Рішення № 92031020, 06.10.2020, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/975/20

Провадж.№ 2/481/258/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

06 жовтня 2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судд Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Асмолової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

встановив:

Представник позивача Миколаївського обласного цнтру зайнятості звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовною заявою та уточненням до неї, якими просить суд ухвалити рішення, та стягнути із відповідача в користь Миколаївського обласного центру зайнятості кошти виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 50,34 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що у період з 20.12.2018 року по 28.10.2019 року на обліку в Новобузькій районній філії Миколаївського ОЦЗ як безробітна перебувала ОСОБА_1 . Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 26.10.2016 № 194 Миколаївський районний центр зайнятості було реорганізовано шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості.12.04.2018 наказом № 92-23 Миколаївського обласного центру зайнятості було створена Миколаївська районна філія Миколаївського обласного центру зайнятості та передано права та обов`язки Миколаївського районного центру занятості. Відповідно до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним від 13 лютого 2009 року № 60/62, проведено розслідування страхового випадку шляхом перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення. Згідно витягу з наказу Андріївського професійно-технічного училища від 30 серпня 2019 року за № 03 «З-УДЗ» встановлено, що ОСОБА_1 навчається за професією «Швачка. Вишивальник» з 02.09.2019 року. Отже особі безпідставно виплачена допомога по безробіттю за період з 02.09.2019 року по 27.10.2019 року на загальну суму 2995,34, яку відповідачка у добровільному порядку частково погасила. Відтак залишилась невідшкодованою сума боргу 50,34 гривень.

10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку визнано малозначною та розгляд якої визначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була завчасно, належним чином, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи без її участі на адресу суду не подавала.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у її відсутності, провівши на підставі вимог ст.281 ЦПК України заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково, ухваливши заочне рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 20 грудня 2018 рокувідповідачка ОСОБА_1 подала до Новобузької районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості відповідну заяву для отримання статусу безробітного, в якій зазначила інформацію про те, що вона не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно.

Наказом Новобузької філії Миколаївського ОЦЗ від 26.12.2018 року № НТ 181226, відповідачу був наданий статус безробітного з 20.12.2018 року, а також на підставі наказу Новобузької філії Миколаївського ОЦЗ від 26.12.2018 року № НТ 181227 відповідно до ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 (далі - Порядок № 307), відповідачу було призначено допомогу по безробіттю з 27.12.2018 року 21.12.2019 рік.

Як зазначає Позивач, відповідно до пп.18 п. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», та згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13.02.2009 року, стосовно відповідача проведено розслідування страхового випадку.

Згідно витягу із наказу Андріївськоо професійно-технічного училища від 30.08.2019 року за № 03 «З-УДЗ» відповідач ОСОБА_1 була зарахована на навчання за професією «Швачка. Вишивальник» з 02.09.2019 року.

Відтак, у результаті розслідування Новобузькою філією Миколаївського ОЦЗ було проведено перевірку достовірності даних на підставі первинних документів, та встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно виплачена матеріальна допомога по безробіттю за період з 02.09.2019 року по 27.10.2019 року на суму 2995,34 гривень.

Відповідачу було надіслано повідомлення від 26.11.2019 року за №69-03-1510/07 про необхідність відшкодування незаконно отриманих коштів.

Вже після надходження справи до суду та відкриття провадження у справі, відповідачем ОСОБА_1 , була у добровільному порядку відшкодована частина боргу та залишилось невідшкодованим 50,34 гривень вказаного боргу.

Так, згідно з п. 18 ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до п. п.2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно давати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення є допомога безробіттю.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

З огляду на вищевказане суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 50,34 гривень є обгрунтованими.

Таким чином, обґрунтовано наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 50,34 гривень та відповідно задоволення уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 2995,34 грн. Позов задоволено у повному обсязі. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265,280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення боргу– задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості кошти виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 50 (п`ятдесяти) гривень 34 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості судовий збір в розмірі 2102,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Миколаївський обласний центр зайнятості, юридична адреса: 54001, м. Миколаїв Миколаївської області, вул. Нікольська, 68, ЄДРПОУ 03491441, р/р НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2020 року.

Суддя І.І. Ціпивко