оскільки такі витрати не пов`язані із особливими обставинами та не відносяться до додаткових витрат в розумінні ст.185 СК України, тобто відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідача.

При цьому, судом враховується, що будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б однозначно вказували на необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, позивачем не подано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність особливих обставин, які є підставою виникнення у відповідача обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Щодо визначення місця проживання дитини.

Представник відповідача ОСОБА_3 наголошувала на безпідставності даної позовної заяви, зазначила, що дитина з народження проживає з матір`ю і це питання ніким не оспорюється.

Представник позивачки ОСОБА_1 зазначив, що спір про місце проживання дитини існує, оскільки позивачка звернулась до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, відповідач надав зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визнання способів участі у вихованні, спілкування з малолітнім сином.

Нормами ст.19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

24 березня 2020 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради було складено висновок, щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким органом опіки та піклування було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини, під час якого було встановлено, що в інтересах дитини є доцільним визначення місця її проживання разом з матір`ю.

Відповідно до частини 1 статті 160, частини 1 статті 161 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За правилами, встановленими частинами 1,2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами 1 - 3 статті 157 Сімейного кодексу України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістом принципу 2 Декларації прав дитини, схваленої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 (далі - Декларація), дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і можливості та прийнятні умови, які дозволяли би їй розвиватися фізично, розумово, духовно і в соціальному відношенні здоровою і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Відповідно до принципу 6 Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли існують виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

При вирішенні питання щодо відсутності предмету спору стосовно позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд приймає до уваги висновки Верховного суду, викладені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19) та у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19).

Надання органом опіки та піклування, висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір.

Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц.

На наявність спору між сторонами вказує той факт, що на даний час в Баглійському районному суді м.Дніпродзержинська на розгляді перебуває цивільна справа №207/277/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради про зміну розміру аліментів та про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визнання способів участі у вихованні, спілкування з малолітнім сином.

Окрім того, у своєму відзиві на позов, який було надано відповідачем суду 11.03.2020року, відповідач чітко вказав, що проти позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачкою він заперечує, оскільки не вирішено питання з приводу його права на спілкування з дитиною (ар.с.62).

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з цими обставинами загострились взаємовідносин між ними, така ситуація в їх особистих відносинах не дала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання їх дитини, що стало підставою для подачі позовів до суду.

Також суд зазначає, що у даних спірних правовідносинах найкращим інтересам дитини відповідатиме постійне проживання дитини разом із матір`ю за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, ст. 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ 04052072, що знаходиться за адресою: м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, 2, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та визначення місця проживання дитини, - задовольнити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2020 року

Суддя І.М. Юрченко